автореферат и диссертация по педагогике 13.00.04 для написания научной статьи или работы на тему: Формирование профессионально-педагогической культуры будущего учителя музыки

Автореферат диссертации по теме "Формирование профессионально-педагогической культуры будущего учителя музыки"

Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди

ТКАЧЕНКО Тетяна Володимирівна

УДК 378.Ї7І І

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Дисертацією с рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Гриньова Валентина Миколаївна,

Харківський державний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди, професор кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Рудницька Оксана Петрівна,

Національний педагогічний університет ім.М.П.Драгоманова, м.Київ, завідуюча кафедрою гри на музичних інструментах;

кандидат педагогічних наук, доцент Рябініна Олена Володимирівна,

Академія пожежної безпеки України Міністерства внутрішніх справ України, м.Харків, доцент кафедри соціально-економічних дисциплін

Провідна установа - Полтавський державний педагогічний університет

ім.В.Г.Короленка, кафедра дошкільної педагогіки, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться “ЗО1 ссі>-£&- 2001 року о '-з ~ годині на засіданні спеціа-

лізованої вченої ради К 64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, зал засідань

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2) Автореферат розісланий “£9“ ■г-ру&нЛ- 2000 р.

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Глибокі соціальні, духовні та економічні зрушення, що відбуваються на межі третього тисячоліття в Україні, поставили систему освіти в ряд найважливіших соціальних інституцій. За них умов особистість педагога, якість його професійної діяльності набувають особливої значущості. У цільовій комплексній програмі "Вчитель” зазначається, що завдяки діяльності педагога реалізується державна політика у створенні інтелектуального, духовного потенціалу нації, розвитку вітчизняної науки, техніки і культури, збереженні й примноженні культурної спадщини, формуванні людини майбутнього. Основні вимоги до педагогічних кадрів і рівня їх підготовки знайшли відображення в Законі України "Про освіту", Державних національних програмах "Освіта” (‘‘Україна XXI століття”) та “Діти України”. В сучасних умовах особливої актуальності набуває проблема формування професійно-педагогічної культури вчителів музики, тому що від рівня особистісного, професійного розвитку педагога-музиканта залежить процес введення дітей у світ музики, прилучення до мистецтва, виховання почуттів, розширення їх духовної сфери. Вона є синтезом двох складових - педагогічної культури і професійної.

Питання формування педагогічної культури майбутніх учителів розглядають Т.Ф.Білоусова, О.В.Бондаревська, М.М.Букач, ОБ.Гармаш, Т.В.Іванова, Т.Н.Левашова, О.П.Рудницька, Ю.М.Рябова та ін.; батьків - Т.Ф.Алекссєнко, І.В.Грсбенніков, викладачів вищої школи - А.В.Барабашциков, В.В.Гаврилюк,

І.Г.Гуссв, І.Ф Ісаєв, С.С.Муцинов та ін. Автори визначають педагогічну культуру як системне динамічне утворення (О.Б.Гармаш, С.Д.Омельченко), синтез компонентів (А.В.Барабашциков, С.С.Муцинов, В.І.Писаренко), інтегральну якість (Т.Ф.Алекссєнко, Т.В.Іванова, І.Ф.Ісасв, Н.О.Комар).

Проблема професійної підготовки вчителя музики на музично-педагогічних факультетах досліджувалась у таких аспектах: сутність професійної компетентності й методичної підготовки вчителя, його загальнопедагогічних і спеціальних умінь, навичок (Л.Г.Арчажнікова); формування вольових і пізнавальних якостей учителя музики (В.Муцмахер); виховання музичних смаків майбутніх учителів як необхідної форми розвитку їх музичної свідомості - інтегральної якості професійної структури особистості (О.Н.Коробко, Ю.С.Глухов); визначення прогностичної, професіографічної моделі вчителя музики, до складу якої входять ного про-

фесійні якості та особливості, професійні знання, уміння, навички, професійні здібності (Л.О.Смирнова).

Частина авторів пов’язує професійну підготовку вчителя музики лише з формуванням його музичної культури як складного інтегративного утворення, що поєднує в собі музичний смак особистості, її здатність сприймати та адекватно оцінювати музичні твори різних жанрів і характеру, а також творчі й виконавчі навички (Г.В.Шастак); систему знань і умінь, які визначають активність музичної діяльності особистості, її інтереси, потреби, смаки, ідеали, переконання, здібності, що формуються в результаті музичної діяльності (Я.І.Радзицька).

Заслуговує на увагу розроблена Р.О.Кузьменко модель педагогічної майстерності вчителя музики, що включає професійно-педагогічну спрямованість, професійно-педагогічні знання, здібності до педагогічної діяльності (загальнопедаго-гічні та спеціальні); культуру педагогічного спілкування та уміння педагогічної техніки.

Науковому обгрунтуванню системи формування професійно-педагогічної культури студентів сприяють роботи Л.Г.Азарової, Л.А.Дерев’янко, Г.Є.Стасько, присвячені вокальній підготовці майбутнього вчителя музики, зокрема розвитку вокально-виконавських якостей, методичному забезпеченню майбутньої професійної роботи.

Проте недостатньо розроблено питання структури професіґ<но-педагогічної культури студентів і використання засобів музики та співу для її формування.

Отже, актуальність проблеми, недостатня теоретична та методична розробка вказаних питань, а також потреби шкільної практики в підготовці учителів-професіоналів зумовили вибір теми дисертації “Формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя музики”.

Об'єкт дослідження - процес професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя музики. ■

Предмет дослідження - формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя музики як компонента його професійно-педагогічної підготовки.

Мета дослідження - теоретично обгрунтувати сутність і зміст професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя, виявити та експериментально перевірити педагогічні умови, які забезпечують результативність її формування.

з

Гіпотеза дослідження: ефективність процесу формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя музики можна досягти за умов:

• створення сприятливого емоційно-психологічного мікроклімату в процесі занять з музики;

• використання міжпредметних зв’язків;

• спонукання студентів до постійного самовдосконалення.

Відповідно до мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження'

• провести аналіз психолого-педагогічної, музикознавчої та методичної літератури з проблеми дослідження;

• визначити й обгрунтувати сутність, зміст, структуру професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя музики;

• розробити критерії, показники і рівні сформованості професійно-педагогічної культури;

• науково обгрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови, [до забезпечують ефективне формування професійно-педагогічної культури студентів.

Методологічну основу дослідження становлять: концептуальні положення філософських, психолого-педагогічних теорій про системно-цілісний і культурологічний підхід до формування особистості, про сутність людської особистості та чинники її формування, значення мистецтва, зокрема вокального, для духовного розвитку людини

Теоретичною основою дослідження є педагогічні ідеї К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського про майстерність і культуру вчителя, а також корифеїв світової та української сцени К.С.Станіславського, В.І.Немировича-Данченка про акторську майстерність; праці педагогів і психологів з проблеми професійної підготовки майбутніх учителів (О.О.Абдуліна, А.М.Алексюк, Є.С.Барбіна, А.І.Дьомін, М.Б.Євтух, І.А.Зязюн, В.О.Кан-Калік, Н.В.Кузьміна,

О.Г.Мороз, М.К.Подберезський, І.Ф.Прокопенко, О.П.Рудницька, В.О.Сластьонін,

Н.М.Тарасевич, Г.В.Троцко, Г.П.Шевченко, О.Г.Щербаков); пріоритету гуманістичних цінностей і відносин в діяльності викладача, студента, вчителя (А.М.Бойко, С.У.Гончаренко, М.М.Данилов, А.В.Мудрик, В.О.Сухомлинський); музично-естетичного виховання особистості й формування її музичної культури (Л.Г.Арчажнікова, Ю.Б.Алієв, А.Г.Болгарський, В.Г.Бутенко, Л.Н.Воєводіна,

А.М.Гордійчук, Н.Л.Гродзенська, Л.Г.Коваль, О.В.Рябініна, Л.О.Хлєбнікова,

В.М.Шацька та ін ); а також розробки музикознавців, присвячені питанням теорії та історії музики (О.А.Апраксіна, Б.В.Лсаф'св, Н.О.Ветлугіна, Д.Б.Кабалевський та ііі).

Для реалізації поставлених завдань були використані такі методи дослідження:

• теоретичні: аналіз філософської, психологічної, педагогічної літератури, а також літератури з питань естетики і мистецтвознавства з досліджуваної проблеми; осмислення педагогічного досвіду з метою систематизації даних, встановлення сутності професійно-педагогічної культури студентів і педагогічних умов її формування;

• емпіричні: педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, тестування, вивчення творчих робіт студентів, експертна оцінка з метою встановлення вихідного рівня сформованості професійно-педагогічної культури та динаміки її розвитку; педагогічний експеримент для перевірки ефективності педагогічних умов; математична статистика.

Дослідіїо-експернментальна робота проводилась протягом 1989-1999 рр. на базі музично-педагогічного, дошкільного та педагогічного факультетів Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди.

У процесі дослідження можна виділити три етапи.

На першому етапі (1989 - 1993 рр.) на основі аналізу психологічної, педагогічної та мистецтвознавчої літератури обгрунтовувались науково-методичні основи дослідження, визначалися його об'єкт, предмет, гіпотеза та методи, уточнювалось поняття “професійно-педагогічна культура”. Розроблялась методика дослідження на кожному етапі та проводився констатуючий експеримент.

На другому етапі (1994 - 1998 рр.) проводилась дослідницько-

експериментальна робота: перевірялася ефективність розробленої технології розвитку професійно-педагогічної культури студентів.

На третьому етапі (1998 - 1999 рр.) аналізувались і узагальнювались результати експериментальної роботи, формулювались основні положення і висновки, впроваджувалося їх у практику.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому,

що:

• дістали подальшого розвитку проблема сутності та змісту професійно-педагогічної культури вчителя музики, теоретичне обгрунтування її компонентів;

• вперше у відповідності з науково обгрунтованими компонентами професійно-педагогічної культури студентів визначено цілісний процес оволодіння ними системою знань, умінь, якостей і властивостей;

• вперше науково обгрунтовано педагогічні умови, які забезпечують ефективність формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя;

• вперше визначено педагогічні умови формування професійно-педагогічної культури студентів і способи їх реалізації;

• уточнено критерії, показники і рівні сформованості професійно-педагогічної культури студентів.

Практичне значення дослідження полягас в розробці методичних рекомендацій щодо формування професійно-педагогічної культури вчителя. Результати дослідження можуть бути використані в процесі роботи з учителями загальноосвітньої школи, викладачами педагогічного коледжу в системі їх підготовки й підвищення кваліфікації та інноваційної діяльності, а також під час написання курсових і дипломних робіт студентів, проведенні практичних занять у педагогічному вузі.

Вірогідність наукових положень, висновків і рекомендацій забезпечується теоретичною обгрунтованістю вихідних позицій, репрезентативністю вибірки, використанням методів дослідження, адекватних поставленим завданням, результатами якісної та кількісної обробки одержаних експериментальних даних.

Зв’язок роботи з науковими планами та темами. Тема дослідження є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди: “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх і вищих навчальних закладах”, затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 1 від 26 січня 2000 р.).

Апробація та впровадження в практику результатів дослідження здійснювались у ході дослідницько-експериментальної роботи в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди та через публікацію матеріалів дисертації, що мають теоретичний і практичний характер. Основні положення, висновки, рекомендації і результати дослідження доповідались на засіданнях кафедри вокально-хорового диригування, кафедри педагогіки та науково-методичних семінарах кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди; а також на конференції “Інновації в сучасному

педагогічному процесі” (Луганськ, 1999 р), Науково-практичній конференції молодих учених (Харків, 1999 р.). та на Всеукраїнській науково-методичній конференції ‘"Система розвитку творчих здібностей обдарованої особистості” (Харків, 2000 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в 11 одноосібних працях, із них 9 статей у фахових виданнях, 1 науково-методичні рекомендації.

Структура дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, основних висновків, списку використаних джерел (277 найменувань), додатків. Основний зміст викладено на 161 сторінці тексту, в 16 таблицях і 9 рисунках.

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, завдання, а також методи дослідження, його наукову новизну, практичне значення і форми апробації.

У першому розділі дисертації - “Теоретичні питання формування профе-сійно-псдагогічної культури майбутнього вчителя” - аналізується стан досліджуваної проблеми у психолого-педагогічній літературі, розкриваються різні підходи дотрактовки поняття “культура”, її змісту й структурних компонентів, визначаються сутність, зміст, основні характеристики професійно-педагогічної культури, теоретично обгрунтовуються педагогічні умови, що забезпечують успішне формування професійно-педагогічної культури студентів вищого педагогічного навчального закладу.

У другому розділі - “Експериментальна робота з формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя ” - подається методика проведення експериментальної роботи, конкретизується її зміст, аналізуються результати педагогічного експерименту.

У висновках узагальнено найбільш важливі результати дослідження.

У додатках містяться методичні розробки занять і програма музичних творів для студентів.

Основний зміст дисертації

Аналіз розмаїття визначень і виокремлених компонентів дозволяє вважати поняття “професійно-педагогічна культура майбутнього вчителя музики” як складне інтегроване особистісне утворення в єдності та гармонії структурних і функ-

ціональних компонентів, що виявляється у професійно-педагогічній діяльності. До структурних компонентів відносимо мотиваційний, особистісний, когнітивний і діяльнісний.

Важливе місце в структурі професійно-педагогічної культури займає мотиваційний компонент для забезпечення інтересу студентів до змісту уміння, педагогічної діяльності, підвищення рівня власної культури, які сприяють створенню позитивного емоційного фону на заняттях, акцентують увагу до власної емоційної сфери, викликають прагнення зрозуміти почуття учнів, їх настрій, бажання навчити себе й учнів керувати своїми емоціями.

Особистісний компонент також є надзвичайно важливим, адже саме особи-стісні якості й здібності зумовлюють ефективність педагогічної діяльності, визначаючи її професійно-педагогічну спрямованість, яка виражається в готовності до педагогічної роботи, задоволеності педагогічною професією, успішній діяльності та здатності до її виконання.

Ефективність професійної діяльності визначає спрямованість особистості на педагогічну професію. З-поміж особистісних якостей виділяємо естетично-музичний смак, вимогливість, стриманість, врівноваженість, спостережливість, доброзичливість, відповідальність, поваїу до особистості.

У процесі навчання у вищому педагогічному навчальному закладі майбутній учитель набуває певної системи знань (когнітивний компонент професійно-педагогічної культури), яка включає:

• теоретичні знання: педагогічні, психологічні, культурологічні, комунікативні, методичні, а також знання з фахових дисциплін;

• знання-засоби: організаційні, інтелектуальні, фізіологічні, інформаційні, антропологічні;

• знання-цінності: етичні, естетичні, деонтологічні, соціологічні.

На основі набутих знань у майбутніх учителів формуються способи діяльності та досвід їх здійснення, втілені в уміннях, що є підгрунтям діяльнісного компонента професійно-педагогічної культури вчителя. Студент оволодіває інтелектуальними, комунікативними та уміннями педагогічної техніки, котрі дозволяють йому дієво реалізувати набуті знання, розвивати певні якості. Так, інтелектуальні уміння спрямовані на формування внутрішньої потреби до самостійного набування знань та їх застосування для творчого перетворення дійсності. їх виховання здійснюється в процесі навчальної діяльності студента, яка є основним ви-

дом і необхідною умовою формування цілісної системи професійно-педагогічної культури вчителя.

У педагогічному спілкуванні провідна роль належить учителеві, який чітко визначає мету, завдання, способи здійснення взаємодії вихователя і вихованця, що вимагає оволодіння комунікативними уміннями, які допомагають встановлювати і підтримувати дружні стосунки з вихованцями, колегами, уникати конфліктів, підвищувати ефективність процесу навчання та ін.

Надзвичайно необхідними для вчителя музики є уміння педагогічної техніки, а саме: уміння культури мови та голосу (звукова культура) ; уміння володіти своїм тілом: ходити, сидіти, стояти; володіти жестами та мімікою; уміння психотехніки (розуміння свого психічного стану, уміння керувати ним; розуміння психічного стану вихованця й адекватно впливати на нього); уміння одягатися, слідкувати за своєю зовнішністю, поставою.

Зміст професійно-педагогічної культури передбачає також оволодіння спеціальними уміннями й навичками: виконавськими (емоційність виконання, наявність діапазону, вокальна техніка, тембр голосу та його сила і польотність); репертуарними (виконання дитячого репертуару під власний акомпанемент; виконання пісень з мультфільмів, художніх фільмів з урахуванням особливостей казкових персонажів). ,

Необхідно також вказати й на функціональні компоненти професійно-педагогічної культури. Пізнавальна функція передбачає прийняття й аналіз студентом педагогічної діяльності на основі сформованої системи знань, вивчення, усвідомлення й аналізу власних здібностей, якостей, рівня сформованості професійно-педагогічної культу]і и.

Виховна функція забезпечує формування здібностей, нахилів, якостей особистості, усвідомлення власної педагогічної позиції, гуманного ставлення до оточуючих, сприйняття людини як найвищої цінності.

Комунікативна функція сприяє встановленню гуманних стосунків між суб’єктами навчально-виховного процесу, взаємозбагаченню й взаєморозумінню між ними.

Оцінна функція допомагає поділити дії людини на позитивні й негативні, гуманні та антигуманні та ін. з метою їх подальшого розвитку або корекції. При цьому визначаються методи та критерії оцінки дій людини для корекції її поведінки й підвищення рівня культури.

Рекреативна функція виявляється у створенні умов і використанні способів, завдяки яким особистість має відновити свої фізичні, психологічні та моральні сили, зняти напруження, духовно збагатитися.

Отже, професійно-педагогічна культура відбиває рівень професійної підготовки вчителя музики. Когнітивний і мотиваційний компоненти є підгрунтям професійно-педагогічної культури, особистісний - умовою підвищення її рівня, а діяльнісний - засобом формування. Всі компоненти взаємопов’язані між собою. Вказані компоненти є узагальнюючими, оскільки забезпечують цілісність розвитку особистості вчителя, спрямовують його професійно-педагогічну діяльність, визначають професійну поведінку.

Формування професійно-педагогічної культури взагалі та окремих її компонентів відбувається у процесі занять з постановки голосу, результативність якого залежить від педагогічних умов, у яких він перебігатиме, а саме: створення сприятливого емоційно-психологічного мікроклімату на заняттях, використання між-предметних зв’язків, виховання в студентів потреби постійного самовдосконалення. Одним із шляхів розвитку бажання і потреби вчитися, позитивного ставлення до навчання є гуманні взаємовідносини між суб’єктами навчально-виховного процесу.

Відомо, що активність і діяльність людини, зокрема пізнавальна, емоційно забарвлена. Позитивне ставлення до навчання передбачає вияв певних емоцій, які зумовлюють поведінку людини, з одного боку, і є мотивами дії, - з іншого. Позитивні емоції як внутрішні збудники пізнавальної діяльності викликають потребу в позитивних переживаннях, що сприяє успіху особистості. Тому, організуючи пізнавальну діяльність студентів у ході експерименту, створювали на заняттях ситуації підтримки тим, хто важко засвоював теоретичні знання, а також ситуації успіху для підбадьорювання та заохочування навіть за незначні успіхи. При цьому не фіксували відсутність знань, а забезпечували умови студентам для досягнення поставленої мети.

У процесі проведення експериментальної роботи використовували інформацію багатьох дисциплін, які вивчаються студентами на музично-педагогічному факультеті, виходячи з того, що навчальний процес необхідно будувати на між-предметному фунті, оскільки міжпредметні зв’язки мають великий творчий потенціал (В.М.Максимова), а перенос інформації з одного предмету на інший є творчим актом (І.Я.Лернер).

У межах нашого теоретичного дослідження спиралися на дисципліни як психолого-педагогічного, так і спеціального циклу, які забезпечували оволодіння студентами основними компонентами їх професійно-педагогічної культури:

• психологію: знання про психічні пронеси (відчуття, сприймання, уява, пам’ять, мовлення, емоції й почуття), психологічну характеристику особистості (спрямованість, здібності), структуру діяльності людини;

• педагогіку: зміст виховання особистості (естетичне, інтелектуальне, моральне, фізичне та ін ), процес навчання (зміст, принципи, методи, форми, контроль);

• основи педагогічної майстерності (особистість учителя, вимоги до нього, самовиховання, спілкування, мова вчителя, педагогічна техніка);

• хоровий клас: знання біографічних даних про авторів музики, текст, епоху, в яку вони жили, зміст твору, його ідею; музично-теоретичний аналіз; вокально-хоровий аналіз (тип, вид хору, діапазон партій хору; текстурні умови; дикційні, ритмічні та інші труднощі; розподілення дихання, цезури, формування вокальної позиції); виконавчий аналіз (загальний характер і стиль виховання, темпи, характер звукозведення);

• диригування: розвиток музичного слуху, пам’яті, мислення, почуття ритму, стилю, виконавської майстерності, артистизму, формування навичок вокально-хорової роботи, оволодіння засобами спілкування з хором, відбір репертуару для майбутньої практичної діяльності; самостійна робота над хоровим твором;

• сольфеджіо (розвиток музичної пам’яті та слуху, вокальних навичок): опрацювання навичок інтонування вправ; навички сольфеджування мелодій з назвами нот, текстом, транспозиція; сольфеджування дво- та триголосся - ансамблеве і з фортепіано - гармонічного та поліфонічного типу в межах діатоніки; навички визначення на слух гам мажорних і мінорних ладів, ступенів у ладі й тональності, окремих інтервалів, послідовностей акордів у межах діатоніки;

• історію музики: знання послідовного історичного розвитку музичного мистецтва і сучасного; оцінка музичних явищ, характеристика важливих елементів і форм музичного мистецтва; уміння зіставлення творчості музикантів з історичними подіями; засоби музичної виразності; національні школи й музичні течії.

Надзвичайно важливим для вчителя музики с процес самовдосконалення в процесі оволодіння вокалом, бо без постійної роботи над собою, своєю звуковою культурою неможливо досяіти успіху та професіоналізму. З цією метою було роз-

роблено програми самовдосконалення для кожного студента - певного орієнтира, котрий зумовлював його навчально-виховну діяльність протягом п’яти років. Ця програма включшіа: особистий план оволодіння компонентами професійно-педагогічної культури; вибір методів самопізнання (самоспостереження, самоаналіз, порівняльний аналіз результатів самооцінки, взасмооцінки, експертної оцінки); методи самовпливу (самопереконання, самозвіт, самоконтроль, аутотренінг); результативність (зростання рівня сформованості компонентів професійно-педагогічної культури). Студенти постійно одержували консультації під час складання та здійснення ними планів самовдосконалення з метою їх коригування в разі потреби.

Для перевірки гіпотези щодо формування професійно-педагогічної культури (ППК) студентів було проведено педагогічний експеримент, у якому брали участь 335 студентів 1-У курсів музично-педагогічного, ІІ-У курсів дошкільного та педагогічного факультетів Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. Необхідно зазначити, що експеримент проходив у природних умовах, не порушуючи логіки та ходу навчально-виховного процесу.

Констатуючий експеримент дозволив встановити рівні сформованості ППК студентів як експериментальних, так і контрольних груп на основі таких критеріїв: повнота, глибина та усвідомленість системи знань з педагогіки, психології, основ педагогічної майстерності, вокальної педагогіки, хорознавства, історії музики; ставлення до процесу пізнання та майбутньої професійної діяльності; оволодіння спеціальними, інтелектуальними, комунікативними уміннями, а також уміннями педагогічної техніки; прагнення до самовдосконалення; об’єктивна самооцінка (оцінювання власних здібностей, професійно значущих якостей своєї особистості, спеціальні вміння й навички, комунікативні, інтелектуальні, вміння педагогічної техніки) та визначення викладачами рівня їх сформованості.

На основі виділених критеріїв і показників було визначено рівні сформованості ППК студентів. Досконалий рівень передбачає: повні, глибокі й усвідомлені знання з психолого-педагогічних дисциплін, теорії музики, світової художньої культури, історії музики, вокальної педагогіки та ін.; позитивне ставлення до майбутньої професійної діяльності, високий рівень розвитку інтелектуальних і комунікативних умінь, виконавської майстерності (емоційність виконання, наявність діапазону, розвинена вокальна техніка, сила та польотність голосу); різноплановий і складний репертуар, уміння перевтілюватися в репертуарі, розвинене

вміння донести до учня сутність, виховну цінність і емоційну насиченість музики, вміння виконувати пісні дитячого репертуару з урахуванням особливостей казкових персонажів; культура виконання творів з урахуванням епохи та жанру твору; уміння педагогічної техніки: культура зовнішнього вигляду; вокальна витривалість; високий рівень розвитку звукової культури, вміння знімати емоційно-психологічне напруження, мускульні затиски, впливати позитивно на вихованців, триматися в аудиторії; розвинені акторські та ораторські здібності; сформовані якості особистості, які забезпечують творче ставлення до педагогічної діяльності, розвинене прагнення до постійного самовдосконалення.

Базовий рівень: повні, глибокі й усвідомлені знання з різних дисциплін, сформовані вміння, якості й здібності, але не всі вони доведені до досконалого рівня сформованості; позитивне ставлення до майбутньої педагогічної діяльності, розвинене прагнення до постійного самовдосконалення.

Достатній рівень: є певні прогалини в знаннях, невисокий рівень сформованості вмінь, якостей, а також потреба в самовдосконаленні, у деяких студентів індиферентне ставлення до майбутньої професійної діяльності.

Елементарний рівень: низька якість знань, в основному низький рівень сформованості вмінь, індиферентне або негативне ставлення до майбутньої педагогічної діяльності, відсутня потреба в самовдосконаленні.

Нульовий рівень: низька якість знань, окремі уміння, здібності й якості не сформовані зовсім, негативне ставлення до майбутньої професійної діяльності, відсутня потреба у самовдосконаленні.

Результати констатуючого діагностичного зрізу дали підставу розподілити студентів експериментальних груп на п’ять підіруп.

До першої підгрупи (Е1) ввійшли студенти, котрі мали сформовані позитивні мотиви навчання, достатні теоретичні, педагогічні та музичні знання, розвинені професійно-педагогічні здібності та якості, яскраво виражену професійну спрямованість, досвід вокальної роботи, концертних виступів, достатній голосовий діапазон, студенти без недоліків мовнорухомого апарату, але з нерозвинени-ми в повній мірі комунікативними вміннями та вміннями педагогічної техніки.

Студенти другої підгрупи (Е2) при позитивній мотивації мали певні теоретичні знання та досвід вокальної діяльності, але разом з тим невеликий вокальний діапазон, мускульні затиски різного ступеня, в’ялість, недостатню комунікабельність.

У студентів третьої підгрупи (ЕЗ) виявили ситуативну позитивну мотивацію, достатні музичні та педагогічні знання, але відсутність необхідне! вокальної підготовки та досвіду вокальної діяльності (студенти-інструменталісти: піаністи, скрипалі, баяністи та ін.). Студенти мали чудовий внутрішній слух, проте співали ‘‘на горлі” і внаслідок цього мали проблеми з голосовим апаратом (хриплість, сиплість, швидка втома). Крім того, до цієї групи віднесли студентів, які мали вади в будові голосового апарату (неправильний прикус, зближення верхньої і нижньої щелепи, висунута щелепа, дефекти зубів).

Четверта підгрупа (Е4) включала студентів з індиферентним ставленням до навчання, які несприйнятливі до вокальної роботи, мали недостатньо розвинутий вокальний слух, низький рівень знань з спеціальності та педагогіки, не розуміли важливості та необхідності предметів “Постановка голосу” та “Основи педагогічної майстерності” (відсутня професійна спрямованість).

П’ята підгрупа (Е5) об’єднала студентів-заочників, для яких необхідна була детальна розробка технології формування ППК, в основі якої - самопідготовка.

Вивчення курсів “Постановка голосу” та “Основи педагогічної майстерності” студентами контрольних груп (КГ) проходило за традиційною методикою. В експериментальнах групах студенти працювали за розробленою нами методикою, яка включала ознайомлення зі змістом і структурою ППК, її значенням для професійно-педагогічної діял ьності.

На заняттях з постановки голосу використовували в кожній підгрупі індивідуальну і групову форми організації діяльності студентів. Індивідуальна форма занять передбачала діагностику рівня сформованості окремих компонентів ППК; обговорення основних теоретичних положень, провідних проблем змісту навчання курсу; розвиток умінь і навичок, якостей і здібностей; моделювання комунікативних ситуацій майбутньої педагогічної діяльності.

У груповій формі брали участь 4-5 студентів, що давало їм змогу простежувати діяльність кожного, спрямовану на формування педагогічних і спеціальних умінь, навичок; висловлювати в діалогічному навчанні власні думки з приводу виконання вокального твору, його інтерпретації, доцільності використання певних акторських прийомів і заходів та ін. Студенти мали змогу слухати і чути один одного, відпрацьовувати вокальний слух, розуміти свої помилки, аналізуючи досвід інших студентів.

Роботу з формування ГТПК проводили систематично, поетапно, тобто протягом п’яти років, постійно перевіряючи результати, коригуючи процес розвитку ППК, стимулюючи й заохочуючи при цьому студентів, привчаючи їх до зіставлення особистої програми самовдосконалення з набутим досвідом.

На заняттях прагнули до максимальної співтворчості зі студентами, дотримувалися педагогічних умов (створення сприятливого емоційно-психологічного мікроклімату в кожній підгрупі, використання міжпредметних зв’язків, спонукання студентів до самовдосконалення), які сприяли ефективній роботі, а саме: позитивній мотивації, набуттю теоретичних знань (когнітивний компонент), способів діяльності (діяльнісний компонент) та розвитку професійної спрямованості, особистих якостей і здібностей майбутнього вчителя (особистісний компонент).

Кожне заняття з постановки голосу включало:

• перевірку теоретичних знань з різних дисциплін, які розкривають тему заняття;

• підбір розспівок і вокалізів, для чого використовувався комплекс вправ, спрямованих на оволодіння вокальними вміннями, розвиток педагогічної техніки, в тому числі звукової культури мови (зміст роботи будувався на основі знань з фонетики, орфоепії, артикуляції), а саме: формування правильного вимовляння звуків; опрацювання дикції за допомогою спеціальних вправ; використання вправ на подолання недоліків дикції (читання віршів, скоромовки); робота над правильним слововимовлянням і словесним (фонетичним) наголосом; робота над орфоепічною правильністю мови; формування темпу мови та якості голосу; виховання виразної мови; виховання культури мовного спілкування; розвиток мовного слуху та мовного дихання;

• індивідуальний підбір репертуару (народні пісні, класичний репертуар, дуети, тріо);

• прослуховування грамзаписів у виконанні видатних вокалістів, а також безпосередньо вокальних творів з репертуару студента, запис на плівку виконання ним музичних творів з метою подальшого самовдосконалення;

• встановлення сформованості інтелектуальних умінь (аналіз, порівняння музичних творів, виконання твору різними співаками, виділення головних інтонацій та ін.);

• використання різних форм музичного діалогу для формування комунікативних умінь: взаємодія окремих партій під час ансамблевого виконання - дует, тріо, квартет; творча імпровізація та ін.;

• розвиток професійної спрямованості, а також якостей і здібностей;

• завдання для самостійної роботи з метою самовдосконалення;

• підсумок заняття.

У кожній підгрупі постійно стимулювали пізнавальний інтерес, створювали ситуації успіху, підтримували кожного студента, вселяли віру у власні сили й можливості. Регулярно показували, як треба говорити, співати, рухатись і т. ін. Добирали систему вправ і завдань, спираючись на індивідуальні особливості студентів, працюючи над їхнім репертуаром, а також формували потребу постійно самовдосконалюватися. Так, у фупі Е1 проводили комунікативний тренінг з метою формування комунікативних умінь з використанням ситуацій і вправ; добирали систему завдань для розвитку вмінь педагогічної техніки; у фупі Е2 відпрацьовували вміння керувати психічним станом, знімати мускульні затиски і в’ялість, за допомогою спеціальних вправ розвивали вокальний діапазон; у групі ЕЗ приділяли серйозну увагу розвиткові звукової культури, виправляли вади в будові голосового апарату, навчали умінням керувати психічним станом, виховували акторські здібності; у студентів фупи Е4 і Е5 формували всі компоненти ППК за допомогою вправ, створення виховних і рольових ситуацій, завдань, залучати до постійної роботи по самовдосконаленню.

Формуючий експеримент показав ефективність зазначених педагогічних умов, які й забезпечили результативність дослідницької методики у формуванні такого складного особистісного утворення як професійно-педагогічна культура вчителя.

Встановлено істотні позитивні результати на першому курсі, зокрема у третій, п’ятій і особливо в четвертій підфупах. Якщо в першій підфупі студентів з досконалим рівнем сформованості ППК було 25%, з базовим -75%, то в кінці навчального року вони поліпшили свої результати: відповідно 50% і 50%.

У другій підфупі не було студентів з досконалим рівнем, а тільки 50% з базовим, то після експериментального навчання відповідно - 50% і 25% і з’явилося 25% з досконалим рівнем.

Третя підфупа студентів також показала позитивні результати: якщо до експерименту було 25% студентів з елементарним і 25% з нульовим рівнями, то після експерименту вони значно поліпшили свої результати, піднявшись на більш високі рівні (50% мали достатній і 50% - базовий рівні культури).

Особливо ефективною виявилася розроблена нами методика формування професійно-педагогічної культури у студентів четвертої підгрупи. До експерименту 50% мали елементарний рівень, а 50% - нульовий. Після експерименту їхня ППК значно зросла: 75% з достатнім рівнем, 25% - з базовим.

Студенти п’ятої підгрупи мають такі результати: якщо до експерименту було 33% з елементарним рівнем, то після експерименту студентів з таким рівнем уже не було; 33% мали достатній, а 66,7% - базовий рівні сформованості ППК.

Динаміка рівнів сформованості професійно-педагогічної культури студентів п’ятого курсу музично-педагогічного факультету також підтверджує ефективність проведеного дослідження (див. рис. 1)

%

□ контрольні групи ЕЗ експериментальні групи

Рис. 1. Динаміка рівнів сформованості професійно-педагогічної культури студентів V курсу музично-педагогічного факультету

Ці діаграми свідчать про те, що п’ятикурсників з елементарним і нульовим рівнем сформованості ППК ні в експериментальних, ні в контрольних групах немає, а в контрольних з достатнім рівнем 19,1% студентів, в експериментальних -0%. Базовий рівень на початку експерименту мали 36,4%, після експерименту -54,5% (приріст 18,1%); відповідно в контрольних групах -36,4% і 53,6% (приріст 17,2%). Досконалий рівень мали в експериментальних групах до експерименту 27,3% студентів, після - 45,5% (приріст 18,2%); відповідно в контрольних групах -18,2% і 27,3% (приріст 9,1%).

Одержані результати свідчать про доцільність розробленої й апробованої на практиці методики, яка забезпечує зростання рівнів сформованості професійно-педагогічної культури майбутніх учителів музики.

У висновках узагальнюються результати дослідження:

У дисертації здійснено теоретичний аналіз і узагальнення проблеми формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя.

1. У роботі науково обгрунтовано значення професійно-педагогічної культури як складного інтегрованого особистісного утворення в єдності та гармонії структурних і функціональних компонентів, яка одночасно є показником рівня професійної підготовки майбутнього вчителя.

2. На основі аналізу педагогічної літератури доведено, що до складу професійно-педагогічної культури входять структурні компоненти (мотиваційний, осо-бистісний, когштивний і діяльнісний), які взаємозв’язані між собою та з функціональними компонентами (пізнавальним, виховним, оцінним, комунікативним, рекреативним). Ці компоненти є узагальнюючими й спрямовують професійно-педагогічну діяльність майбутнього учителя, а саме: когнітивний і мотиваційний компоненти становлять професійне підгрунтя професійно-педагогічної культури, особистісний є умовою підвищення її рівня, а діяльнісний - засобом її формування.

3. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови успішності формування професійно-педагогічної культури, що дозволяє зробити такі висновки:

3.1. Створення сприятливого емоційно-психологічного мікроклімату в процесі занять з музики забезпечується організацією ситуацій успіху особистості, педагогічною підтримкою студентів, врахуванням особистісних здібностей, якостей, властивостей та ін.

3.2. Використання міжпредметних зв’язків передбачає інтеграцію педагогічних і музично-професійних знань, оволодіння студентами дидактично доцільною системою професійних умінь на основі загальнопедагогічних і спеціальних.

3.3. Спонукання студентів до постійного самовдосконалення спрямоване на саморозвиток особистості в залежності від рівня сформованості професійно-педагогічної культури і передбачає відповідні індивідуальні програми роботи над собою.

4. Встановлено, що рівні сформованості професійно-педагогічної культури визначаються за певними критеріями.

5. Результати формуючого експерименту дали змогу констатувати суттєві зміни в рівнях сформованості професійно-педагогічної культури студентів експериментальних груп у порівнянні з контрольними: більше половини студентів до-сягли базового та досконалого рівнів. Особливо значні зрушення рівнів сформованості професійно-педагогічної культури відбулися у першокурсників завдяки інтеграції знань з різних дисциплін та постійної актуалізації їх, установці на значущість їх і оволодіння, постійній корекції та самовдосконаленню. Порівняння якісних і кількісних показників у експериментальній та контрольній групах підтвердило ефективність розробленої і запровадженої методики формування професійно-педагогічної культури студентів у процесі занять з постановки голосу і основ педагогічної майстерності.

Розглянуті в дисертації положення не вичерпують усіх питань даної проблеми, важливість і актуальність якої визначає необхідність її подальших досліджень у різних аспектах. Спеціального дослідження потребують такі питання, як подальший розвиток професійно-педагогічної культури молодого вчителя, роль викладача в процесі розвитку професійно-педагогічної культури студентів, професійно-педагогічна культура як спосіб творчої самореалізації особистості студента.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях автора:

1. Ткаченко Т.В. Постановка голоса как средство профессиональной подготовки будущего учителя // Научно-методич. рекомендации для студентов и преподавателей педагогических вузов и колледжей. - Харьков: ХГПУ, 2000. - 51 с.

2. Ткаченко Т.В. Теоретичні аспекти професійної підготовки майбутнього вчителя // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: 36. наук, праць. - Харків: ХДПУ, 2000. - Вип. 12. - С.134-140.

3. Ткаченко Т.В. Голос як основний інструмент педагогічної діяльності вчителя // Педагогіка та психологія: 36. наук, праць. - Харків: ХДПУ, 2000. - Вип. 16. -

С.63-67.

4. Ткаченко Т.В. Музика як засіб формування естетичного смаку особистості // Проблеми особистісної орієнтації педагогічного процесу / Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Харків: Каравела, 2000. - С.232-236.

5. Ткаченко Т В. Розпиток творчої особистості через народну пісню: Система розвитку творчих здібностей обдарованої особистості // Вісник Харківського художньо-промислового інституту. - Вип.2. - Харків, 2000. - С.35-40.

6. Ткаченко Т В. Виховання звукової культури мови: Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти / Зо. наук, праць. - Вип. 3. - Харків: Каравела, 1999. -С. 74-77.

7. Ткаченко ТВ. Формування елементів педагогічної майстерності майбутнього вчителя як наукова проблема: Засоби навчальної та науково-дослідної роботи / 36. наук, праць. Вип. 8-9. -Харків: ХДГІУ, 1998. - С. 81-83.

8. Ткаченко ТВ. Професійна модель спеціаліста: Проблеми сучасного мистецтва та культури / 36. наук, праць. - К.: Каравела, 1998. - С.20-24.

9. Ткаченко Т В. Формування елементів педагогічної майстерності майбутнього вчителя: Проблеми сучасного мистецтва та культури / 35. наук, праць. - Вип.

2. - К.: Каравела, 1998. - С. 54-57.

10. Ткаченко Т В. Народна пісня - душа та сплав натхнення: Професійна підготовка фахівців вищої школи в умовах оновленої парадигми освіти / 36. наук, праць. - Харків, 1998. - С. 74-80.

11. Ткаченко Т.В. Постановка голоса - важнейший фактор в становлении учителя: Проблеми дослідження у галузі мистецтва та освіти / 36. наук, праць. - Вип. 4. - К.: Каравела, 1997. - С. 35-40.

Анотація

Ткаченко Т.В. Формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя музики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, Харків, 2000.

Дисертацію присвячено проблемі професійно-педагогічної культури студентів, розкриттю її сутності та змісту, характеристиці її структурних і функціональних компонентів. У дисертації визначені й теоретично обгрунтовані педагогічні умови формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя музики у процесі занять з постановки голосу. У педагогічному експерименті підтверджена доступність і ефективність методики формування професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя.

Ключові слова: професійно-педагогічна культура, компоненти, формування професійно-педагогічної культури, педагогічні умови.

Аннотация

Ткаченко Т В. Формирование профессионально-недагогической культуры будущего учителя музыки - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. -Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С.Сковороды, Харьков, 2000.

Диссертация посвящена проблеме формирования профессиональнопедагогической культуры будущего учителя музыки.

В диссертационном исследовании проанализирован историкопедагогический аспект проблемы. Выявлено, что труды исследователей в основном посвящены проблемам формирования педагогической культуры студентов, учителей, преподавателей высшей школы. Подготовку же учителя музыки связывают с развитием музыкальных вкусов, музыкальной культуры, педагогического мастерства.

В диссертации раскрыты сущность, содержание, структура, основные показатели и уровни сформированное™ профессионально-педагогической культуры.

Установлено, что профессионально-педагогическая культура является сложным интегративным личностным образованием в единстве и гармонии структурных и функциональных компонентов.

Структурными компонентами являются мотивационный, предусматривающий развитие мотивации студентов к содержанию учения, педагогической деятельности, повышения уровня своей культуры, то есть заинтересованность будущей профессией; личностный, предусматривающий профессиональнопедагогическую направленность, которая выражается в готовности к педагогической деятельности, удовлетворенности педагогической профессией, успешной деятельностью и способностью ее выполнять, а также развитие личностных качеств, среди которых выделяются музыкально-эстетический вкус, требовательность, наблюдательность, эмпатийность, уважение к личности; когнитивный, предусматривающий усвоение студентами системы теоретических знаний (педагогических, психологических, методических, знаний по специальности), знаний-

ценностей (культурологических, этических, эстетических, ле отологических), знаний-средств (организационных, информационных, физиологических, антропологических) и деятельностный, включающий умения интеллектуальные, коммуникативные, умения педагогической техники.

Функциональными компонентами профессионально-педагогической культуры являются познавательный (обеспечивает формирование системы знаний), воспитательный (обеспечивает формирование способностей, наклонностей, качеств личности, осознание своей педагогической позиции, гуманного отношения к окружающим, восприятие человека как самой высокой ценности ), коммуникативный (оказывает содействие установлению гуманных взаимоотношений между субъектами учебно-воспитательного процесса, взаимообогащепию и взаимопониманию между ними), оценочный (помогает оценить действия человека как положительные и отрицательные, гуманные и антигуманные с целью дальнейшего развития или коррекции их и оказывать содействие развитию личности), рекреативный (в создании условий и способов, благодаря которым личность имеет возможность восстановить свои физические, психологические и моральные силы, снять напряжение, духовно обогатиться).

Установлено, что средством формирования профессиональнопедагогической культуры являются занятия по постановке голоса и основам педагогического мастерства, главными задачами которых является развитие знаний о голосообразовании, художественной выразительности и развитие вокальнотехнических умений, а также способностей и качеств, которые способствуют их формированию.

Теоретически обоснованы и экспериментально проверены педагогические условия, способствующие формированию профессионально-педагогической культуры: создание благоприятного эмоционально-психологического микроклимата на занятиях; использование межпредметных связей; воспитание у студентов потребности в постоянном совершенствовании. В процессе эксперимента формировали положительное отношение к процессу обучения, создавали ситуацию успеха; использовали информацию нескольких дисциплин, которые изучаются студентами на музыкально-педагогическом факультете (психология, педагогика, основы педагогического мастерства, хоровой класс, дирижирование, сольфеджио, история музыки); совместно со студентами составляли планы и программы самосо-

вершенствования, стремясь к их реализации в процессе учебной и профессиональной деятельности.

На основании критериев (полнота и глубина знаний, отношение к процессу познания и будущей деятельности, овладение специальными и педагогическими умениями, стремление к самосовершенствованию, объективная самооценка) определены уровни сформированное™ профессионально-педагогической культуры студентов: совершенный, базовый, достаточный, элементарный, нулевой.

В процессе формирующего эксперимента установлено, что разработанная методика, предполагающая цель, средства, способы и педагогические условия, способствовала повышению уровня профессионально-педагогической культуры студентов.

Ключевые слова: профессионально-педагогическая культура, компоненты, формирование профессионально-педагогической культуры, педагогические условия.

The summary

Tkachenko T.V. Formation of the professional - pedagogical culture of the future tcacher of music. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of pedagogical sciences on a speciality 13.00.04 - The theory and procedure of the professional education. - Kharkov state pedagogical university by G.S.Skovoroda, Kharkov 2000.

The dissertation is devoted to problem of the professional-pedagogical culture of the students, disclosing of its matter and contents, characteristic of its structural and functional components. In the dissertation are determined and theoretically proved the pedagogical conditions of formation of the professional-pedagogical culture of the future teacher of music during the studies of the voice training. In the pedagogical experiment the availability and efficiency of a procedure of the formation of the professional-pedagogical culture of the ftiture teacher are confirmed.

Key words: professional-pedagogical culture, components, formation of professional-pedagogical culture, pedagogical conditions.