автореферат и диссертация по педагогике 13.00.01 для написания научной статьи или работы на тему: Змiст i органiзацiя навчання у нижчих сiльскогосподарських навчальних закладах Украiни (1883-1916 рр.)

Автореферат диссертации по теме "Змiст i органiзацiя навчання у нижчих сiльскогосподарських навчальних закладах Украiни (1883-1916 рр.)"

Р Г Б ОД КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

І 2 СЕН

На правах рукопису

УЛЮКАЄВ Сергій Ререйосич

ЗМІСТ І ОРГАНІ ПАЩ я НШЛННЯ У ШШХ СІЛЬСКОГОСПОЛЯРСЬКИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ /1883-1916 рр./

13.00.01 - теорія і історія педагогіки

Автореферат дисертації на здобутая наукового ступени кандидата педагогічних наук

Київ - 1994

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України

член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор Ничкало Н.Г.

доктор педагогічних наук, професор Льомін А. І. ,

кандидат педагогічних наук, доцент Олійнік В.В.

Херсонський державний педагогічний інститут

Захист відбудеться " & " 1994 р, о ^ год.

на засіданні спеліаиізованої ради К 068.18.15 по присудженню наукового ступеня кандидата педагогічних .наук у Київському Університеті ім. Тараса Шевченка за адресою: 852601, м.Ки'ів-1, ДСП, вул.Володимирська, 60, ауд.ЗЗО.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського університету ім. Тараса Шевченка

Автореферат розісланий " іуу4 р. '

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Провідна організація:

Вчений секретар спеціалізованої ради-- Р

кандидат педагогічних наук, доцент О.В.Плахотник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В умова;': національно-культурного відродження, створення нових форм власності і переходу до ринкових відносин суспільство відчуває гостру необхідність у висококваліфікованих, конкурентоспроможній спеціалістам,а високим рівнем загальної і професійної культури, підготовлених до вирішення нових економічних і соціально-культурних проблем. Це обумовлює необхідність реформування професійної освіти, приведення її у відповідність з сучасними умовами і потребами.

Державною національною програмою "Освіта" /"Україна XXI століття"/' визначені основні напрями та шляхи реформування професійної освіти. Передбачено створення нових типів професійних навчально-виховних закладів, визначення науково обгрунтованої номенклатури робітничих професій і спеціальностей, які б відповідали новіш соціально-економічним потреба),!; оновлення змісту професійної освіти; удосконалення організації навчально-виховного процесу на основі впровадження нових педагогічних технологій і посилення єдності кавчання з виробничою працею учнів у реальних умовах виробництва. Визначена програмою "Освіта" стратегія і тактіікз радикальних змін професійної освіти була конкретизована стосовно сільсі когосподарсько'і освіти "Програмою розвитку аграрної освіти", розробленою Міністерством сільського господарства і продовольства України.

Реалізація цих завдань зумоелює необхідність здійснення грунтовних наукових досліджень, у тому числі й історкко-педагогічних. Еньчення, теоретичний аналіз і визначення можливостей використання досвіду, накопиченого професійною освітою України на різних етапах її історії, має велике значення для концептуалького і практичного вирішення сучасні';-: проблем професійної освіти, у тому числі й сільськогосподарської.

В історії розвитку сільськогосподарської освіти в Україні особливий інтерес викликає дореволюційний період. Зазначимо, ш.о це досвід функціонування сільськогосподарської професійної школи в умова;-: ринкової економіки і за своєю організацією і РМІСТО»! ВІДПОВІДНОЇ ЇЙ. У цей пері"'” вітчизняною сільсько господарською освітою було досягнуто значних успіхів. нак"-;г-чено цінний досвід, що тривалий час недооцінювався.

Як показало вивчення, історія ніжчої сільськогосподарської освіти Не Сула раніше предметом спеціальних наукових досліджень хоча і знайшла певне висвітлення в історико-педагогічній літе ратурі.

Перші роботи з історії професійної освіти в Україні з'явилися ще наприкінці XIX століття.Історичні аспекти розвитку професійно-технічної освіти, включаючи сільськогосподарську освіту, у дореволюційний період висвітлювались в опублікованих працях українських діячіе професійної освіти Ряппо Я., Звігальського Я., Іванова М., Чередника А. Однак для ряду робіт опублікованих в 20-х роках цьго століття, характерна упередженість,необ’вктивність оцінок дореволюційного досвіду.

Історії розвитку професійно-технічної освіти в радянський період присвячені роботи сучасних українських дослідників (Те-рещенкоГ.І., Пузанов М.Ф., Костюкевич Л.М., Гавриш І. В., Пз-дун Н.О.).Історії розвитку системи професійно-технічної освіти в Україні наприкінці XIX століття присвячена кандидатська дисертація Радченка І.А.

Нижча сільськогосподарська , освіта в Україні у дореволюційний період була складовою частиною системи сільськогосподарської освіти Російської держави, що входила до системи професійно-технічної освіти. Історії розвитку нижчої та середньої професійно-технічної освіти у Російській державі присвячено роботи Веселова А.М., Кузьмина М.М.

Велике значення для нашого дослідження мали роботи Бати-шеваС.Я., Осовського Ю.Г., Корольова Ф.П., РавкінаЗ.І. та інших.

Українськими дослідниками Тхоржевськов Т.Д., Каплуном А.В. здійснено історико-педагогічні дослідження сільськогосподарської освіти деяких зарубіжних країн (Чехії, Словаччини, Польщі).' Такім чином, об'єктивна необхідність вивчення досвіду сільськогосподарської освіти дореволюційного періоду і виявлення його позитивних особливостей, а також відсутність спеціальних робіт, присвячених становленню й розвитку системи нижчої сільськогосподарської освіти в Україні, зумовили вибір теми дослідження "Зміст і організація навчання у нижчих сільськогосподарських навчальних закладах України /1883-1916 рр./".

06'бкт дослідження - нижча сільськогосподарська освіта в Україні у дореволюційний період.

Предмет дослідження - зміст і організація навчання в нижчих сільськогосподарські!:-: навчальних гакладач України у

і 1 у 16 рр,

Мета дослідження - виявити особливості та смаракт-риауьз-т:: ґіп-'т і організацію навчання у нижчих сіль сі ю-г->гподаГ"‘’ькіг< навчальних вакладах України в 1883-1916 рр., вигнзчіШї ионлив• пляли використання накопиченого в цей період досвіду в су-чатнч умовах.

Завдання дослідження :

1. Проаналізувати соціально-економічні передумові! створення б Україні системи нижчої сільськогосподарської освіти.

3. Виявити особливості розвитку системи і мере*і навчальна ачкладів нижчої сільськогосподарської освіти б Україні б

■ - - рг.

- -т-е--і. Ц- ,• У

: ".•д-ірсікш к^ЕчалгНіг-: закладах Україні; в пері од. о,

4. .^з крити особливо'-їі срганіззці; навчанню ; то■'ькогО'''подзрсікпх йзьчалгнпч закладах.

5 РиЗН^ОнТП ИО-тСПІБОСТ] ЕНКОрИСТаННЯ Б Суч"ЧПХ •. о 0=0

- ^ . г±'\ Ьг’К/'Г;. іЧт Н*_', г 111'- ДО СЛі ДЛу'бТі СЯ .

МЕТОДОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ дослідження стало положення Про

, : ^ -0\Т;-‘- "’ИН О гі- -іЗ» П -і Е З Я*-с\'іл' 'ЕЛ*гп1 ^ТЬ гг Т'і «о-

ХіДЬ'.'ОТ 1 іХ ЕІ1£ЧЄННЯ Т К'ІНКрЄТН'0-І'ТОРИЧНІІХ УОТЕЗО ПО.' Оі"7-лектику Продуктивних СИЛ та виробничих ВІДНОСИН, ПОбДКОшН.-. навчання з продуктивною працею, необхідність корегування зніг-і- бор!.: організації кавчання на основі врахування соціалі-но.очкк:: ''?облііео'т-й р-з-ч^ку дєразби.

Теоретичнеє оенпооо д..-•лід.іеннк в праці педагогів, іст-_>-; г;-;— -,л;- 0 пг.-..'ле> І ПГ’О-'О'1 ■ ' '

■ іі д->?лідж*ике вивчалась педагогічна спадщина визначних ' Я'-ЇІЬ ОІЛЬСЬКОГОГПОДарСЬКОЇ освіти доревожційного періоду Стебута І.О., Мещерського 1.1.,Сокальського Л.П.,Гайдука ї. І., Колесова 0.0. та інших.

Основні джерела дослідження : матеріали Центрального державного історичного архіву України (фонди 294, 442, 707, 708,

1191); законодавчі акти, протоколи та рішення сільськогосподарських з'їздів і нарад; огляди стану сільського господарства в губерніях України, матеріали з'їздів і нарад з питань професійно-технічної і сільськогосподарської освіти, зокрема: спеціальної наради по організації середньої сільськогосподарської освіті, скликаної при Департаменті Землеробства у вересні 1895 р., з'їзду російські:-: діячів технічної і професійної освітив Росії 1889-1890 рр., Санкт-Петербурзського з'їзду діячів технічної і професійної освіти у 1895-1896 рр., з’їзду діячів нижчої сільськогосподарської освіти е м.Харкові у 1897 р.; статистичні збірки Міністерства Державного Майна про підвідомчі нижчі сільськогосподарські навчальні гаклади за 1895, 1904 і 1915 рр.; 15 статутів нижчих сільськогосподарсь-

ка-: навчальних закладів, 14 звітів про їх діяльність, навчально-програмна документація, ' матеріали періодичних видань досліджуваного періоду.

Методи дослідження : хронологічний, який дав можливість

розглядати становлення і розвиток нижчої сільськогосподарської освіти в Україні в динаміці, змінах і часовій послідовності; вивчення і проблемно-цільовий аналіз літератури з проблеми становлення і розвитку професійно-технічної освіти б дореволюційний період; вивчення, систематизація, теоретичний та порівняльно-співставний аналіз архівних документів і опублікованих матеріалів з проблем нижчої сільськогосподарської освіти; статистичний і ретроспективний методи.

Дослідження проводилось у 1990-1994 рр. у два етапи.

На першому етапі / 1990-1993 рр./ - теоретично осмислювалась проблема, визначались об'єкт, предмет дослідження, його мета і завдання; вивчалась історична, соціально-економічна,

педагогічна література, а також архівні документи та опубліковані матеріали з обраної теми; накопичувався фактичний матеріал, проводилася систематизація і первинна обробка

ДОСЛІДНИЦЬКИХ МЗТерІсзЛІВ.

п5 ДРУГОМУ с-ТВПІ / 1993-1 рр. ' ~ ПОГЛПбЛ^НО БПБчйЛЇІСЬ, аналізувались, узагальнювались виявлені документи і на-терлали,узагальнювались та оформлялись результати дослідження,

* і? Т'г-іі ї Ті_ї- МОЖЛИВОСТІ И ШЛЯХИ ЕИКОрПСТаНКїї ВЛЕЧ-гКОГО досвіду*

формулювалися висновки та рекомендаці і.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження лод я -гають у виявленні особливостей процесу становлення і розвитку нижчої сільськогосподарської освіти Б Україні б конкретно-історичних умовах у 1883-1916 рр.; характеристиці змісту і форм організації навчання у професійних навчальних заклзда:-: різних типів системи нижчої сільськогосподарської освіти; введені до наукового обігу нових архівних документів і матеріалів; війначевні шляхів та умов використання б сучасних

У МОЇ: .5.'; ДОСВІДУ НИЖЧИХ 0 і ЛЬСІ'КОГОС-ПОДЗ-Г'СЬ КІТ/. Н?г ЧЯЛг. Ніі \

Л^Д"? -• Крпі Ял У рр.

.‘1Г'5КТіГчНЗ с'ЯЗЧ’/ІДІС7Ь ДООЛіДлуЄНКЛ ПгЛЛГ5Є рО^р-'-'Ці НЄ~ ТОЛ'ПЧНмХ рЄКС’МЄНДсй1І 11 ДЛЯ іКЖЄНЄрНО~ПЄДлГОГІЧНПл Пр'гиіі ВНПКі Б ПргЧіТЄХуЧіІЛнІЦ, С'ПУ, КОЛЕДЖІВ , Лі Цв 1Б С і Лі. С£ гТ'ГОСПОДо-р'ОІ: КОГО ПрОфіЛК1, 3 Т&КОл £ ПКЛІЗД сіЧ І В і СТУДЕНТІВ ВШіПл ПЄДЗГ0Г ІЧгІПУ. Н8Ьч.9.ЛЇ Я’ііл сЗЗК^ЯЗДІБ ЩОДО ВнКОрПСТЗННЛ Б ОУЧа-ГНІІХ УМОВаХ ДОСВІДУ НИЖЧИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДарСЬКИХ Н&БЧаЛЬКИл сйКЛоДІЗ іК" р^їни, що діяли в 1883-1916 рр.

ЬірОГІДНІСІЬ рсоУЛЬТЗТІБ ДССЛІДлСЄНКЛ 530 ЄсЛЄЧЄ НЗ !: ЄГОДО~

логічною і теоретичною обгрунтованістю його вихідних, позицій; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, здекьатлііл меті, предмету і завданням роботі’); опорок? на <?нач-НІІіТ г"С’ОЛГ арлІВНПХ документів і ДРУКОВАНИХ. Джерел с* Проблемі! дослідження.

На 53X1107 ВИНОСЯТЬ ОЛ ;

1. Положення і висновки, шр хзрзктвривують особливості становлення і розвитку НИЖЧОЇ СІЛЬСЬКОГОСЛОДЗрОЬКОЇ освіти в Україні у дореволюційний період.

2. Характеристика змісту й форм організації навчання у нижчих сільськогосподарських навчальних закладах України у 1883-1916 рр.

3. Рекомендації щодо основних напрямів використання в сучасних умовах досвіду, накопиченого нижчою сільськогосподарською освітою у період, що досліджується.

Апробація і впровадження : результати дослідження доповідались і обговорювались на звітних конференціях Бердянського державного педагогічного інституту /1932-1994 рр./; Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України

/1993-1994 рр./; на міжвузівській науково-практичній конференції /м. Кіровоград, 1992 р./ і міжнародній науково-практичній конференції /м.Львів, 1994 р./; відображено у ряді публікацій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку основної використаної літератури і 17 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

У першому розділі - "Становлення і розвиток нижчої

сільськогосподарської освіти в Україні у 1882-1916 рр. як

історико-педагогічна проблема" - розглядаються соціально-економічні передумови становлення і розвитку нижчої сільськогосподарської освіти в Україні у зазначений період, простежується динаміка розвитку мережі нижчих сільськогосподарських навчальній закладів, розкриваються особливості формування системи нижчої сільськогосподарської освіти.

Вивчення літератури з історії України дореволюційного

періоду показало, що створення системи сільськогосподарської освіти і мережі сільськогосподарських навчальних закладів у кінці XIX ст. було обумовлене всім ходом соціально-економічного розвитку країни. '

Розпочатий у першій половині XIX століття процес капіталізації сільського господарства активізувався після проведення у 1861 р. сільськогосподарської реформи. Дворянське землеволодіння витіснялось землеволодінням буржуазним. Поміщикн-землев-ласникп або здавали свої землі у оренду селянам, або самі вели господарство, перебудовуючи його на капіталістичнії!! лад. Частина їх багатіла, створюючи великі селянські господарства фермерського тіш у, ї нша - де'.ходила; до зубожіння, утворюючи рнНОК рооочоі сили. У ьореформеніїїі період посилилась тоьзризація як поміщицьких, так і селянських господарств. Відбувалась сільськогосподарська спеціалізація різних регіонів України, розвивалась переробна промисловість. Великі власники організовували виробництво з переробки сїльськогосподарської сировини. Так, на Правобережній Україні, де багато районів спеціалізувалися на виробництві цукрового буряка, з'явились у великій кількості цукрові заводи. Розвиток переробної промисловості у свою чергу сприяв збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції.

АКТИВНО ОСВОЮВЗЛІЮЯ рЗНІШЄ КЄ 83ЛуЧЄНІ ДО СІЛЬСЬКОГОСїїОДЗрСЬ"

кого виробництва землі. особливо у степових районах Півдня Ук-

реї і НІ!. ^ІОрМуваБСп КЄ ЛПІ"Є БНУТрІиІКІїУ ЗЛЄ 1 БОЬНІиКІТП рПНОК. .СКрЗ і НЗ СТЗБЗЛЗ КрУиНі!:-'і ЄКСП ОрТерОМ б З Г З Т г ОХ ВИД 2 5 С1ЛЬСЬКО-ГОСПОДЗрСЬКО1 ЛродукЦІ 1 І Гі’г'Ї -СДУСІМ с-'Е'рН&і цукру,

ІИМ ЧЗСОМ БЗСОбіі ЄКОТЄН~ИБНОГО ґС'ІЛі ШЄКНЯ ЕПрОбНИЦТБЗ

сілїськогооподарсікої продукцз і} ідо бикористовувал ]-сь у першій

ПОЛОВИНІ XIX СТОЛІТТЯ, НЗДЗЛІ СТЗБЗЛИ БСЄ МЄНШ І МЄКШ ПРОДУКТИВНИМИ. Необхідність Пі ДБИіД’г'НКЯ ЄфЄКТИБНОСТ І СІ Лі, СІ: КОГОСПО-ДЗрСЬКОГО ЕИробНІІЦТВЗ БИМЗГЗЛЗ БИКОрИОТЗННЯ НОВИХ ТЄХНОЛОГ1П, техніки. Сільськогосподарським виробникам все більш були необ-

X1ДНПМИ СПЄЦіЗЛЬ Кі ВНЗИКЯ .

ОдНЗК, ЯК КОНСТЗТуБЗЛо УрЯДОБЗ КОМІСІЯ, СТВ0рЄКЗ У '1872 р.

для обстеження становища у сільському господарстві: МУ біль-

шості господарів ... немає запасу наукових відомостей, які потрібні для організації господарства на нових засадах, га нових обставин і умов"/і/. Це, на думку комісії, стало головним гальмом розвитку сільськогосподарського виробництва.

Питання щодо необхідності широкого розповсюдження сільсько г ссподарських бнзнь і с і ль сї. ког ос подерсь ко і осе і ти неодноразово піднімалися на різних рівнях, включаючи оільськогоопо-

1/ Крестьянское движение в России б 1870-1880 гг. • Сборник документов М.: Наука, 1УЯ':У - У, У.

дарські з'їзди . Таким чином,у 70-і роки XIX ст.назріла об'єктивна необхідність у відкритті і широкому розвитку мережі сільськогосподарських навчальних закладів.

У дисертації наводяться дані про поодинокі спроби відкривати сільськогосподарські навчальні заклади на початку XIX ст. Однак відкривалися вони безсистемно, їх кількість була дуже незначною, строк існування - нетривалим.

Наприкінці 70-х - початку 80-х рр.ХІХ ст. уряд вжив рішучих заходів по розповсюдженню сільськогосподарської освіти. У 1878 р. було прийнято "Положення і штати землеробського училища", що регламентувало діяльність середніх сільськогосподарських навчальних закладів. У 1883 р. було прийнято "Нормальне положення для нижчих сільськогосподарських шкіл". Ці документи законодавчо регулювали діяльність середніх і нижчих сільськогосподарських навчальних закладів. їх прийняття значною мірою сприяло розвитку сільськогосподарської освіти. На наш погляд, це пояснюється передусім тим, що цими документами надавалося право земствам, сільськогосподарським товариствам і приватним особам відкривати сільськогосподарські навчальні заклади, а також гарантувалося надання їм державної допомоги.

Метою нижчих сільськогосподарських шкіл, як видно із "Нормального положення" 1883 р., стало "розповсюдження серед сільського населення, переважно шляхом практичних занять, основних знань з сільського господарства та сільській ремесел" /1/. Передбачалось створення нижчім сільськогосподарських шкіл двох типів: загальних і спеціальних. Навчальні заклади загального типу повинні були здійснювати підготовку з усіх основних галузей сільського господарства, а спеціальні - лише за окремими галузями, наприклад: садівництва та виноградарства. Школи обох типів поділялись на розряди. Ті, що належали до першого розряду, здійснювали підготовку "осіб, які могли б безпосередньо вести покращене селянське господарство або займати у великому господарстві посади нарядчиків сільських робіт, старост і прикажчиків"; школи другого розряду - "знаючих сільських робітників" /2/. Аналогічною була і система жіночої сільськогосподарської освіти, затверджена у 1900 р.

Відповідно до "Положення про сільськогосподарську освіту" /1904 р./ система нижчої сільськогосподарської освіти була доповнена такими новими типами навчальних закладів, як сільсь-

1/Колесов А.Низшие сельскохозяйственные школы.-Харьков, 1894.

- С. 37.

2/Там же С.38.

когосподарські училища і сільськогосподарські практичні школи, а пізніше й рівними сільськогосподарськими курсами, класами. Однак істотних відмінностей між навчальними закладами, створеними на основі "Нормального положення" 1883 р.,і тими, що вводилися, не було.

Нижча сільськогосподарська освіта в Україні формувалась і розвивалась у межах-системи, що функціонувала у Російській імперії. Поряд з цим, у дисертайції наводяться дані, що свідчать про специфічні особливості Ті розвитку та організації навчально-виробничого процесу. -

Вивчення статистичних даних, звітів й інших матеріалів дало змогу простежити розвиток мережі сільськогосподарських навчальних закладів. Динаміка росту кількості нижчих сільськогосподарських навчальних закладів в Україні була такою: до

1895 р. було відкрито 18 навчальній закладів, у 1900 р. функціонувало 29, у 1905 р. - 45, у 1915 р. - 57 навчальних закла-

дів сільськогосподарського профілю, в тому числі й 4 жіночих сільськогосподарських навчальних заклади. У таблицях наводяться узагальнені дані , що відображають зміни у системі нижчої

сільськогосподарської освіти б досліджуваний період, зокрема щодо мережі нижчих сілісьюогоеподарських навчальних гакладів різних типів у губерніях України і т.д.

У ході доглідаєння вивчалась роль земств, оільсікогоследарських товариств і приватних осіб у відкритті нижчих сільськогосподарських навчальних закладів. Із 57 функціонуючих у 1915 р, навчальних закладів державних було лише 12; відкритих еемстами - <3, е і ль еь когосподарсь кими товариствами - 10, приватними особами - 12.

У дисертації зазначається, що державні чиновники і діячі в галузі сільськогосподарської освіти розглядали нижчі сільськогосподарські навчальні заклади як головний засіб розповсюдження сільськогосподарських знань серед широких мас сільськогосподарських виробників. Та}-:, на з'їзді діячів з технічної освіти, що відбувся у 1889-1890 рр., підкреслювалось, що нижчі сільськогосподарські школи повинні "задовольнити насущну потребу у сільськогосподарських знаннях мільйонів вільних землеробів" /1/. Як свідчать виявлені нами документи і матеріали, уже в середині 90-х років констатувалось, що нижчі сільськогосподарські навчальні заклади не виправдовують тих надій, які

1/ Съезд деятелей по техническому и профессиональному образованию в России.- С-Пб., 1891.- С.23. •

ка них покладались. їх діяльність істотно'не вплинула на підвищення рівня сільськогосподарської освіченості широких селянських мас. У дисертації показано, що очікування швидкого вирішення поставлених перед нижчими сільськогосподарськім!! навчальними закладами завдань було не реальним. Головна причина - обмежена кількість цих закладів. До того ж для основної мази селянського населення оволодіння сільськогосподарськими знаннями через навчальні заклади було абсолютно неприйнятним, оскільки Еимагало припинення господарської діяльності на тривалий час. Все це зумовило пошук інщших шляхів розв’язання даної проблеми. Було визнано необхідним, з одного боку, запровадити нозі, більш дешеві і з меншим терміном навчання типи нижчих сільськогосподарських навчальних закладів (якими и були практичні школи, сільськогосподарські класи та курси), з іншого боку - шукати шляхи "позашкільного" розповсюдження сільськогосподарських знань. До •останнього відкоситься включення матеріалу з сільського господарства до програми початкової народної школи; проведення популярній читань для селян; організація доказових і показових полів, господарств, ферм, на яких демонструвалися покращені способи ведення сільського господарства; запрвадження "інституту мандрівних вчителів" і т.п.

На основі узагальнення результатів вивчення дослідницькії;»: матеріалів у дисертації зазначається, що нижчі сільськогосподарські навчальні заклади значною мірою, задовольнили потребу великих приватних маєтків у працівниках сільськогосподарського профілю. Як свідчать виявлені джерела, більша частина їх випускників йшла на роботу за наймом, у великі господарства.

Таким чином, у дисертації зроблено висновок про те, що в досліджуваний період в Україні була створена й функціонувала система нижчої сільськогосподарсько] освіти, ідо відповідала конкретно-історичним умовам і соціально-економічним потребам. За недовготривалий період була створена мережа нижчих сільськогосподарських навчальних закладів.

У другому розділі - " Навчальний процес у нижчих сільськогосподарських навчальних закладах " - розкриваються особливості організації і функціонування нижчих сільськогосподарських навчальних закладів, узагальнюються результати аналізу

навчальних планів і програм нижчих сільськогосподарськім навчальних закладів різних типів, а також розглядаються питання організації навчального процесу, підготовки для них педагогічних кадрів.

У ході дослідження було встановлено, до діяльність нижчих сільськогосподарських навчальних закладів здійснювалась на основі таких нормативних документів: “Нормальне положення для

нижчих сільськогосподарських шкіл" '1ЄЄ? р. "Положення про сільськогосподарську освіту" /1904 р. , загальних статутіе ск-ремих типів нижчих сільськогосподарських навчальних закладів. Цими документами визначались мета і завдання нижчих сільськогосподарських навчальних закладів, їх правовий стан, система зовнішнього і внутрішнього управління, зміст і організація навчання, вимоги до контингенту учнів та викладацького складу.

Всі нижчі сільськогосподарські навчальні заклади, незалежно від того, ким вони були засновані, підпорядковувались Міністерству Державного Майна по Департаменту Землеробства і Сільської Промисловості. Загальний догляд за ними покладався на місцевих управителів Державним Майном, інспекторів сільського господарства, а також губернські &*мсіві управи. Рід навчальних закладів вимагалося представляти до Департаменту Землеробства і Сільської Промисловості детальний річний звіт, ідо відображав різні аспекти їх діяльності.

На основі проведеного аналізу нормативних документів, статистичних даних по Департаменту 5*мл~рС'С»'.т£а і звітів нижчих сільськогосподарських навчальних закладів у дисертації висвітлено основні джерела фінансування навчальних закладів. Встановлено, ідо фінансові фонди складалися з коштів, виділених урядом, коштів засновників (земств, сільськогосподарських товариств, приватних осіо). доходів бід господарської діяльності навчального закладу, пожертвувань, а також плати за навчання. Найбільш значною була фінансова допомога від уряду, а для недержавних шкіл - від засновників. Навчання у багатьох сільськогосподарських школа:': Суло безкоштовним і більш того - учні з небагатих сімей нерідко бралися на повне або часткове пансіонне забезпечення.

Аналіз виявлених матеріалів дав змогу гробити висновок про те, що всі нижчі сільськогосподарські навчальні заклади, незалежно від їх засновника, мали державне фінансування. Поряд

а виділенням грошової допомоги (одноразової і щорічної) передбачалась також допомога у вигляді землі. У розділі наводяться дані про те, ідо у випадку звертання засновника навчального закладу за допомогою до Департамента Землеробства з ним заключайся контракт, у якому обумовлювались зобов'язання навчального закладу щодо використання виділених йому коштів і землі. Контракт укладався на строк від 12 до 24 років і його порушення могло привести не лише до відмови в подальшому фінансуванні, але й до закриття навчального закладу. Через контракти уряд контролював використання виділених ним коштів, виключаючи можливість їх нераціонального використування, або з використання не за призначенням.

Нижчим сільськогосподарським навчальним закладам також надавався ряд фінансових та інших пільг, зокрема право безмитного ввозу придбаних за кордоном навчальних посібників, сільськогосподарського інвентаря, техніки, посівного матеріалу і т.д., що давало їм змогу вивчати й впроваджувати найновіші зарубіжні досягнення сільськогосподарської науки, передові технології.

. У дисертації викладено результати аналізу особливостей внутрішнього управління в нижчих сільськогосподарських навчальнії:': закладах. Воно здійснювалось на основі їх статутів, що розроблялися ними відповідно до названих віще нормативних документів. Для організації й функціонування нижчих сільськогосподарських навчальних закладів було характерним поєднання регламентації їх діяльності відносно до нормативних документів з наданням їм широких прав. Вирішення важливих питань як нав-чалької і так і гостюдзрськох діяльності з к зх од и л ос ъ у компэ-тенції Ради навчального закладу, до складу якої входили: управитель, вчителі і законоучитель.Очолював Раду попечитель навчального закладу.

У дисертації аналізуються вимоги до вступників до нижчих сільськогосподарських навчальних закладів різних типів і розрядів і відповідність їм контингенту навчальню: закладів. Встановлено, що згідно з нормативними документами до нижчих сільськогосподарських навчальних закладів приймали осіб не молодше 14 років незалежно від соціального стану і віросповідання. За даними Департаменту Землеробства за 1895 р., розподіл учнів нижчих сільськогосподарських навчальних закладів за соціальним станом було такім: селян - 341 чол., міщан - 132 чол.,

дворян-108 чол..різночинців - 81 чол.,осіб духовного звання-19 чол. , представників купецтва - 9 чол. Зазначається, ідо незва-жзючи на те, ідо первісно передбачалось, ідо контингент учнів нижчих сільськогосподарських навчальних закладів буде складатися переважно з селян, але їх кількість у співвідношенні до інших станів не становила значної більшості. У 1895 р. співвідношення селян и осіб інших станів, ідо навчалися у нижчих сільськогосподарських навчальних закладах, було н^нже Р і ііпі'м * ^41 на у49).

■ розділі рОбНТЬСЯ ВИСНОВОК Про ТЄ, 'і' ~ НИЖЧІ СІЛЬСЬКО" господарські навчальні заклади змогли задовольнити попит різноманітних груп землевласників, З ТЗуг--. безземельних, які баЖЯлИ ПІДГОТУВАТИСЯ ДО роботі! З'З, НЗЛІМГ'Н.

Нормативніши документами визначався освітній ценз для вступників до різних типів нижчих сільськогосподарських навчальних закладів. Попередній загальноосвітній рівень вступників до нижчих сільськогосподарських шкіл 1-го розряду і нижчих сільськогосподарських училищ повинен був відповідати програмі сільських двокласних училищ, а для шкіл 2-го розряду - курсу народної школи. Е'ід вступників до практичних

0ІЛЬОЬНОГООПОДарСЬКПХ ШКІЛ ВИ:іаГаЛО'СЧ Л:‘ОЄ ВМІННЯ "і’Т-.'ТІї 1 ПИСАТИ. ЬраХОВуЮЧИ ТЄ, ІДО 5.ЖоК-ні ВОТУПХіИ Д'.- НіІЖЧПЧ СІЛЬСЬКО'

ГО'СПОД 9РОКИХ НаБЧЗЛЬ НИХ ЗЗКЛаД І В НЄ ВйВ.т Д її пОЛП ВІДЛОВ-1ДНИП рІ ВЄНг ЗагалЬНООСБІ ТНЬ О І ПІ ДГОТОВКП В ПрПЧіІНП НЄД0СТЗТНЬ СТО П>'‘ШІІрЄКНЯ ПОЧАТКОВОЇ ОСБІТП Серед СЄЛЛК, V НИЖЧИХ СІЛ?.К0-" господарських школах. В'ідкривзлися одно - пчч..' дворічні її 1 дго~

Т “'ВЧІ КЛВ'И.

Основа гмісту нижчої с і льськогосподар--’’-.коо освіти була закладена "Нормальнім положенням для нижчих сільськогосподарських ШКІЛ" /1833 р./. В Н5 0»ПГ визначався перелік ппеа-

МЄТ1В. НЗ ОСНОВІ ЯКОГО • Н З В Ч О Л ЬК1 ЗЗРЛ50П* "О'Л -'ДО-ЛП Кч?т-т -ї-~с;Ч2

плани. їм надавалося право самостійно ьионачаги вміст нзвчзль^ них дисциплін, а також доповнювати навчальний план предметами, не передбаченими цим положенням. Еони повинні були передусім враховувати особливості регіону, його спеці, ал* ~яцію_, потреби і т.п. Типові навчальні програми для нижчих сільськогосподарських навчальних закладів були створені лише у 1912 р. Однак вони також були орієнтовними. Навчальні заклади мати право

вносити до них необхідні аміни.

У розділі викладено результати вивчення навчальних планів і програм нижчих сільськогосподарських навчальних закладів.

Навчальні плани складалися із 3-х розділів: загально-

освітнього, допоміжного і спеціального.

Навчальні плани нижчих сільськогосподарських шкіл 1-го розряду і училищ загального типу передбачали вивчання таких загальноосвітніх предметів: російська мова, коротка історія і

географія Росії, а такс* Закон Божий; допоміжних: ботаніка,

зоологія, фізика, хімія, практична геометрія з землемірством; спеціальних: землеробство, тваринництво (загальне і часткове), садівництво, городництво, бджільництво, законознавство, сільськогосподарська економія і рахівництво.

Програма навчання у нижчих сільськогосподарських школах 2-го розряду і практичних шкалах була значно вужчою. Б навчальних планах цих закладів були відсутні деякі загальноосвітні дисципліни, а допоміжні об'єднувались в єдиний інтегрований предмет "Пояснення найважливіших законів природи".

У нижчих сільськогосподарських навчальних закладах, що мали чітко визначену спеціалізацію (наприклад, виноградарство і садівництво), вибір сільськогосподарських предметів обмежувався спеціалізацією. Однак вивчалися вони у значно більшому обсязі, ніж у навчальних закладах загадьного типу.

Здійснений нами аналіз навчальшіх планів показав, що в

ЗЗКЛЗДЗл, ІДО НЗЛйлЗДЇІ ДО ОДНОГО ТИПУ і рОЗрЛДУ, »К5 БЇІЕЧвНКЯ

одних і тих же дисцсплін передбачалася неоднакова кількість часу. Це стосувалося предметів усіх розділіЕ. Разом з тим порівняння навчальних планів різних років дало змогу виявити загальну тенденцію значного збільшення кількості годин, що передбачалася на вивчення спеціальних дисциплін. Це привело до зміни у співвідношенні спеціальних предметів (включаючи й допоміжні) до загальноосвітніх з 1:1 у 1895 р. до 2:1 у 1914 р.

Розподіл предметів за роками навчання, як правило, був таким: загальноосвітні дисципліни вивчалися протягом усіх 3-х років навчання, допоміжні - на першому і другому, спеціальні -на другому і третьому, • з більшою концентрацією на останньому році навчання.

Загальноосітні і так звані "допоміжні" предмети, які фактично також були загальноосвітніми, мали професійну спрямо-

ЕЗНІСТЬ. Рояп були ОСНОВОЮ ДЛЯ ОВОЛОДІННЯ учням;! професійними гнаннями і сприяли розумінню явищ, пов'язаних і5 сільськогосподарським виробництвом. Зазначимо, що при всьому прикладному характері цих предметів, їх традиційна .логіка і структура, як правило, вберігалися.

Як і всі навчальні заклади, що входили а сіктиму нижчої професійно-технічної освіти, сільськогосподарські навчальні заклади були "тупиковими", тобто ке давали учням підготовки, яка б дозволила їм продовжувати навчання у середніх і вщіх навчальних закладах. Одна;-: на відміну від викладеної в істори-ко-педагогічній літературі вкрай негативній оцінці цього факту. у дисертації доводиться виправданість такого підходу, показується ного зумовленість конкретно-історичними умовамі.

Порівняльний аналіз навчальних планів і програм різних навчальних закладів показав, ідо при незначних відмінностях номенклатури спеціальних предметів, зміст самих предметів за обсягом і запропанованим матеріалом мав значні відмінності. Так, на вивчення землеробства у Ставицькій нидчій сільськогосподарській школі передбачаюся 68 годин, у Бориспільській -!с'! година, Андріївській •• 15? годин. Разом •> гнм у Ставпцькіи ■' 1Л‘СЬКОГОСПОДЗРС£КІЙ ІІ^'ОЛІ порівняні-• д Андрі ■ В'-'іг:.:о і кори'нільською школами більше часу відводилось на вивчення ■" адівництьа і городництва. Е окремих навчальних закладах у г'Уроі тваринництва більше '/ваги приділялося вивченню великої рогатої худоби, в інших - свинарства. При вивченні землеробства у всіх навчальних закладах значна увага приділялася виробництву зернових, однак не у всіх вивчався обробіток баштану або вирощування тютюну.

У дисертації доведено залежність змісту спеціальної нірготвки від місцевих ;/оов інопх факторів. йото в';тча-

На прикладі програм з окремих спеціальній предметів розкриті обсяг, послідовність і логіка розміщення навчального матеріалу. Програми сільськогосподарських предметів складалися, як правило, із трьох частин. Так, курс "Тваринництво" включав вступну частину, в якій передбачалось вивчення матеріалу з природознавства як основи для вивчення тваринництва: анатомія, фізіологія і морфологія домашніх тварин. Далі вивчався основний курс, що складався із загального і часткового тваринництвз.

Вивчення програм іа спеціальних предметів дало можливість зробити висновок про те, що вони будувались на основі інтегрування природничо-наукового і сільськогосподарського матеріалу. Передбачалось ознайомлення з усім комплексом робіт, пов'язаних з вивченням тієї чи іншої галузі сільського господарства. Так, програма із землеробства охоплювала такі розділи: грунти (їх

хімічний склад, фізичні властивості та інші характеристики), сільськогосподарські знаряддя і машини, обробка грунту, угноєння грунту, сіяння, обробіток різноманітних культур, збір урожаю, його збереження. Слід визначити, що учнів знайомили також з переробкою сільськогосподарської сировини і виготовленням готової продукції (наприклад, борошна, цукру, сирів, ковбас і т.д.).

На основі аналізу програм у дисертації робиться висновок про те, що незважаючи на практичну спрямованість змісту навчання у нижчих сільськогосподарських навчальних закладах, ними передбачалось глибоке вивчення теоретичних питань, що забезпечувало наукове розуміння сільськогосподарських процесів і явищ.

Надана навчальним закладам можливість самостійно складати навчальні програми давала змогу оперативно включати до них вивчення новітніх досягнень сільськогосподарської науки. Програми багатьох закладів передбачали також широке ознайомлення із зарубіжним досвідом.

Характерним для змісту спеціальної підготовки в нижчих сільськогосподарських навчальних закладах було врахування структури господарства: великого поміщицького і селянського (фермерського типу).

Прагнучи всебічно підготувати учнів до майбутньої практичної діяльності, багато нижчих сільськогосподарських навчальних закладів включали до програми вивчення ремесел. їх вибір зумовлювався особливостями ведення сільського господарства. Найбільш розповсюдженим було вивчення столярного, теслярського, слюсарного ремесел. "Ремесельна підготовка" давала змогу випускнику нижчого сільськогосподарського навчального закладу без допомоги спеціалістів здійснювати ремонт сільськогосподарського знаряддя та машин, а також виготовляти найпростіші сільськогосподарські знаряддя й обладнання, предмети сільськогосподарського призначення (вулики, парникові рами і т.д.).

У дисертації розкриті особливості змісту жіночої нижчої сільськогосподарської освіти. Робиться висновок про те, ідо вона була орієнтована на підготовку учениць до традиційно "жіночих" видів сільськогосподарських робіт, а також до раціонального ведення домашнього господарства.

Проведений аналіз організації кавчання у нижчих сільськогосподарських навчальних закладах дав змогу зробити висновок про те, ідо воно здійснювалось відповідно до завдань, які перед ними ставились, специфіки сільськогосподарського виробництва і з врахуванням рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Вивчення виявлених архівних матеріалів і літературних джерел показало, що в основу організації навчання в сільськогосподарських навчальних закладах було покладено принцип сезонності. Навчальний рік поділявся на дві частини; "зимовий" і "літній" періоди. У зимовий період (жоБтень-березень) в першій половині дня проводились теоретичні заняття, а в другій -практичні. У літній період, ідо охоплював весь сезон активних сільськогосподарських робіт, проводились лише практичні заняття. Теоретичне навчання головним чином здійснювалось у зимовий період. Основною формо» ного організації був урок. При проведенні теоретичних ззнять із спєцізльних і допоміжних предметів ШПрОКО ВИКОрПСТОВУВаЛПОЬ НЗОЧН І МЄТОДИ Н35ЧВКНЯ : ПОКЗ.З , де-

монстрація дослідів і т.д. Використання наочних методів давало хороші результати. Нз з їзді з нижчої сільськогосподарської освіти, нір відбувся у іУ І с р. в м.лзркові, наводилися результати еКСПерПМеНТУ . ПрОБедеНОГО У РЯДІ Ні ІЛЧИХ С1 ль с ь ко г ос п о -дароьких шкіл: після словесного1 викладу вчителем навчального

матеріалу повні відповіді змогли дати лише 3% учнів, після пояснення матеріалу, що супроводжувалось демонстрацією дослідів, пс.каго>: б зпкон.чкня робіт ~ ^'6^. :і" ~злп будь-яких

відповідей при словесному поясненні 7о:ь і лише &* при поясненні, що супроводжувалося показом.

Значна увага у нижчих сільськогосподарських навчальній закладах приділялась практичній підготовці. У "Нормальному положенні для нижчих сільськогосподарських шкіл" /1883 р./ вказувалося, що навчання має здійснюватися "переважно шляхом практичних занять". У дисертації наводяться дані про співвідношення теоретичних і практичних занять і робиться висновок щодо значної переваги останніх.

У нижчих сільськогосподарських навчальних закладах проводились такі види практичних занять: навчально-практичні заняття, екскурсії і практичні (сільськогосподарські і ремісничі роботи). В розділі висвітлено результати аналізу можливостей та особливостей їх використання у зимовий і літній періоди.

Базою для практичної підготовки учнів було господарство навчального закладу і маєток, у якому боно розташовувалось. Відкриття нижчих сільськогосподарських навчальних закладів дозволялося лише за умови наявності добре налагодженого господарства. Керівником навчальним закладом, як правило, прпзна-чався управитель маєтку, що давало змогу широко використовувати господарство маєтка у потребах навчальних закладів. Поряд з цим еони мали і своє окреме "навчальне господарство” і спрямовували зусилля на його зміцнення і розширення. Аналіз виявле-ноі нами в архівах документаціі навчальних закладів показав, що багато з них мали значні земельні ділянки. Так, у розпорядженні Вілокриницької школи було 1691 десятина землі, Мошного-родищенської - 1475 десятин, Майновської - -621 десятина. У дисертації наводяться узагальнені в таблицях дані щодо забезпечення навчальних закладів сільськогосподарською технікою, інвентарем, домашньою худобою. У багатьох з них були сеої ферми. конюшні, пасіки, розплідники і т.д. На основі проведеного дослідження робиться висновок про те, ідо матеріальна база навчальних закладів сприяла виконанню програми підготовки у повному обсязі. Наявність у сільськогосподарських навчальних закладів землі і сільськогосподарської техніки даЕала їм змогу не лише організовувати практичні навчання, а й еєсти активну господарську діяльність, яка повністю підпорядковувалась завданням професійної підготовки.

У дисертації розкривається логіка організації практичної підготовки учнів,. Вона здійснювалась відповідно до розроблених програм. До їх провідних принципів Сули віднесені: послідовність, систематичність, врахування рівня попередньої підготовки, зв'язок теорії з практикою. У дослідженні викладено результати аналізу програм практичних робіт декількох навчальних закладів.

У діючому навчальному господарстві учні могли прослідку-ватп проведення усіх сезонних сільськогосподарських робіт. Залучення учнів до сільськогосподарських робіт планувалося таким

чином, щоб кожен з них під час навчання зміг попрзцювати нэ

с і ль сь в&госпс-дгрсі ках роботах, оволодів усіма нгобхідшіш

ПРАКТИЧНИМИ вміннями і певним досвідом.

Тривалість робочого дня длл учнів у літній період дорівнювала іо-іі годин. Достатньо довга, вона зумовлювалась, ■з одного боку, и‘00блиБ00тями майбутньої професійної діяльності і намаганням навчальних закладів максимально підготувати до не і учні-, а г ічізого боку цього вимагали "діюче" господарство. Слід гзгнгчити, ідо в нижчих навчальних закладах як організація нпвчаккд, так і весь спосіб життя намагаєшся пристосувати до тих умов, у яких майбутній випускник буде жити.

Вивчення виявлених документів і матеріалів показало, що в нижчих сільськогосподарських школах широко практикувалося виділення кожному учневі так званої "учнівської ділянки" - невеликого наділу землі. На ньому учні самостійно вирощували декілька культур, проводили дослідницьку роботу. У багатьох навчальних закладах сільськогосподарського профілю проводилась дослідно-експериментальна робота. Широкого розповсюдження набули так звані "дослідні поля", на яких учні впрочу/вали нетрадиційні для дгр\.і місцевості культури на -снові використання нових технологій. При групі нижчих сільськогосподарських Н-В' чазьннх закладів створюватись зразкові хуторські господарства, с а овоіі.ш р._'.-мірами. технічним обладнанням, кількість

працівників вони відповідані середньому селянському господарству, При цьому зазначимо, що зразкові хуторські господарства були взірцем раціонального ведення приватного господарства. Департамент Землеробства, пропонуючи навчальним закладам сільськогосподарського профілю організовувати зразкові хуторські гооп^даг-^тва, наголошував, ідо вони можуть не тілг-.'і: "бути одним із на^чних навчальних посібників для надання учням практичних знань", але й "служити цілям безпосереднього ознайомлення селянства із зручностями і перевагами хуторського господарства і з способами його правильного ведення" /1/. Яв: сама ідея, так і накопичений досвід, без сумніву, з сучасних умовах становлять значний науковий і практичний інтерес.

Після закінчення навчання, складання іспитів випускників направляли нз річну практику в приватні господарства. Після її завершення вони складали звіт про свою діяльність. Звіти та

відгуки господарств розглядала спеціальна комісія, яка також проводила з випускниками співбесіду "з практики сільського господарства". Тільки після цього учні отримували атестат про закінчення навчального закладу.

У процесі дослідження було вивчено питання підготовки педагогічних працівників для нижчих сільськогосподарських навчальних закладів. Відповідно до нормативних документів право викладання спеціальних дисціплін мали ті особи, які закінчили вищі та середні стільськогосподарські навчальні заклади. Як свідчать опубліковані матеріали, відсутність у викладачів педагогічної підготовки негативно впливала на якість їх роботи. У результаті проведеної на з'їздах з сільськогосподарської освіти дискусії з даної проблеми було вирішено відкрити однорічні педагогічні курси при середніх сільськогосподарських навчальних закладах. У дисертації аналізуються зміст й організаційно-педагогічні форми курсової підготовки.

У висновках узагальнено результати дослідження, викладено висновки і пропозиції, визначено напрями подальшого дослідження даної проблеми. Ка основі узагальнення дослідницьких матеріалів нами виявлені можливості використання досвіду, накопиченого нижчими сільськогосподарськими закладами України е 1883- 1916 рр., у здійсненні перебудови сучасної практики підготовки спеціалістів відповідно до Державної національної програми "Освіта" ("Україна XIX століття").

Зокрема підкреслюється необхідність передбачити в системі сільськогосподарської освіти спеціальну підготовку до ведення індивідуального господарства фермерського типу. У цьому плані може стати цінним використання таких підходів до визначення змісту підготовки, характерних для нижчих сільськогосподарських навчальних закладів у дореволюційний період: ознайомлення

з основними галузями сільського господарства, які можуть бути створені у нбЕгЛШкнх господзрстззлі орієнтзцїя на врахування особливостей і потреб регіону; вивчення особливостей організації подібних господарств; використання найновішнх досягнень науки; ознайомлення не тільки з сільськогосподарським виробництвом, а н підготовка до ведення домашнього господарства (зокрема, виконання різного роду ремісничих робіт - для чоловіків і "ведення дому" - для жінок). Заслуговує на увагу й ідея створення при сільськогосподарських навчальних закладах

"зразкових хуторських господарств1', на прикладі яких не тільки учні, а й населення навколишніх районів могло б ознайомитися з

методами раці-:пального еєдєння індиеідеального господарства, ідо виробляє товарну продукцію, з також виконання сільськогосподарськими навчальними закладами консультативної роботи для населення, г-ночнпп інтерес становлять і форми організації практичної підготовки учнів в реальних умовах сільськогосподарського виробництва. На нашу думку, в сучасних умова:-: моле бути використаний досвід річної практики після закінчення навчання з подальшим "захистом" практики, о.гговоренням її підсумків та склад-н-чЧ випуски;;:-: іспит'.в.

На основі проведенного дослідження визначено ряд пос-та-новчих питань, на нчшу думку, з метою вдосконалення підготовки інженерно-педагогічних кадрів для професійно-технічних навчальних закладів сільськогосподарського профілю доцільно розробити й запровадити в педагогічних інститутах, аграрних університетах спецкурси з історії розвитку сільськогосподарської освіти в Україні; розробити тематику курсових і дипломних робіт з цієї проблеми; організувати дослідницьку роботу студентів в архівах, бібліотеках, музеях. Доцільно здійснити комплексне дослідження історії РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГ-'С-ПОДерСЬКОЇ освіти б /країні, видати унікальні документи і матеріали з цієї проблеми

До перспективних напрямів подальш;х досліджень з дано: проблеми ми еідчоспмо: вивчення досвіду "позашкільного" роз-

повсюдження сільськогосподарських знань; чаукоео-педагогічний аналіз середні':': ланки у дореволюційній системі сільськогосподарської освіт-,;-, вивчення зарубіжного досвіду сільськогосподарської освіти, а також особливостей розвитку сільськогосподарської освіти на різних етапах соціально-економічного розвитку України.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях: '

і. Становлення і розвиток професіонально-технічних учбових закладів сільськогосподарського профілю в Україні в другій половині XIX ст. як історико-педагогічна проблема /-' Актуальні питання підготовки спеціалістів у педвузі ; Тези доповідей

науково-практичної конференції. - Бердянськ, 1992. - С.5.

2. Из истории низшего сельскохозяйственного образования

в Украине // Современные проблемы профессиональной подготовки высококвалифицированных рабочих кадров : Тезисы докладов

Первой межотраслевой научно-практической конференции. - Кировоград, 1992. - С.31-35.

3. Нижча сільськогосподарська освіта в Україні наприкінці XIX ст. // Актуальні проблеми історичного та економічного розвитку України : Тези доповідей науково-практичної конференції.

- Бердянськ, .1993. - 0.20-22.

4. Розвито;-: жіночої сільськогосподарської осе і ти в Україні наприкінці XIX - початку XX сі. // Науково-методичний збірник "Удосконалення навчально-виховного процесу в професійно-технічних закладах сільськогосподарського профілю" : -К. : Інститут педагогіки АІІН України, 1993. - С.228-233.