автореферат и диссертация по педагогике 13.00.02 для написания научной статьи или работы на тему: Учебно-познавательная культура младших школьников

Автореферат диссертации по теме "Учебно-познавательная культура младших школьников"

дасшй давивша пвдгогишя игсжгл їм! к.д.ушіюшого'

Pro OR

і .! •11 ‘- На правах рукопису

ОЛІЯР МАРІЯ ПЕТРІВНА.

НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНА КУЛЬТУРА МОЛОДИК ШОЛЯРІВ

Спеціальність 13.00.02 - методика викладання ■ • ’

• /українська мова/

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наув

Одеса - 1993

Дисертацію виконано в Одеському дерглвноиу педагогічному інституті імені К.Д.УшйЬького . .

Науковий керівник - член-кореспондонт АДН України, доктор педагогічних наук", професор ВОШІ АЛЛА МИХАЙЛІВНА ,

Офіційні опоненти - дорлор .педагогічних наук, професор ’ • ВАШЕНКО . МИКОЛА САМІЙДОВНЧ ■

-кандидат педагогічних наук, професор . ' КАВАЛЕРОМ НІНА АНТОНІВНА .

Провідна організація - Бердянський деркавшій’ педагогічний .

інститут імені П.Осипенко

Захист відбудеться "<?/" 1993 року о '// год,

на засіданні спеціалізованої вченої ради К 05.08.03 для зг&ис ту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата-педагогічних наук прі? Одеському державному педагогічному інституті імені К.Д.Ушнського за адресов: 270020, «. Одеса, вул. бтаро портофрзнйівська, 26.

З дисертацією мовна ознайомитися в бібліотеці Одеського державного педагогічного інституту імені К.Д^Ушинського

Автореферат розісланий ” ЗР* 1993 р.

• Вчений секретар спеціалізованої вченої

ради Коломійченко 0.5.

За умов розбудови демократичної держави однією з найактуальніших залишається проблема постійного підвищення рівня освіти і культури народу. Тому їак гостро стоїть сьогодні завдання навчити учнів вчитися, самостійно поповнювати знання! орієнтуватися в потоці інформації вже в молодшому шкільному

ВІЦІ. " .

Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю формування навчально-пізнавальної культури школярів, яка е одним з чинників загальної нультури сучасної людини. Розв"язання цього завдання багаточому залежить від якості підготовки педагогічних кадрів. Нові програми загальноосвітньої школи орієнтують учителя на потребу формування в учнів комплексу передбачених для кожної вікової групи иіжпредметних, або загально-навчальних, знань, умінь та навичок, що становлять основу навчально-пізнавальної культури. Успіху в цій роботі можна досягти, якщо вчителі досконало володітимуть новітніми технологіями викладання різних навчальних дисциплін.'

У формуванні навяально-пізнавайьної культури учнів початкових класів суттєве значення мав вивчення курсу рідної мови. Однак можливості цівї навчальної дисципліни використовуються неповно. Спостереження засвідчують, що більшість учителів початкових класів недостатньо володіють методикою формування багатьох чинників навчально-пізнавальної культури на уроках української мови. Робота ця проводиться несистематично, нецілеспря-иовано, внаслідок чого спостерігаються затримки у формуванні навчально-пізнавальн8ї культури учнів початкових класів. Подекуди невисоким залишається і рівень навчально-пізнавальної культури самих учителів'' ■

Вузівські програш з української мови і методики її викладання, зміст та організацій навчання у вузі такоа недостатньо спрямовані на розвиток навчально-пізнавальної культури майбутніх учителів початкових класів і їх підготовку до відповідної . У ' » ,

роботи в школі. Я.? наслідок, рівень навчально-пізнавальної куль

тури та професійна готовність випускників залишаються ннзькиші.

, Досить обмежені і наукові дослідження проблеми підготовки студентів до формування навчально-пізнав&льиоУ культури молодших0 школярів як цілісного процесу, розглядаються лише окремі його компоненти.

Об"ект дослідження - навчально-пізнавальна культура молодших школярів. "

Птзешет дослідження - процес формування навчально-пізнавальної культуриг

Мета дослідження - розробити, науково обгрунтувати та'експериментально апробувати систему формування навчально-пізнаваль-

и . . • ' • -

ної культури молодших школярів. ' . .

' * 1 * *

Завдання- дослідження: . .

- уточнити поняття та структуру навчально-пізнавальної куль-

• • <» тури; о • , „

- з"ясувати дидактичні можливості навчального предмета "Українська мова" у формуванні навчально-пізнавальної культури;

- виявити ефективні шляхи формування навчально-пізнавальної

культура молодших школйрів; * ' • . •

- розробити модель, готовності студентів до формування навчально-пізнавальної культури молодших школярів; ,

- розробити і апробувати систему підготовки майбутній учи* '* ' Г. .ч

телів до формування навчально-пізнавальної культури молодших

- з -

школярів. • '

Гіпотеза: ефективне формування навчально-пізнавальної культури учнів початкових класів можливе за умов, комплексного розвитку всіх її чинників у процесі вивчення рідної української мови; цілеспрямованої підготовки студентів до'формування навчально-пізнавальної культури молодших школярів на грунті моделі готовності, до цього виду професійної діяльності, необхідним компоненти якої б використання системи комплексних завдань, що охоплюють усі основні види-навчальної і педагогічної діяльності студентів у рамках навчальної дисципліни-"Українська мова" і забезпечують розвиток навчально-пізнавальної культури майбутніх учителів та їх методшпог підготовку. ,

Методи дослідження: вивчення теоретичних джерел, спостереження, бесіди, анкетування,*інтерв"ювання, самооцінка, аналіз® навчальної документації, продуктів навчальної діяльності студентів і молодших школярів, иетод діайГоступчих контрольних робіт, констатуючого та формуючого експериментів.

Методологічног основою дослідження стали положення діалек-гико-матвріалістичної теорії пізнання про зв'язок мови як особливого соціального явища з мислительною діяльністю, про роль ірактики в пізнанні; системно-діяльнісний підхід як інструмент дослідження й оцінки педагогічної дійсності; методологічними

• сі- _

>ріентирами виступили ідеї національного й духовного відродження гкраїнського народу/ пріоритетної ролі мови як неоціненного дае-юла формування особистості.

Наукова новизна дослідження; конкретизовано поняття і ьиз-:ачена структура навчально-пізнавальної культури; розроблена сит' йа формування навчально-пізнавальної культури молодша шко'ля-

рів та підготовки студентів до її здійснення на грунті вивчення . ріднрї мови; аргументовані і теоретична обгрунтовані на дослідно-експериментальному матеріалі критерії та модель готовності

студентів до формування навчально-пізнавальної культури учнів.

-і ' •

Теоретичне-значення дослідження"полягає у розкритті структурних компонентів навчально-пізнавальної культури, обгрунтуванні процесу її формування у молодших школярів, системи професійної підготовки студентів на основі теоретичної моделі готовності %о формування навчально-пізнавальної культури учнів, рознрит-ті дидактичних можливостей навчального предмета "Українська мова" у розвитку навчально-пізнавальної культури. •

Практичне значення дослідження: розроблена програма формуг вання навчально-пізнавальної культури другокласників, система вправ з української мови для 2 класу 4-річної початкової школи задля розвитку загал ьнонавчальнкх умінь та навичок, пізнавальних інтересів школярів; розроблені комплексні завдання, спрямовані на розвиток навчально-пізнавальної культури та професійних якостей студентів, програма і вміст спецкурсу "Робота вчителя з формування навчально-пізнавальної культури молодших школярів". Матеріали дослідження можуть бути використані Для удосконалення існуючих програм та методики навчання учнів початкових класів, студентів, у курсах лекцій з дидактики і методики викладання української мови, а також у практичній роботі вчителів.

На захист винесено такі найважливіші положення: : .

- наочально-пізнавальна культура.молодших школярів може бути сформована на грунті рідної Української мови як навчального гре-даета через застосування спеціальної системи вправ та завдань;

" - підготовка студентів до роботи з формування навчально-піз-

навальної культури молодших школярів становить цілісну систему, що охоплює всі види навчальної і педагогічної діялвності в рамках навчального предмета "Українська мова**; ,

- одням з необхідних чинників системи підготовки студентів до формування навчально-пізнавальної культури молодших молярів е використання комплексних завдань, що забезпечуюсь розвиток ' усіх компонентів готовності майбутніх учителів до даного виду професійної діяльності^ .

Апробація роботи здійснювалася шляхом повідомлення її результатів на щорічних наукових конференціях у Прикарпатському університеті /Івано-Франківськ, 1987-92 p.p./, міжнародній /Одеса, 1991/, республіканській /Полтава, 1991/, міжвузівських /Одеса, І99І, 1992, 1993/ конференціях. Нами був розроблений і прочитаний у Прикарпатському’університеті спецкурс "Робота вчителя з формування навчально-пізнавальної культури молодших школярів". Запропонована, система формування навчально-пізнавальної культури учнів початкових класів упродовж кількох років /І990-93р.р./ апробувалася в експериментальній школі f 23 м. Івано-Франківська та Рогатинській СШ F 2 Івано-Франківської , області. В ході апробації автором підготовлено методичні рекомендації для вчителів та студентів "Робота вчителя з формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів", "Формування організаційних умінь і навичок молодших школярів", "Формування навчально-пі9навальної культури молодших школярів". За результатами дослідження опубліковано 10 робіт.

Структура і обся^; роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, додатків. У роботі наведень І’Гтаблщь, 6 схем, 3 діаграми. Обсяг роботи -

192 сторінки машинописного тексту, список літератури містить ?0? назв. ' ' . .

У першому розділі "Навчально-піьнавальна культура як педагогічна проблема" розкривається зміст поняття "навчально-пізнавальна культура*,' стан дослідження цього явища в педагогічній теорії та практиці. Навчально-пізнавальна культура - це комплексний інтегративний спосіб реалізації можливостей людини в сфері самостійної творчої навчально-пізнавальної діяльності, процес Ч результат Оволодіння системою загальнонавчальних знань, умінь і навичо^, формування на їх основі моральних та вольових якостей особистості. . ■

Спроби виділити основні міжпредметні уміння і навички знадходимо як в класичній вітчизняній педагогіці /П.П.Блонськчй, ' К.Д.Ушинський, С.Т.Шацький/, так і в сучасній /Д.К.Богоявленсь-кий, Т.О.Ладиженська, І.Я.Лернер, Н.О.Лошкарьова, Г.О.Люблінська, Н.О.Менчинська, В.$.Паламарчук, П.О.Шеварьов та ін./. Результатом цієї тривалої і складної роботи стала розробка розділу

• ♦ і ’

"Формування у молодших школярів загальнонавчальних умінь і навичок", вміщеного у шкільних програмах. Усі загальнонавчальні уміння та навички в програмі представлені у 4 групах: організаційні, загальномовленнєві, загальнопізнавальні, контрольно-оцінні. Кожне з них - складне багатокомпонентне явище. '

Процес формування навчально-пізнавальної культури молодших , школярів складається з трьох основних компонентів: І/'мотиваційного /психологічна підготовка учнів/; 2/ операційного /процес

Формування загальнонавчальних'знань, умінь, навичок/; 3/ твор з-

о .

го /перенесення цих умінь та навичок у нову навчальну с стуацію/.

Навчально-пізнавальна культура виконує Такі.функції: інте-

груючу, мотиваційну, комунікативну, орган і заточу, регулюючу, виховну. Усі ’'»ги взаємопов'язані, взаємозумовлені і складають функціональну суть навчально-пізнавальної культури.

У теорії та практиці початкового навчання і вищої педагогічної освіти склався певний підхід до розв"язання проблеми фор-мування^навчально-пізнавально! культури молодших школярів. Цій проблемі приділено чимало уваги‘як у працях педагогів-класикір*. /Ф.-А.-В.Дістервег, О/Б.Дршович, Я.А.Коменський,. Ф.Прокопович, Г.С.Сковорода, К.Д.Ушинський та ін./, так і. сучасних педагогів та психологів /Ш.О.Амонашвілі, Ю.К.ВабанськиП, М.С.Вашуленко, В.В.Давидов, О.К.Гронцева, Г.С.Костюк, О.Я.Савчеігп, Н.Ф.Скроті-ченко, В.0.Сухомлинеький та ін./. Вчені тісно пов"язують процес формування навчально-пізнавальної культури молодших школярів із ьиклалатіям курсу рідної мови в початковій школі /М.Ф.В} іаков, Ф.І.Буслаєв, Л.О.Барзацька, В.П.Вахтеров, М.С.Вашул&нко, о Л.В.Скуратівсьний,' ІЇІ.Срєзневський/ В.0.Сухомлинеький/. '

Різні аспекти навчально-пізнавальної культури учнів розглядаються в ряді дисертаційних досліджень /Ц.Г.ребришвіяі, В.П.Канак і на, Г.М.Кодааспгрова, Н.М.Свєтловська, Є.С.Сильнова,

H.Ф.Скрипченко, Г.К.Чекмарьова/. Створені теоретичні передумови системи формування культури навчання майбутніх учителів у вузі /В.Абрамович, СЛ.Архангельський, Б.М.Головін, В.С.ГрехкРВ,

I.Л.Йаумченко, І.П.Раченко/. '

Окремі аспекти розвитку навчально-пізнавальної культури зтудентів' та їх підготовки до формування гіазчальчо-пгзнаральної культури дітей розглядаються в дисертаціях /М..І.Гяррифуліна, ^.П.Мартияовии, І.Прокопенко, В.Х.Халмухамедова, 3?Н.Пмалди-

іова/. • ' ' ’

Разом з тим, ще й сьогодні відсутні роботу предметом дослідження яких виступило б формування усіх складових чинників навч. льно-пізнавальної культури як інтегрального явища в єдиному комплексі в межах одного навчального предмета. Відсут- ,, ність аналогічний досліджень у науковому аспекті вищої педагогічної освіти засвідчує прогалини підготовки майбутніх учите' ф 1 . ' дів до цієї роботи в стінах педагогічних вузів.

У ході дослідження паралельно вивчались стан і характе- ° рисйіка навчально-пізнавальної культури молодших школярів та готовність студентів педагогічного факультету до здійснення роботи з формування навчально-пізнавальної культури учнів.' *

Оскільки навчально-пізнавальна культура має свою специфіку всередині кожного навчального предмета і вивчити її прояви та процес формування на всіх уроках в одному дослідженні неможливо, ми обмежились заняттями з рідаої ддя школярів та студентів мови /української/, враховуючи аксіому педагогічної думки про Уте, що рідна мова е основою будг.-якого навчання, фундатором • . »

усіх знань, уміць і навичок, виступає одним з важливих чинників загальної.духовної культури людини.

У,другому розділі "Формування навчально-пізнавальної культури молодших школярів" розкрита характеристика та методика формування навчально-піенавальної культури молодших школярів на уроках україноьної мови. ,

Задля з"ясування о-тану форідгвання навчально-пізнавальної, культур;, молодших шкблярів було проведене анкетування 200 учителів початкових класів і вихователів груп продовженого дня Івано-Франківської, Львівської, Чернівецької та Закарп .тської областей. Анкетне опитування засвідчило,-що бііьіиість учителів

та вихователів мають йедостагнє уявлення про поняття "навчально-пізнавальна культура", "загальнонавчальні уміння і навички", "культура спілкування", не знають конкретно і загальнонавчаль-них умінь та навичок, які необхідно розвивати на уроках української мови. ' .

У ^оді спостережень уроків української мови в 2-4 класах' встановлено, що вчителі акцентували увагу переважно на засвоєнні учнями предметних знань та умінь. Від дітей передусім вимагалась безпоиилковаі відповідь на поставлене запитання. Загально-навчальні уміння і навички формувались побічним шляхом, не простежувалась система цієї роботи на конкретних уроках упродовж року. Більшість вправ не були спеціально спрямовані на формування навчально-пізнавальної культури. Недостатньо уваги нада-. " • валось самостійній роботі, переважала діяльність під кег'.вниц-гвом учителя. Незадовільним було і мовлення вчителій, у бага> , гьох випадках культура їх спілкування з учнями не могла слугувати зразком для дітей, що негативно впливало на якість викладання. Все це відбивалось на рівні навчально-пізнавально! культури школярів. .

Констатуючий експериментальний зріз був проведений у других класах в кінці першого півріччя. Критеріями визначення рівня сформованості навчально-пізнавальної культури молодших школярів виступили: система знань про способи здійснення наячаль-но-пізнанальної діяльності; система міжпредметних /загальн<?нав-чальних/ умінь та навичок і їх застосування; ставлення до навчальної діяльності; «творче використання знань, умінь та навичок на зчал ьн о^п і знавал ьної культури за нових умов діяльності /наявність перенесення гнані>3 умінь і навичок/. . ' ‘

Учням були запропоновані завдання, що охоплювали всі гру- ' пи загальнонавчальних умінь молодших школярів. Одержаний експериментальний матеріал дозволив виділити три рівні сформованості

навчально-пізнавальної культури другокласників: високий, серед--

„І- \ < • '

ній і низький. " • *

Високий-рівень сформованості навчально-пізнавальної культури учнів характеризується наявністю стійкої системи знань з предмета, позитивною мотивацією навчально-пізнавальн.'4; діяль-0 носгі, володінням системою міжпредиетних умінь і навичок на уроках української мови, творчим використанням їх на інших уроках. Для середнього рівня характерна наявність певних знань з

навчального предмета залаяно від теми, загальної позитивної мо-*"

- * ■ / тивації навчальної діяльності, але з ситуативним інтересом до

тем, що вивчаються, нестійкої пізнавальної активності, володіння основними організаційними, контрольно-оцінними навичками /у. випадку нагадування вчителя/, недостатнього розвитку загальномов-леннєвих навичок, невміння самостійно використовувати загально-навчальні уміння і навички на інших уроках.

Низький рівень сформованості навчально-пізнавальної культури молодших школярів відрізняється фрагментарними знаннями з < окремих тем навчального предмета, негативною мотивацією.навчально-пізнавальної діяльності, відсутністю організаційних, загаль-номовленнєвих, загальнопізнавальних і контрольно-оцінних умінь та навичок. . • . ’ ' . ■

Результати виконання учнями завдань опрацьовувалися з допомогою формули індекса рівня'навчально-пізнавальної культури; о , ■ .

І х Зр_і.2д.±.и_ . р

3 /р + д + ч/ ’ • г

де І - індекс рівня навчально-пізнавально! культури; р - кількість' балів "З", д - кількість балів "2", ч - кількість балів "І". Високому рівню відповідав бал "3й, середньому - V, низькому - "І". '

Одержані дані засвідчили, що 8-експериментальному класі більшість дітей знаходились на низькому рівні навчально-пізнавальної культури /80#/, лиш 2ОМ учнів досягли середнього рівй ня, високий ріеєнь був*відсутній. Показники контрольного класу мало підрілняліюь від експериментального: низький рівень - 77%, середній - 23^. • •

" Задля вивчення процесу перенесення набутих учнями вмінь та навичок на уроках української мови в інші навчальні предмети їм було запропоновано виконати експериментальні завдання на уроках ознпйі'млеіпгя з навколишнім світом. Результати виявились "Є них-0 чими, ніж ла уроках української мови. На низькому ррвні навчально-пізнавальної культури знаходилосВ*83& учнів експериментального та ОЙ* учні в контрольного класів. Решта школярів /17# експериментального та ’’ОЯ контрольного класів/ були на середньому рівні. Високого рівня навчально-пізнавальної культури, як і на у{ ж.іх української .мови, ніхто з учнів не досяг..

Наведені результати переконливо довели необхідність спеці* олим організованої роботи з формування навчально-пізнавальної культури молодших шна-ярів. їй передувала робота з учителями початкових класти. Педагоги пройшли фахову підготовку у постійно дішему сялінар і -практикумі. Була розроблена експериментальна програма 4оптування налч'ідьно-пізнавалнюї культури друг^кластчікі^ на_уроках українсько; мови, що переділила розвиток .стрияньових і'а еупутних умінь і навичок. Особливе місце в

ній відводилось предметній основі формування умінь і навичок школярів. Відповідно до програми була дібрана система вправ і завдань з української мови для учнів- 2 класу /Ш-ІУ чверть/.

У її розробці, ми виходшщ а таких вимог: запропоновані вправи та завдання повинні доповнити зміст гіідеучника різноманітними видами робота, необхідними для формування усіх груп умінь та навичок навчально-пізнавальної культури другокласників; відбивати національний характер навчання; забезпечувати зворотній -зв"»зок, наступність і перспективність у формуванні вмінь навчально-пізнавальної культури; містити дані про вміння у вигляді запитань, рекомендацій,.пам"ят,ок;-включати новчі види завдань /навчальні задачі, гіпотеза, граматичне конструювання, ро* • . / бота з таблицями, схемами і т.п./. . '

Експериментальна робота проводилась упродовя півріччя /Й-ІУ чверть другого класу/. У травні був проведений контрольний зріз. 3*ясувалось, що 23# учнів експериментального класу

‘^осягли високого рівня навчально-піанавальної. культури /у кон-

* . І • ‘ ’ . трольному класі таких учнів не було/, 50#.- середнього рівня .

/в контрольному класі - ЗОЯ/, 27% залишились на низькому рівні

/в контрольному класі - 70&/. ” ° .

VI ' - ' * *

. Відбулися позитивні1 зміни а у'рівнях навчально-пізнавальної культури учнів експериментального класу на уроках ознайомлення • з навколишнім світом. Обчислення ефекту позитивного перенесення набутих школярами умінь, та навичок проводилось за формулою •

Ті1 • в

Р = — • 100, де Р - ефект позитивного пероносення в екс-

периментальному класі; Е - кількість учнів експериментального класу, котрі засвідчили високий і середній рівні навчалйю-піз-

' - г. .

навальної культури на уроках ознайомлення з навколишнім світом;

- ІЗ -

С - кількість учнів експериментального класу з високим і середнім рівнями навчально-пізнавальної культури в констатуючому експерименті на уроках української мови; Т - кількість учнів експериментального класу, що засвідчили високий і середній рівні навчально-пізнавальної культури на уроках української мови в формуючому експерименті. Результати обчислень показали, що 8855 учнів експериментального класу з тих, які досягли високого та серед-0 нього рівнів навчальноппізнавальної культури на уроках української мови, зуміли скористатися набутими знаннями та вміннями на уроках ознайомлення з навколишнім світом. . ■ '

“ Третій розділ "Підготовка майбутніх учителів до'формування навчально-пізнавальної культури молодших пролярів" характеризує готовність студентів до професійної діяльності з розвитку навчально-пізнавальної культури учнів. "

Анкетування 140 старшокласників /9-Ю класи/ засвідчило 0 завищену самооцінку'готовності до нзйчанш у вузі, оскільки' багатьма видами роботи, необхідними для цього, вони не володіли, не мали достатніх Знань щодо прийомів навчальної діяльності-. Ці висновки підтвердило й анкетування першокурсників. Засувалось, що труднощі в їх навчальній діяльності переважно по-в"язаяі з недостатньо розвинутими вміннями навчально-пізнавальної культури. ,

Наступний етап констатуючого эксперименту передбачав діагностування рівня навчально-пізнавальної культури студентів. % експерименті брали участь 50 студентів Ш курсу педагогічного факультету Прикарпатського університету. За результатами аналізу дослідкого^матеріалу о'уло виділено три різні навч-чльно-пїз-і

навальної культури студентів: еисокий, середній, низький.

Високий рівень характеризувався: умінням використовувати раціональні способи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності, обробки і систеиатизації інформації; володінням усіма видами діалогічного та монологічного мовлення, основними комунік&тщніат якостями мовлення; володінням системою аагальнопізнавальних умінь і навичок; умінням здійснювати різні види контролю та самоконтролі) навчально-пізнавальної діяльності.

Ддя середнього рівня навчально-пізнавальної культури студентів було властиве: володіння окремими способами обробку та запису інформації; уміння зв'язно, послідовно передавати свої думки в усній і письмовій формі; іволодіння основними загально-пізнавальними уміннями та навичками; уміння самокритично ставитись до своєї роботи, помічати і виправляти різні типи помилок у власних роботах та роботах товаришів._

Студенти а низьким рівнем навчально-пізнавальної культури

* • . . ‘

відрізнялись відсутністю вмінь користуватися основними способу-% ‘

'ми обробки та фіксації інформації; 'невцінням.зв'язно, послідов-

• . І ' • ' но викладати свої знання; володіли лише окремими розрізненими

загальнопізнавальними уміннями; некритично ставились до власної навчально-пізнавальної діяльності, не могли помітити та виправити допущені помилки. ' ‘

Аналіз виконаних студентами завдань засвідчив, що більшість з них як в експериментальній, так і в контрольній групах виявили низький рівень навчально-пізнавальної культури /в £>бох групах 64&-. Лише незначна частина студентів експериментальної групи /12%/ та студентів контрольної групи /Ш/ відзначались високим рівнем навчально-пізнавальної культури. 24% третьокурсників експериментальної групи та 28% контрольнії.знаходились

на середньому рівні ньвчально-пізнавальної культури.

Для виявлення готовності студентів Ш Курсу до формування навчально-пізнавальної культурі» молодших шнолярів їм було запропоновано виконати контрольну роботу на тему. "Чи готовий я до роботи в іщолі?" Одержані дані засвідчили, що уявлення третьокурсників щодо змісту загальнонаячальних умінь і навичок учнів, їх значення, методики формування досить поверхові, безси-стеадй. Так, зпясувалось, що 38# студентів зовсім не розуміють поняття "навчально-пізнавальна культура".. ■ . . .

Експериментальний матеріал дозволив визначити рівні готовності. студентів до формування навчально-пізнавальної культури молодших школярів за такими критеріями: психологічна готовність; теоретична готовність; практична готовність; уміння переносити набуті у вузі вміння та навички у навчальну роботу з дітьми в 'школі. ■ . ‘ ' ' ■ .

Студенти з високим рівнем готовності усвідомлювали необхідність та важливість формування навчально-пізнавальної культури школярів, виявляли постійний інтерес до цієї проблеми. Вони крит|р|ік> оцінювали свою готовність до-даного виду професійної діяльності, намагались постійно удосконалювати способи власної навчально-пізнавальної діяльності, прагнули самостій. о

. ' ’ О 1 .

творчо застосовувати .набуті уміння і навички на-практиці, добре знали вимоги до змісту навчально-пізнавальної культури шко- * лярів, виявляли інтерес до дослідницької робр|и в цьому напрямі, до самостійного знаходження нових методичних прийомів формуванню навчально-пізнавальної культури учнів.

Достатній рівень характеризувався розумінням вадливості роботи з формування навчально-пізнавальної культури молодших .

школярів, сигуативніш інтересом до неї, критичною самооцінкою, бажанням оволодіти запропонованою' системою знань та уиінь; знв-нняи способів здійснення навчально-пізнавальної діяльності, змісту і' структури навчально-пізнавальної культури молодших • школярів; застосування*! одерзаннх умінь на уроках української иови в школі у ході практики. ‘ ;

Для низького рівня були характерні: байдужість до цього виду професійної діяльності; завищена самооцінка готовності до неї; знання лиез окремих способів здійснення власної навчально-пізнавальної діяльності, поверхова орієнтація у змісті навчально-пізнавальної культури дітей, методиці її формування; застосування окреіпж уиінь на заняттях з української мови, невміння використати одержані знання та навички в толі. ’

Результати підрахунку одержаних студентами балів засвідчили дуке низький рівень їх готовності до професійної діяльності. Тільки 24!? студентів експериментальної та 209* контрольної груп виявили достатній рівень готовності. Решта студентів обох груп

знаходились на низькому рівні. . • '

. ’ - * ' ‘ ‘і - '

Задля удосконалення роботи зі студентами була розроблена

модель готовності майбутніх учителів до формування навчально-пізнавальної' культури молодших-школярів, що включала 4 компоненти: психологічний, теоретичний, практичний,. транспозиційний. Основним показником психологічної готовності вчителя до професійної діяльності є наявність комплексу різнопланових за змістои

- мотивів, які можна розділити на дві групи: мотиви, спрямовані на удосконалення навчально-пізнавальної культури вчителя, та мо' тиви професійної спрямованості на формування навчально-пізнавалі ної культури скалярів.'* Теоретична готовність передбачає наявніс

у студентів двох груп знань. Еередусіи, це чітке уявлення'про мету, завдання, зміст, шляхи і способи вдосконалення власної ' навчально-пізнавальної-їсультуря, необхідні для успішного навчання у вузі та майбутньої самоосвіти.- Другу групу, складають знання рро формувати навчально-пізнавальної культури молодших школярів. Сутність практичної, готойності -складають, уміння і навички самовдосконалення у поєднанні з .методичною готовністю, яка передбачав володіння способами формування та діагностики мотивів, знань, умінь і навичок навчально-пізнавальної культури учнів. Творчий .компонент готовності студентів до професійної діяльності характеризується успішніш перенесенням набутих у вузі знань та вмінь в умови щоли-. ■ • • '

Оскільки в ході констатуючого експерименту був виявлений низький рівень навчально-пізнавальної культури майбутніх учителів, очевидною стала необхідність вести роботу зі' студентами у двох тісно цов"язаних міа собою напрямках: підвищити рівень навчально-пізнавальної культури самих майбутніх-педагогів та сформувати їх готовність до даного аспекту професійної діяльності.

У другому параграфі цього розділу розкрито процес підготовки майбутніх учителів до формування навчально-пізнавальної культури молодших школярів на основі системного та діяльнісно-го підходів /Л.І.Лйдарова, В.Г.Лфанасьєй, М.С.,фш\рієвЕ>. Н.В.Ку-зьміна та іи./. Насамперед цей процес регулюється соціальним замовленням суспільства і започатковується визначенням соціально значимої мети, спрямованої на кінцевий результат. Успішне здійснення цього важливого напрямку професійної підготовки майбутніх спеціалістів можливе на основі комплексної цільової програми, в якій окремий навчальн&І предмет виступа., частиною пі-

лісного змісту підготовки спеціаліста. Мета навчання орієнтує

і на відповідних добір сукупності.способів організації навчаль-- • но-виховного процесу* спрямованих'на формування професійних умінь, оволодіння методичними технологіями. Предметний основою формування готовності студентів до професійної діяльності виступила українська мова. ; ■ .

Формуючий експеримент проводився упродовж двох років.зі студентами 2-3 курсів педагогічного факультету Прикарпатського університету. Була складена програма формування навчальяо-піз-навальної культури студентів. Протягом другого курсу’велась цілеспрямована робота з формування, організаційних, загальномовле-ннєвих, загальнопізнавальних і контрольно-оцінних умінь та навичок майбутніх: учителів у процесі викладання української мови.. На третьому курсі у п*ятому семестрі здійснювалась методична та практична підготовка студентів у ході викладання спецкурсу.

У шостому семестрі вивчалось перенесення набутих ними вмінь у педагогічну роботу з учнями в хо^і педпрактики; ' .

Центральною ланкою експериментальної програми виступили комплексні завдання, спрямовані на формування ^мінь та навичок

- , - . чг , ‘ .

навчально-пізнавальної культури студентів і їх методичну підготовку, що будуванись з урахуванням принципів універсальності та професійної спрямованості.. Кожне завдання складалося з трьох блоків: блок А - завдання, спрямовані на'психологічну підготовку; блок Б - завдання, що передбачали теоретичну підготовку; ’ блок В - З'їдання на формування практичних умінь студентів. Кожне комплексне завдання передбачало розвиток одйого-двох стрижньових і кількох супутних умінь. ' ;

За результатами дослідження,, 36>» студентів експершента-

льної групи після н&вчання досягли високого рівня навчально-пізнавальної культури, 48# - середнього, 16# залишились на низькому рівні. У контрольній групі 125*'студентів досягли високого .рівня, 32# - середнього, 56Н виявили, низький ріаень навчально-пізнавальної культури. . ; '

V • ' . - - '

Більшість студентів експериментальної групи.у.процесі навчання досконало оволоділи різними видами запису інформації /конспект, виписки, тези, таблиці, схеми/. Значні позитивні зміни відбулися в ї: усному мовленні. ’ .

На лекціях із спецкурсу майбутні вчителі ознайомилися з методикою (формування загальнонавчальних умінь та’навичок учнів. На практичних заняттях з допомогою методів ситуативного моделювання, мікровикладання, дидактичних *та ділових ігр, впрів відпрацьовувались методичні вмінйя на матеріалі української мови.

По закінченні викладання спецкурсу студентам було запропоноване, виконати контрольну роботу. Порівняльний аналіз даних констатуючого та Армуючого зрізів засвідчив значні зміни в рівнях готовності.до формування навчально-пізнавальної культури молоділи? школярів у студентів експериментальної групи. Ян_,о в квнетатуючому експерименті 76й студентів знаходились на недостатньому рівні, то після експериментального навчання їх залишилось І2?4. Зросла кількість -студентів а достатнім ріг з 2456 у констатуючому до 56Я у формуючому експерименті. 32# сту-* дентів виявили високий рівень готовності до професійної діяльності. У контрольній групі, як і раніа», більша частина студен-

• * . • г

тів Р2%/ залишились на недостатньому рівні. Наведені дані підтвердили ефективність спецкурсу, а також пропедевтичної роботи

. О . *

задля формування методичних умінь майбутніх учителів.

На останньому етапі формуючого експерименту досліджувався процес пе{внесення одержаних студентами знань та умінь у шкільну практику. Для цього напередодні, педпрактики їм було запропонована ряд завдань. Транспозиційний ефект дорівнював у експериментальній групі Р в + 94. Такий результат засвідчив, що переважна більшість студентів експериментальної групи /94#/, які відзначалися високим і достатнім- рівнем готовності до формування навчально-пізнавальної культури, зуміли застосувати набуті уміння в ході практики.'Отже, цілеспрямована підготовка майбутніх педагогів до формування навчально-пізнавальної культури молодших школярів спричинила позитивні зміни у їх професійній діяльності. . . '

Уовисновках підведені підсумки роботи : ‘

1. За традиційною системою навчання більшість учнів початкових класів характеризуються низьким рівнем навчально-пізнавальної культури. Причинами цього'.о: недостатня спрямованість існуючих щкільнкх програм на розв'язання проблеми; невизначеність предметної основи формування навчально-пізнавальної культури учнів початкових класів; недостатня',,кількість вправ та завдань у підручниках з української мови, спрямованих на формування різних груп умінь і навичок навчально-пізнавальної культури; слабка методична підготовка вчителів початкових класів.

2. У ході досліднения були встановлені такі закономірності формування навчально-пізнавальної культури молодеих школярів: чим вщий рівень професійної готовності і навчально-пізнавальної культури педагога, тим швидші темпи та вища ефективність розвитку загальнонавчальних умінь і навичок учнів; провідною у формуванні навчально-пізнавальної культури молодших

школярів виступав комплексна система вправ та завдань, по'д вана з урахуванням принципів співвідношення, стрижнбових і супутніх умінь і навичок, наЬтупності та перспективності, спрямована на розвиток допитливості та інтересу.учнів, позмивної мотивації, створення атмосфери постійного пошуку, відкриття нового; предметно» основой для формування всіх г^уп загіїдьнонавчлльних умінь і навичок- може слугувати навчальний предмет "Українська мова*. ' ' ’ .

3. За даними дослідження, сформовані компоненти навчально-пізнавальної культури учнів легко переносяться з одного навчального предмета на' інший, спостерігаються ніжпредметні транспозиційні явища. .' ’ . . • - "

. 4. Проведене дослідження дало змогу визначити етапи-фор-

мування готовності студентів До професійної діяльності: а/ формування навчально-пізнавальної культури- студентів; б/ психологічна, теоретична та практична підготовка майбутніх учителів ■ ‘ . ’ • • ® у ході викладання спецкурсу; в/ апробація набутих у вузі знань . • (

Та вмінь у процесі проходження педпрактики; •

5. Ефективне формування готовності майбутніх уч^телії дб професійної діяльності, можливе- за умов: орієнтації вузівських методик ьикладаяня навчальних дисциплін на підготовку с тучен-тів до формування навчально-пізнавальної) культури иоло^-та школярів; .використання активних форм навчання; застосування у на-вчаині студентів системи комплексних завдань розвиваючого та методичного характеру; удосконалення роботи з розвитку мовленнєвих та контрольно-оцінних умінь майбутніх учителів; спеціальної методичної підготовки у процесі викладання спецкурсу; тіс-

.« > • . • ного зв"язку з практикою викладання української мови в почат-

ковій школі. ’ ;

6. Результати експериментальної роботи засвідчили, що сфор-' •

иовані впродовж навчання на П-Ш курсах уміння студентів переносяться на професійну діяльність у йколі, що закономірно підвищує рівень, навчально-пізнавальної культури учнів.

Безсумнівно, проведене дослідження не охоплює всіх аспектів цієї багатопланової проблеми. Нам вбачаються можливі шляхи її подальшої розробки, як-от: залежність успішності студентів, школярів, якості предметних знань від рівня.їх навчально-пізнавальної^ культури; виховання особистих якостей йтудені1:в, школярів у процесі розвитку їх навчально-пізнавальної культури; реалізація міжпредметних зв"язків у процесі формування навчально-пізнавальної культури школярів, готовності студентів до професійної "діяльності.

Основні положення і висновки дисертації викладені в таких публікаціях: . ;'

І. Робота вчителя з формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших школярів / Методичні рекомендації. - Івано-Франківськ, 1988. - 26 с. /У співавторстві/. ‘ •

. 2. Підготовка майбутніх учителів до формування навчально-пізнавальної культури молодших школярів // Актуальні проблеми сучасної школи і професійної підготовки вчителів /Під ред. Р.П.Скульського, П.С.федорчака/. - Івано-Франківськ, 1989. -Деп. в ОЦНІ "Школа і педагогіка". - С. І05-ІІ2.

. 3. Підготовка майбутніх учителів до профєсійно-педагогіч--

ного самовдосконалення // Удосконалення професійної підготовки майбутніх учителів. - Львів: Вища школа, 1990. - 0. ІІ6-І38.

/У співавторстві/. * . ■ ,

4. К.Д.Ушинський про культуру навчальної праці дітей /Ліе-

дагогічна спадщина Ц.Д..Ушинського в сучасній практиці дошкільного виховання.. Збірник, матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. - Одеса, 1991. - С. І05-ІГ'), .

5. Формування загальнонавчальних умінь і навичок молодших

школярів н& уроках української мови //Мова в системі початкового навчання.' Тези республіканської науково-практичної конференції. - Полтава, 1991. - С. 71-72. • ’ ' . • '

■ 6. Формування організаційних умінь і навичок- молодших шко-

лярів /з досвіду роботи вчителів школи-лабораторїї 23 м. Івано-Франківська/.. - Івано-Франківськ, Й9І. т 17 ц. /У співавторстві/. . • ' . . . •• ' •

7. Формувачьл читацької культури молодиих школярів //Твори для дітей і про дітей у. віечизняній і зарубіжній літературі. Тези міжвузівської, науково-методичної конференції. - Одеса,

1991. - С. 52-53. . . ‘ ' ' .

8. Формування навчально-пізнавальної куяьтури молодших

школярів /з досвіду роботи вчителів початкових класів СШ Р 23 м. Івано-Франківська/.. - Івано-Франківськ, 1992. - 23 с._ •

/У. співавторстві/. . . ' •

9. Читацькі уміння як.складова частина не. чально-пізна-

вальної культури молодших школярів //Шліри посилення ефективності практичного курсу української мови та виховання читацької майстерності. Матеріали обласної міявузівської науково-методичної конференції. - Одеса, 1992. - С. 29. :

, 10. Класики вітчизняної педагогіки Про шляхи формування навчально-пізнавальної культури молодших школярів //Класична педагогіка і філологія в світлі сучасних зивдань шкільної і ву-