автореферат и диссертация по педагогике 13.00.04 для написания научной статьи или работы на тему: Интеграция змiсту загальнопедагогiчноi пiдготовки майбутнiх вихователiв у педагогiчних училищах i коледжах Украiни

Автореферат диссертации по теме "Интеграция змiсту загальнопедагогiчноi пiдготовки майбутнiх вихователiв у педагогiчних училищах i коледжах Украiни"

гі

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

На правах рукопису

ВОЛИНЕЦЬ Катерина Іванівна

ІНТЕГРАЦІЯ ЗМІСТУ ЗАГАЛЬНОПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ У ПЕДАГОГІЧНИХ УЧИЛИЩАХ І КОЛЕДЖАХ УКРАЇНИ

13.00.04 - професійна педагогіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Дисертацією є рукопис .

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України .

Науковий керівник - доктор психологічних наук,професор

СЕШЧЕНКО ВАЛЕНТИНА АНАТОЛІЇВНА Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук,професор,

член-йореспоцдент АПН України КОВАЛЬ ЛАРИСА ГШГОРІВНА;

- кандидат педагогічних наук ЧЕРНЖ АНАТОЛІЯ ПЕТРОВИЧ Провідна установа - Прикарпатський університет ім.Василя

Стефаника

•■'■О .. .

Захист відбудеться " .У'„.у; -;<' І997 року о / -/ годині на засіданні спеціалізованої вченої.'ради Д 01.61.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 254060, Київ-60, вул.М.Берлінського,9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України /254060,

Київ-50, вул.М.Берлінського,9/.

*•' 1 ¿"'у' >/ ‘

Автореферат розісланий 7 " -' 1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Г.М.ЩБУЛЬСЬКА

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність і ступінь дослілженості проблеми. Реалізація мети освіти, визначеної Законом України "Про освіту". Державною національною програмою "Освіта" /"Україна XXI століття"/, сучасних концепцій навчання та виховання дітей в Україні зумовила нові вимоги цо професійного становлення майбутнього педагога. Передусім це стосується змісту загальнопедагогічної підготовки вихователів дітей дошкільного віку. Зміст навчання 7 педагогічних закладах освіти різ-аих рівнів акредитації має забезпечувати формування цілісних інтегративних якостей спеціаліста згідно з його майбутньою професійною діяльністю. Звідси постає актуальна наукова проблема щодо пошуку шляхів глибокої інтеграції змісту і форм педагогічної освіти та створення нових навчальних планів і програм, що грунтуються на інтегративних засадах. '

Різні аспекти загальнопедагогічної підготовки педагога, його професійного зростання знайшли відображення у працях О.О.Абдуліної,

0.К.Бабанського ,Л.Г. Коваль, Н. В. Кузьміної ,А.І.Щербакова,0.Г.Мороза,

3.1 .Архангельського ,В.0 .Сластьоніна ,В.І .Загвязинського,І .А.Зязюна, 3.1.Коротяєва,Ю.М.Кулюткіна,З.П.Шабаліної та інших вчених.

Зміст та методи дидактичної підготовки майбутніх педагогів розкриваються в працях А.М.Алексща, В.І.Бондаря, П.М.іусака,

1.А.Кендюхової, В.О.Онищука, І,П.Підласого, В.Ф’.Паламарчук, О.Я.Сав-

зенко, М.М.Скаткіна, Д.О.Тхоржевського, І.М.Шапошнікової,Т.А.Ільї-юї, М.М.Левіної, І.Т.Огороднікова, Р.П.Скульського, О.П.Усова та :н. ■

Вимоги до знань, умінь та практичних навичок випускників пєда-'огічких навчальних закладів логічно випливають з наукових розробок іучасних психологів і педагогів, присвячених окремим напрямкам на-ічально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку /Г.С.Костюк,

).В.Запорожець, В.К.Котирло, Д.Б.Елькояія, Л.А.Венгер, О.В.Проску-іа, О.Л.Конокко, Л.М.Проколієнко,' Ю.З.Гільбух,, Я.Л.Коломенський,

Л.В.Артемова, З.С.Вільчковський, А.М.Богуш, К.Й.Щербакова, Т.1.По-німанська, Н.О.Орланова, А.П.Чершш •та ін./.

У загальнопедагогічній підготовці в педагогічних коледжах та училищах України значна увага 'приділяється застосуванню ідеї інтеграції до формування змісту та організації педагогічної освіти.

У педагогічній літературі досить грунтовно висеітлшться різні аспекти інтеграції в навчальному процесі такими авторами, як С.І.Ар х ангельсъккк, С.В .Васильєва, М.Н'.Берулава, М.Н.Гаранович, С.У .Гончаренко, А.І.брьомкін, Г.І.БатуріЕа, Ю.І.Дік, І.Я Лернер, А.ІАЛінськиі Л^В.Тарасова, В.В.Усанов, Г.Ф.Федорець, Ю.С.Тюнников та ін..

Конструктивна робота, спрямована на безпосереднє створення інтегративних курсів та їхніх систем, знайшла відображення в наукових дослідженнях Р.А.Арцишевсысого, І.А.Зязюна, О.О.Магдик, В.О.Кузнє-цової, О.П.Щолокової, Т.Є.Боиченко, В.Р.Ільченко, Н.В.Настенко, Ю.Ц.ЗКидецького та ін. Проте дослідження згаданих вище аспектів інтеграції об"єктивно вимагає опори на системний підхід, оскільки відповідно до нього розробляють загальнометодологічні процедури вивчення законів утворення, функціонування, розвитку систем, а також відносин між спорідненими системами та їхніми компонентами.

У процесі наукового пошуку ми спирались на дослідження, що розвивають: загальні положення.системного підходу /А.П.Авер”янов,

В.Г.Афанасьев, І.В.Блауберг, І.Д.Ковальченко, В.П.Кузьмін, В.М.Са-довський та ін./; можливості системного підходу до розвитку проблем освіти /Г.М.Арсеньєв, Б.А.Резніков, Я.А.Мамонтов, С.І.Архангельський В.П.Беспалько, Ю.Г.Татур, Т.О.Ільїна, Я.І.Бурлака, Т.В.Васильєва, В.Я.Дашковський та ін./; здійснення структурно-функціонального аналізу професійної діяльності /й.В.Кузьміна, Л.Ф.Спірін, І.М.Кулюткін В.О.Сластьонін та ін./; психологічну підготовку майбутніх педагогів /Л.С.Виготський, А.С,Асмолов, Г.С.Костюк, В.А.Семиченко, І.Д.Бех,

О.В.Скрипченко, Л.М.Фрідман, І.В.Страхов, Д.і.Ніколенко та ін./.

Водночас в опублікованих педагогічних працях основна увага здебільшого приділяється дослідженню певних аспектів удосконалення загальнопедагогічної підготовки педагогів. Проте, як показало вивчення, немає досліджень, спрямованих на забезпечення інтеграції змісту загальнопедагогічної підготовки вихователів дітей дошкільного віку в умовах якісно нової педагогічної системи, результатом функціонування якої має бути синтез наукових знань студентів, набуття потрібних умінь та інтегрованих властивостей, що входять до цієї системи. .

Таким чином, актуальність проблеми дослідження визначається суспільно-політичними, економічними та соціальними умовами, що склалися в Україні; гуманізацією і гуманітаризацією педагогічної освіти, суспільною потребою виховання в молодого покоління національної, громадянської і правової свідомості; необхідністю наукового обгрунтування шляхів підготовки майбутніх вихователів до розв"язання нових освітньо-виховних завдань.

Викладене вище зумовило вибір теми дослідження: "Інтеграція змісту загальнопедагогічної підготовки вихователів у педагогічних училищах і коледжах України".

Об"ект дослідження: процес фахової підготовки майбутніх педа-гогів-вихователів у педагогічних закладах освіти першого і другого

рівнів акредитаці ї.

Предмет дослідження: зміст загальнопедагогічної підготовки

майбутніх вихователів. '

Мета дослідження: теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити запропоновану систему загальнопедагогічної підготовки майбутніх вихователів в умовах педагогічного коледжу. :

У досягненні визначеної мети ми виходимо з гіпотези, що істотне підвищення ефективності загальнопедагогічної підготовки майбутніх вихователів можливе завдяки інтегруванню знань у курсах "До-

шкільна педагогіка і історія педагогіки" та методик навчання з окремих дисциплін на основі виділення у їх змісті підсистеми знань, що адекватна їиайбутн.ій професійній діяльності •

Відповідно до поставленої йети та гіпотези було визначено завдання дослідження: . .

- проаналізувати стан досліджуваної, проблеми у педагогічній

теорії та практиці; '

- уточнити та розкрити сутність поняття "інтеграція" змісту професійно-педагогічної підготовки майбутніх вихователів;

- теоретично обгрунтувати, експериментально апробувати систе-

му загальноледагогічної підготовки майбутніх вихователів, що грунтується на інтеграції змісту дисциплін: "Дошкільна педагогіка і історія педагогіки" та методик навчання з окремих дисциплін; алго — ритм побудови курсу педагогіки для педагог і ч-ного коледжу, що

грунтується на інтегруванні знань з дошкільної педагогіки та історі педагогіки; .

- розробити структурно-функціональну модель діяльності педа-гога-вихователя як теоретичну основу інтеграції змісту загальнопе-

дагогічної підготовки;

- виявити дидактичні умови підвищення ефективності загально-педагогічної підготовки майбутніх вихователів.

Методологічну основу дослідження становлять системний підхід, провідні положення якого./комплексність, цілісність, наступність, інтеграція, розвиток/ було розглянуто як у цілому, так- і стосовно конкретних систем /професійної підготовки, загальноледагогічної підготовки, діяльності викладачів і студентів у процесі навчання в педагогічному коледжі, тощо/.

Теоретичною основою дослідження є основоположні праці ві тчяз-

няних та зарубіжних філософів, педагогів, психологів і соціологів з питань гуманістичного розвитку особистості, а також концептуальні положення Закону України "Про освіту".

Для вирішення поставлених завдань було використано загально-наукові методи теоретичного та емпіричного дослідження, що сприяли комплексному розгляду предмета дослідження. Теоретичні методи: порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, класифікація. Емпіричні методи: спостереження, анкетування, інтерв"ювання, обговорення, бесіда, аналіз продуктів діяльності, професійна інтроспекція і рефлексія, експертні оцінки.

Провідними методами дослідження були теоретичне моделювання та формуючий експеримент, що включав рад відносно самостійних напрямів: пошуковий, констатуючий, формуючий, контрольний. Результати експерименту супроводжувалися фіксацією кількісних і якісних іараметрів, статистичним та якісним опрацюванням отриманих даних.

Було вивчено та проаналізовано історико-педагогічну та науко-зу літературу, сучасні дані із філософії, методології науки, соціології, педагогіки, психології, залучено документальні джерела. Позад з цим у ході дослідження було використано інструментарій системного аналізу /методу побудови структурно-функціональної ноде-іі/, а також здійснено структурно-номінативний аналіз побудови наукової теорії. Використання цих методів дало змогу грунтовніше дослідити структуру змісту загальнопедагогічної підготовки виховате-іів дітей дошкільного віку. Під час розробленая питань інтеграції шісту загальнопедагогічної підготовки вихователя виникла потреба ¡вернутися до практичної діяльності окремих викладачів, методистів, вихователів дітей дошкільного віку. Використано також досвід юботи дисертанта в ролі вчителя, заступника директора з навчально-зиховної роботи школи, керівника педагогічного коледжу.

Експериментальна база: Київський педагогічний коледж

ім. К.Д.Ушшського та Богуславський педагогічний коледж. На різних етапах наукового пошуку експериментальною, роботою було охоплено 973 студенти дошкільного відділення /з них 251 на етапі пошукового, 194 - констатуючого та 528 - формуючого/ та 45 викладачів цих навчальних закладів, 35 вихователів дошкільних дитячих закладів м.Києва. Відповідно до програш-і методик дослідження було визначено чотири контрольні групи /98 осіб/ та чотири експериментальні групи /96 осіб/ на базі повної загальної середньої освіти /денна форма навчання/.

Дослідно-експериментальна робота здійснювалась у три етапи /І99І-І996 рр./. ’

На першому етапі /І99І-І993 рр./ було визначено проблему, об”єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його методологічні основи, понятійний апарат і гіпотезу, розроблено програму дослідження і уточнено завдання його наступних етапів; вивчено психо-лого-педагогічну і філософську літературу та практику діяльності педучилищ і коледжів з досліджуваної проблеми. ■

На другому етапі /1993-1995 рр./ було розроблено та експериментально перевірено програму з "Дошкільної педагогіки та історії педагогіки", здійснено проектування інтегрованих занять у дитячих дошкільних закладах. Відбувалася експериментальна перевірка програм та коригування окремих методик у Київському педагогічному коледжі ім. К.Д.Ушинського, було уточнено шляхи загальнопедагогіч-ної підготовки студентів. '

На третьому завершальному етапі /1995-1996 рр./ було розроблено тематичне планування та зміст інтегрованого курсу "Дошкільна педагогіка та історія педагогіки",комплекс методичних матеріалів для експериментальної перевірки, вивчалась ефективність розробленого курсу. Здійснювався-контроль за рівнем оволодіння сту-

[ентами інтегрованими знаннями .та навичками. Здійснювалось узагаль-івння експериментальних даних, формулювались висновки,літературно іформлялась дисертаційна робота.

Наукова новизна роботи полягає: в обгрунтуванні положення ідо загальнопедагогічної підготовки майбутніх вихователів як си-геми, що відображує як загальний стан суспільства, так і інтегра-івні якості, які втілюються в їх професійній діяльності; у теоретичну обгрунтуванні та експериментальній перевірці системи загаль-гдагогічної підготовки на інтегративних засадах; розробці теоретичної моделі діяльності педагога-вихователя,як системоутворюючого іктора в процесі професійного навчання.

Теоретична значущість робрти полягає в уточненні сутності по-яття "інтеграція змісту загальнопедагогічної підготовки виховате-йв”, розробці й обгрунтуванні структури та змісту інтегрованого урсу "Дошкільна педагогіка та історія педагогіки", у визначенні ринципів та відповідних методів діяльності майбутнього вихователя ;ітей дошкільного віку.

Практична значущість дослідження полягає у розробці навчаль-.ої програми на основі відбору змісту інтегрованого курсу загаль-опедагогічної підготовки; у розробці рекомендацій щодо активіза-;ії діяльності студентів коледжу в процесі загальнопедагогічної ідготовки.

Вірогідність результатів дослідження забезпечувалася мето-ологічноа обгрунтованістю вихідних положень, застосуванням комп-.ексу методів, адекватних об"єкту, предмету, меті і завданням до-лідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу експеримен-альнях даних, репрезентативністю вибірки, а також позитивними нагідками впровадження запропонованої педагогічної системи.

На захист виносяться:

- система загальнопедагогічної підготовки майбутніх виховате-

лів, що грунтується на засадах інтеграції змісту дисципліни "Дошкільна педагогіка і історія педагогіки" і методик навчання з окремих дисциплін;

- теоретична модель діяльності суб"єктів виховного процесу та ідея її використання як системоутворюючого фактора при розробленні інтегрованого курсу загальнопедагогічної підготовки майбутніх вихователів в умовах педагогічного коледжу;

- орієнтовна структура і зміст інтегрованого курсу педагогіки зі спеціальності "Дошкільне виховання" для педагогічних училищ та коледжів України.

Апробація і впровадження результатів дослідження: основні положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на наукових конференціях з проблем діяльності і перспектив розвитку педагогічних училищ та коледжів /Київ, 1994, 1995, 1996/ та на наукових звітніх конференціях, секціях, предметних /циклових/ комісій Київського та Богуславського педагогічних коледжів.

Результати дослідження впроваджені у 8 педагогічних училищах та коледжах м.Києва, Київської, Житомирської, Чернігівської областей України, вони використані для розробки кваліфікаційних характеристик вихователів дошкільних закладів, навчальних програм, опрацювання нормативної і методичної документації тощо.

Розроблену нами програму з інтегрованого курсу "Дошкільна педагогіка та історія педагогіки" рекомендовано Міністерством освіти України для впровадження у педагогічних училищах та коледжах України.

Структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку основної використаної літератури з 207 джерел та 4 додатків. Зміст викладено на 165 сторінках машинописного тексту, містить 10 таблиць, 7 схем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ ' '

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об"ект, [редмет, мету і методи дослідження, розкрито наукову новизну, тео-ютичнута практичну значущість дослідаення, його концепцію га ' .деї, основні джерела та апробацію результатів, сформульовано поло-[ення, які винесено на захист.- ,

Перший розділ дисертації' ^Проблема інтеграції змісту загань-іопедагогічної підготовки майбутніх вихователів дитячих дошкільних акладів у теорії і практиці педагогіки" присвячено дослідженню, .налізу й розробці методологічних основ сучасного стану проблеми а літературними джерелами. Зокрема, в ньому підкреслюється, що скільки загальнопедагогічна підготовка майбутніх вихователів є якою складовою навчального процесу, що відображає стан всієї світянської системи, то саме системний підхід дає можливість на--реслити шляхи інтеграції її. змісту, визначити основні теоретичні практичні напрями розв"язання-цієї важливої проблеми.

У літературних джерелах з проблем системного підходу наводи-ься велика кількість ознак, за якими цей методологічний, спосіб ізнання відрізняється від інших. Автори вважають головними такі: ізначення структури об"єкга /Ю.Л.Полєвой, Н.Ф.Талязівді встанов-зння функціональних зв"язків між окремими складовими /О.О.Братко,

.В.Жук, В.Я.Дашковський, Л.І.Новікова/, визначення адекватного зруваная системою освіти /Б.А.Резніков/; пізнання та керування щадними, багатокомпонентними об'єктами, які виникають внаслідок ітеграції /Є.Л.Бєлкін, В.В.Карпоз, П.І.Харнащ/.

Погляди дослідників стосовно головних позицій системного під->ду збігаються з висновками, які зроблено В.Я.Дашковськям. Він іділяє такі найістотніші ознаки: і/ вихідним.положенням системно> підходу є уявлення про об"єкт як деяку цілісність, що перебуває

-10в певних відносинах з навколишнім середовищем і своїми структурними елементами; 2/ дослідження об"єкта як системи пов"язане з описом її елементів, які розглядають не як якісно відокремлені, ізольовані, а відповідно до свого значення в цілісному об"єкті;

З/ уявлення про цілісність системи конкретизується через визначення характеру і зв'язку самої системи з навколишнім середовищем; 4/ джерело перетворень системи, її функції зумовлені, як правило, самою системою.

Оскільки всі педагогічні явищ, що виникають в еволюційному процесі становлення, розвитку і життєдіяльності будь-якого педагогічного закладу знаходять своє відтворення і пояснення в структурних змінах складу елементів або характеру зв"язків між ними,то існують різні варіанти адекватного відображення педагогічної системи вузу. Аналіз різних підходів /Я.А.Мамонтов, В.Н.Садовський, Б.П.Беспалько, Ю.Г.Татур, Н.В.Кузьміна, Я.І.Бурлака, Т.В.Васильє-ва/ свідчить, що до будь-якої системи входять люди та елементи їхньої діяльності /мета, завдання, зміст, засоби, форми, методи, прийоми, види тощо/.

Розглядаючи методологічні і теоретичні підходи до розгляду педагогічних явищ як форм існування та функціонування педагогічних систем на найбільш узагальненому рівні, дослідники найчастіше виділяють три базові складові: діяльність викладання, діяльність навчання та зміст освіти. Але діяльність навчання здебільшого розглядають лише стосовно окремого суб”єкта - учня або студента. Фактично не звертається увага на те, що діяльність учіння має колективний характер, що процес розвитку особистості відбувається не тільки за рахунок індивідуальних резервів психіки.

Відтак з урахуванням діяльності колективного суб”єкта ми дійшли висновку, що структуру педагогічної системи навчального за-

кладу становлять: суспільно-державне замовлення на підготовку фахівців або конкретизована мета діяльності вищого навчального закладу; діяльність індивідуального та колективного суб"єктів,спрямована на об"єкт навчання або виховання відповідно до мети підготовки фахівців; сучасні педагогічні технології як алгоритми реалізації сукупної діяльності педагогіЕ і студентів, спрямовані на досягнення мети. Отже, зміст педагогічної системи у вузі включає такі компоненти: мета підготовки спеціаліста; зміст освіти; діяльність викладача відповідними засобами; пізнавальна діяльність колективного суб"єкта навчання /студентського колективу/; механізми інтеріоризації /засвоєння/ матеріалу, що його вивчають; результат засвоєння.

Професійна підготовка педагогів в цілому, а також окремі складові /загальнопедагогічна підготовка тощо/ - це складний багатоас-пектний процес, який здійснюється згідно з вимогами системних об"єктів різних рівнів інтеграції: загальної системи суспільства, педагогічної системи суспільства, педагогічної системи вищого навчального закладу як ідеальної моделі, педагогічної системи конкретного навчального закладу відповідно до її можливостей. Відтак підвищення ефективності загальнопедагогічної підготовки майбутніх педагогів-вихователів як складової системи професійного становлення майбутнього спеціаліста можна досягти тільки на системних засадах, що потребує розгляду досліджуваної проблеми на декількох рівнях: а/ соціально-педагогічному, який визначає орієнтацію в глобальних, стратегічних цілях системи освіти і відповідність змісту цим цілям; б/ організаційно-педагогічному, що встановлює найбільш ефективні форми, методи, принципи освіти, навчання й виховання; в/ конкретно-педагогічному /або психолого-педагогічному/, на якому конкретизується дієвість певних педагогічних засобів в реальних

умовах навчання з конкретними студентами.

Найістотніший вплив на підготовку майбутніх педагогів, їхній особистісний розвиток, формування системного бачення професійної діяльності, їх основних ознак, як відомо, має загальнопедагогічний компонент навчального процесу. Тому інтеграція педагогічних знань має відобразитися в змісті і методах педагогічної науки, дидактично переробленої у навчальні предмети з метою їхнього викладання.

Методологічний та теоретичний аналіз розглядуваної проблеми, вивчення досвіду загальноосвітньої та вищої школи свідчать, що питання інтеграції в навчально-виховному процесі, передусім інтеграцію знань студентів з психолого-педагогічних дисциплін, вивчено ще недостатньо. Проблема інтеграції змісту навчання у педучилищах і коледжах і нині перебуває на рівні методичних розробок, окремих досліджень науковців і практиків. Процес професійної підготовки переважно грунтується на традиційному викладанні монодисцидлін, хоча в педагогічній літературі досить грунтовно висвітлюють окремі аспекти інтеграції в навчальному процесі. Так, С.І.Архангельський звертає увагу на взаємозв'язок змісту, методів і видів навчання; Г.І.Батуріна - на створення цілісного навчально-виховного процесу і науково-обгрунтованої системи цілеспрямованого керування процесом формування особистості, а Б.В.Моштук вважає, що інтеграція - це глибокий процес внутрішньої взаємодії, взаємопроникнення навчальних предметів.

В основному ми згодні з таким визначенням сутності інтеграції, проте вважаємо, що це питання стосовно нашого дослідження треба конкретизувати. Якщо спиратися на системний підхід, то інтеграція - це властивість системи, яка відображає інтегративні властивості майбутнього фахівця та є базою дай цілісного осмислення педагогічного досвіду як в теоретичному, так і в практичному втілен-

ні. З іншого боку, це механізм, відповідно до якого формуються інтегративні якості спеціаліста. Забезпечення інтеграційних тенденцій здійсняється завдяки спільним цілям і завданням навчання,реалізації загальних принципів і методів навчання, наявності спільних об"єктів для засвоєння, використанню єдиних понять і термінів, завдяки єдиній логіці засвоєння спільної інформації /Б.В.Моштук/. Виходячи з цих теоретичних позицій запропоновано таку концепцію інтеграції загальнопедагогічної підготовки вихователя дитячих дошкільних закладів, яка передбачала: опанування дисципліни, що є базовою у загальнопедагогічній підготовці /інтегрований курс з "Дошкільної педагогіки та історії педагогіки”/, а також методик навчання з окремих дисциплін та інших обов"язковпх нормативних педагогічних предметів, які певним чином структуровані на основі базової науки; оволодіння педагогічними технологіями.

До побудови програші з курсу "Дошкільна педагогіка та історія педагогіки" застосовано системний підхід. В її змісті виділено три рівні: соціально-педагогічний, конкретно-педагогічний та організаційно-педагогічний, що дало змогу розкрити педагогічні поняття шляхом встановлення генетичних, ієрархічних, функціональних зв"язків і структурувати теоретичні знання з курсу відповідно до завдань педагогічної практики у дитячому садку.

Перебудова змісту курсу педагогіки дала можливість удосконалити зміст і структуру окремих методик викладання в педагогічному коледжі. До їхньої побудови було застосовано аналогічні підходи, що передбачало виділення цілісних блоків знань, які потім накладалися на модель педагогічної взаємодії.

Основними засобами встановлення взаємозв"язку предметів педагогічного циклу були: комплексний підхід до розв"язання проблем виховання; реалізація міжпредметнях та внутрішньопредметних

зв"язків; логічне структуруваиня навчального матеріалу; визначення адекватних принципів та методів навчання.

У другому розділі "Теоретико-методичне забезпечення інтеграції змісту загальнопедагогічної підготовки вихователів дитячих дошкільних закладів" аналізуються основні підходи до інтеграції змісту загальнопедагогічної підготовки майбутніх вихователів.

Під загальнопедагогічною підготовкою в коледжі /училищі/ у широкому тлумаченні розуміють процес становлення майбутнього педа-гога-вихователя внаслідок організаційно упорядкованої системи пси-холого-педагогічяого впливу, яка, крім безпосереднього вивчення відповідних дисциплін, враховує загальний стиль життя навчального закладу. Загальнопедагогічна підготовка вихователів дитячих дошкільних закладів у педагогічних училищах і коледжах у вужчому аспекті - це різнобічний та багатогранний процес, в основі якого такі педагогічні дисципліни, як дошкільна педагогіка, методики навчання з окремих дисциплін та педагогічна практика. Саме вони покликані виконувати інтегративну функцію, тобто об"єднувати предмети суспільно-наукового та спеціально-наукового циклів. Тому вдосконалення процесу викладання циклу педагогічних дисциплін є визначальним у системі професійної підготовки майбутнього педагога.

Аналіз наукової педагогічної літератури та педагогічного досвіду свідчить про те, що одним із шляхів такого вдосконалення вчені та практики вбачають в інтеграції загальнопедагогічних знань студентів.

Оволодіння педагогічними знаннями у конкретному випадку не-від"ємне від загального процесу та результату формування в студентів системи наукових знань. Якість засвоєння значною мірою залежить від вирішення таких проблем: і/ Якою є в педагогічній науці структура теорії навчання: її предмет дослідження, компоненти /ка-

тегорії і поняття/, зумовленості і зв"язки МІЖ НИМИ?; 2/ Якою є структура дидактики, тобто теорії навчання як навчальної дисципліни?; З/ Яким чином організовано викладання у навчальному закладі? Тому одним із основних напрямів на цьому шляху є озброєння студентів педагогічною теорією, яка дає змогу засвоїти істотні ознаки педагогічного процесу.

Кожне суспільство формує свою концепцію навчання та виховання підростаючого покоління, втілення якої у діяльність педагогічних систем забезпечує загальнопедагогічна теорія.

У зв"язку з демократичними перетвореннями, що відбуваються в суспільстві, докорінно змінюється соціальне замовлення: сьогодні навчальні заклади мають здійснювати підготовку не покірних виконавців, а творчих, освічених, ініціативних, готових до інноваційної діяльності педагогів. Звідси випливає завдання - забезпечити реальні можливості активної взаємодії суб"єктів педагогічного процесу із зовнішнім середовищем. Стосовно ж навчального закладу цю ідею формулюють так: всебічний розвиток особистості дитини /учня, студента/ досягається внаслідок цілеспрямованого відтворення в колективі, де дитина є суб"єктом відносин, усіх елементів прогресивної діяльності цивілізованого суспільства. Відповідно до цієї ідеї можна побудувати і систему елементів нормативної сфери педагогічної теорії. До неї віднесемо концептуальні основи навчання та виховання, принципи педагогіки, моделі процесів із предметної галузі теорії. Зазначимо, що ці елементи згідно з вимогами методології науки мають бути тісно пов"язаними. Наприклад, принципи педагогіки не просто декларують, а формулюють на основі як загальнотеоретичних знань, так і знань, що їх дає практика. Фактично між практикою і теорією має бути місток, завдяки якому емпіричні знання "перекачуються" в теорію. Дим містком є система моделей підпроце-

сів, що забезпечують оптимальне функціонування відповідної педагогічної системи. За допомогою подібного підходу доповнено модельно-репрезентативну підсистему педагогічної теорії, змістом якої є моделі із предметної галузі теорії. Така система моделей дає можливість, з одного боку, систематизувати існуючі емпіричні знання, а з іншого - здійснити "перекачування" цих знань на вищі рівні.

Процесу визначення мети навчального процесу в педагогічному навчальному закладі властива певна ієрархія /вертикальна, ступе-нева впорядкованість/, тому можна говорити про деякі глобальні /соціальні/, етапні й оперативні цілі. Усі цілі формуються як результат: навчального процесу, виражені в діях кожного його учасника. Згідно з цим в основу моделі було покладено принципи, які відповідають першому рівневі /тобто рівню ^-соціального замовлення/. Другий рівень системи принципів, що відповідає циклу виховання,випливає з першого, але не замінюється ним і не зводиться до нього. Третій рівень системи принципів містить комплекс вимог до діяльності стосоено етапів циклу виховання. Отже, виконання такої системи логічних операцій дає можливість побудувати ієрархічно впорядковану систему принципів виховання. Так, щодо ієрархії перший рівень - це принцип всебічного розвитку; ДРУГИЙ Рівень - принципи діяльності; предметності; зв"язку виховання із духовним життям суспільства; відповідності виховання віковим та індивідуальним особливостям фізичного і психічного розвитку вихованців; третій рівень - це принципи самодіяльності; колективізму; рефлексії; відповідності логіки виховання закономірностям формування психічних процесів дитини; оптимального відбору змісту виховання.

Така система принципів педагогіки зумовлює відповідну систему методів. Вона теж має бути ієрархічно впорядкованою згідно із

понять та закономірностей. Мету виховання вони не сприймають як системоутворюючий елемент майбутнього результату.

На другому етапі здійснювалася інтеграція змісту загальнопе-дагогічної підготовки вихователів дітей дошкільного віку за три-рівневоз структурою, ієрархічно побудованою відповідно до цілей, що формуються як результати навчального процесу в педагогічному коледжі.

Ефективність сформованості інтегративних якостей, які дають змогу здійснювати з дітьми дошкільного віку виховуючу діяльність, визначалася вмінням оперувати знаннями педагогічної теорії, що відповідають соціально-педагогічному, організаційному та конкретно-педагогічному рівням знань. Для кожного з названих вище рівнів встановлювався коефіцієнт ефективності експериментального навчання. Загальний показник ефективності оволодіння професійними знаннями і вміннями вираховувався як середнє арифметичне. Оцінку ефективності сформованості знань, умінь та навичок здійснювали за допомогою рівнів: "високого" /вміння вільно застосовувати знання у довільних ситуаціях, в тому числі і незнайомих/, "достатнього" /вміння оперувати знаннями в стандартних ситуаціях/, "середнього" /вміння відтворювати сукупність фактів та встановлювати між ними зв"язки/, "низького" /вміння відтворювати окремі факти/.

Дослідження третього параметра здійснювалося за результатами комплексних контрольних робіт, для виконання яких треба було застосовувати інтегровані знання з педагогіки, психології,методик навчання з окремих дисциплін. Головним фактором інтеграції загаяь-нопедагогічних знань та умінь студентів став технологічний тренінг-иоделювання системних виховних процесів.

Результати рівневого аналізу зображені на мал.І.

32,3

експериментальні

групи

24, ї

2Є,6

і і- контрольні 0,7 І5»Р групи

22,0

Високий Достатній

Середній Низький

рівні

знань

Мал. І. Результати визначення рівнів інтеграції загальнопедагогічних знань студентів

Отхе, результати експериментальної роботи свідчать про значно вищий, рівень професійної підготовки студентів експериментальних груп. У більшості з них /77,3$ з високим і 22,0$ з достатнім рівнем/ сформовані знання та навички відповідно до майбутньої професійної діяльності. У контрольних групах ця кількість становить відповідно 24,1$ і 28,6$. Студензівіз середнім рівнем фахових знань на 31,6$ більше у контрольних групах, ніж в експериментальних. Якщо високий і достатній рівень професійних знань сформовано у 99$ студентів експериментальних груп, то в контрольних групах їх число складає 52,7$. Низький рівень знань і умінь виявили 15$ студентів контрольних груп в той час, як в експериментальних групах таких студентів немає.

Виконане дослідження підтвердило гіпотезу про те, що досягти істотного підвищення ефективності підготовки майбутніх вихователів можна на основі інтегрування знань у курсах "Дошкільна педагогіка і історія педагогіки" та методик навчання з окремих дисциплін, яке грунтується на виділенні системоутворюючого фактора, що адекватний змісту і структурі професійної діяльності педагога.

У висновках узагальнено результати дослідження та визначено перспективи подальшої розробки проблеми.

Результати дослідження зводяться до такого:

1. Аналіз проблеми у науковій літературі та практиці роботи іедагогічних училищ та коледжів показав, щочнезважаючи на .дослідження окремих аспектів загальнопедагогічної підготовки майбутніх іедагогів,фактично немає досліджень,спрямованих на забезпечення нтеграції змісту загальнопедагогічної підготовки вихователів ді-'ей дошкільного віку в умовах якісно ново! педагогічної системи, іезультатом функціонування якої має бути синтез наукових знань студентів, набуття потрібних умінь та інтегративних властивостей,

Ю входять до цієї системи. Встановлено, що до основних причин,які ;егатизно впливають на якість підготовки майбутніх вихователів, :алеяить відсутність відповідних теоретичних досліджень,інтегрова-:их навчальних планів і програм, цілісної педагогічної теорії та еликий обсяг навчального матеріалу, його дублювання тощо.

2. Уточнено та розкрито сутність поняття "інтеграція змісту рофесійного навчання" в педагогічних закладах освіти. Доведено,що нтеграція змісту загальнопедагогічної підготовки вихователя- це ластивість системи, яка відображає інтегративні властивості май-утнього фахівця, с базою для цілісного осмислення педагогічного .освіду як у теоретичному, так і практичному втіленні та механіз-ом, відповідно- до якого формуються професійно значущі якості пеціаліста.

3. На засадах інтеграції дисципліни "Дошкільна педагогіка та сторін педагогіки" і методик навчання з окремих дисциплін обгрун-овано систему загальнопедагогічної підготовки дітей дошкільного іку, головними складовими якої є знання з основ педагогічних наук

а педагогічної практики. Розроблено алгоритм побудови куреу"Дошкіль'-;а педагогіка- та історія педагогіки", згідно з яким сконструйо-ано навчальний зміст на основі системних вимог /опис; розвитку истеми.її ієрархічної структури,відношення "середовище-система','

характеру взаємозв'язку /функціонування/, складових елементів/.

4. Доведено, що основою інтегрування змісту загальнопедагогічної підготовки вихователів дітей дошкільного віку, що спрямовується на синтез загальнопедагогічних знань та умінь,оволодіння інтегрованими властивостями,є визначення та органічне введення до навчального -процесу системоутворюючого фактора - моделі циклу виховання дошкільника,яка формує інтегровані якості педагога-вихователя і сприяє адекватній реалізації діяльності колективного суб"єкта.

5. Розроблено модель циклу виховання, що являє собою найбільш мобільну дидактичну ланку в педагогічній системі професійної підготовки вихователя,в межах якої реалізується конкретна мета виховання. Вона включає такі етапи: мотиваційний; забезпечення новою інформацією та новим соціальним досвідом; репродукції знань; узагальнення знань,умінь та навичок;’ творчий етап.

При узагальненні модель циклу, виховання має вигляд копплексу вимог до педагогічної взаємодії колективного суб"єкта у досягненні єдиної дидактичної мети,- Доведено, що вона може бути використана ' для проектування майбутньої професійної діяльності.Кожне заняття в дитячому садку можна описати та втілити як відповідну комбінацію елементів цієї моделі.

6. Теоретично обгрунтовано і експериментально перевірено модель інтеграції змісту загальнопедагогічної підготовки,яка має трирівневий характер. На першому рівні /соціально-педагогічному/ втілюеться ідея інтеграції в модель професійної діяльності майбутнього спеціаліста. На другому /організаційно-педагогічному/ рівні відбувається інтеграція предметів психолого-педагогічного циклу, базовою дисципліною якого є інтегрований курс "Дошкільна педагогіка та історія педагогіки". На третьому рівні /конкретнопрактичному/ здійснюється опанування основних ідей і логіки виховного процесу та педагогічних технологій.