автореферат и диссертация по педагогике 13.00.04 для написания научной статьи или работы на тему: Влияние специальных упражнений на повышение стойкости вестибулярного анализатора у детей 2-5 лет

Автореферат диссертации по теме "Влияние специальных упражнений на повышение стойкости вестибулярного анализатора у детей 2-5 лет"

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ р р 0__О_________ім. Г. С. СКОВОРОДИ___________________

На правах рукопису

2 1 МАР 1394 -------------------

ХОЛТОБІНА ОЛЕКСАНДРА УСТИНІВНА

ВПЛИВ СПЕЦІАЛЬНИХ ВПРАВ НА ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ ВЕСТИБУЛЯРНОГО АНАЛІЗАТОРА У ДІТЕЙ 2 — 5 РОКІВ

13.00.04 — Теорія і методика фізичного виховання, спортивного тренування та оздоровчої фізичної культури

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Харків—1994

Робота виконана у Харківському державному педаго гічному університеті ім. Г. С. Сковороди.

Наукові керівники:

— доктор педагогічних наук, професор Е. С. Вільчковський;

— кандидат біологічних наук, доцент Н. М. Терентьева.

Офіційні опоненти:

— доктор педагогічних наук, професор В. М. Болобан;

— кандидат педагогічних наук, доцент В. І. Мірошни-

Провідна установа: — Сімферопольский державний уні-

К. 113.24.02 у Харківському державному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди за адресою: 310168, м. Харків, вул. Блюхера, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди.

Автореферат розісланий ^ ґС 1994 року.

ченко.

верситет

о

1994 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАНТЕРИСИНА ДїСЕРТАЦІЛКОГО ДОСЛІДЗЕЕИНЯ

Актуальність. Вікові дослідження вестибулярної та рухоЕС? ■ функцій дітей - одна з найважиїзЇЕих проблем фізишого виховання. Успішне її вирішення обумовлене необхідність виховання здорового, всебічно розвішеного підростаючого покоління. • ■

. Технологічні процеси ка виробництві, які потребують від людини ивидкях реакцій, підвищення інтенсивності темпу І ритм}' життя, пересування на ивидкісних видах транспотру, різноманітна діяльність неодмінно супровод.луїоться різними за сг-мЬ'о прискореннями прямолінійного та центробіж-іого характеру. У сзою чергу, надаір-ко подразнення вестибулярного аналізатора або' підвищена реактивність організму на обертальні каванталешя ваз у дитячому віці можуть бути одйтл з бар'єрів , зр перешкоджають успішному засвоєнню рухів. Таму підвищення стійкості вестибулярного аналізатора у взаємозв'язку з іншми системами органі зму мас суттсве значення, особливо у період раннього і дошкільного дитинства. Ьрахуван-. ня вікових особливостей відкривав шгиивості до успішного Формування лоношторко! діяльності. . "

, Розвитку ррсової функції дошкільників різними засобашї і ■ методами присвячено численні дослідження /С.Я.ЛаГ’зане, 1973 ;

3.І.Ермакова, 1974 ; ■ л.К.Ьазілова, І58І ; 1983; З.С.Зільчловсь-кий, 1983,. 1939, 1952; Т.І.Дкитренко, 1953; Г.Б.1і.алигіна,І969; В.Б.Ким, І9о7 ; Е.В.Давидені-;о,І988 ; Г.ЛсскоЕа,І9£9 ; Е.А.Велика, .1990 ;. .-'.Рунова, 1590 ; Ю.Змановсь" чй, 1593 та інші/. У наукових працях цих азторіа обгрунтовується необхідність підвищення рухової підготовленість дитини, починаючи з дворічного піку.

Однак проблема профілактики стресових навантажень розроблена недостатньо. Ситуація для дитини стас стресогенпо» у тих отладках, коли необхідна саморегуляція при розподілі уваги мі я своїй "Я" та зовнішін середовищем, яке різко змінюється. Цей отак виникай при різких поворотах, зміні лози, при переході від швидкого тешу діяльності до сповільненого і т.і. .

У наш час вивчено механізми вестибуло-моторпих зв'язків, частково дослідкені пропреоцєптивні вплизи на вестибулярні реакції, вивчено питання, які дов'язані з порогом сліп подразника _ вестибулярного аналізатори і ного спізеіднопєнляі; зі стіГ.к:сгг) вестибуло-вегегативних і зестибуло-соматичішх реакці;:. Розроблено принципи, методи і засоби спеціального тренування. Вивчено

впдив різних вадів діяльності на функціональний стан вестибу..яр ного аналізатора людини /Е.Ш.Айрапетьянц, 1957; Г.С.Айзіксв, 1971, 1981; Е.П,Анохін, Ї975; А.З.фрашвілі, В Л.Еа5іяк,І975

I.СеЯ/апсІ, 1988; В.6гіІеу, ,7. Росіего, 4988/

Автори, які займаються питаннями спеціального тренування ві стибулярного аналізатора у дітей шкільного віку, ствердіють, ці вправи, які спрямовані на подразнення рецепторів півкруглих кан. діб і отолитового апарату, е ефективним засобом підвищення вест: булярної стійкості /О.О.Золотухін, 1565 ; Г.В.Кат^ков, 1970;

II.М.Герентьева, 1971; Л.М.Цейтліна, 1976; З.Ф.Гружевська,І978 Р.П.Ляпук, 1979 ; В.М.Еолобан, 1966, 1930/. Найбільш активний період становлення довільної рухової діяльності починається у д тини б дво - ттрирічного віку. Значна збудливість і реактивність, висока пластичність нервової системи у довкільному віці сприяє; більш ефективному розвитку їх рухової функції. Отже, використання-спеціальних вправ обертального характеру вфізичноцу вихованні дітей 2-5 років може справити позитивний вплив на під вщеіша стійкості їх вестибулярного аналізатора. Однак, на фоні більш )дирокого застосування спеціальних вправ у дорослих зідсуз не наукозе обгрунтування системи засобів, що спрямовані на розвиток вестибулярної функції у дошкільників, а такон методики Ь застосування, що і визначило вибір теми даного дослідження.

Об*с.кт дослідження - процес фізичного вихозання дошкільїш-хів. Предмет дослідження - вправи, .які підвищують стійкість вас тибулярного аналізатора у дітей 2-5 років.•

Мета дослідження: теоретично обгрунтувати і експериментал; но перевірити вплив спеціальних фізичних вправ на підвищення стійкості вестибулярного аналізатора у дітей 2-5 років.

Гіпотеза даного дослідження полягає в точу, Ф ликористан на спеціальних вярла, які спрямовані на прояв діяльності везти булярного аналізатора /просторосо орієнтування, статичну та ст їодинамічну стійкість/ у системі фізичного виховання дошкільнії ків, оправить позитивний вплив на його стійкість.

Досягнення мети потребує вирішення таких завдань

1. виявити вікові особгчвості діяльності вестибулярного ана дізатора у дітей 2-6 ролів.

2, ГЬзробити систему фізичних вправ, які позитивно вшш>аш на отіііхісіь вестибулярного аналізатора дошкільників, і встанс здтн «риторі? оцінки його Функціонального стану.

П, /<&СЛІ,И1ТИ умовк сфоктирного вчяористпг, тя СИСТОЛІ* вправ- г

■іетсп підвиг,егеія стійкості вестибулярного аналізаторе у дітей 2-5 років. '

Методологічною і теоретичної) осігово.ч нашого дослідження о зучасна теорія пізнання, діалектичний закон про загальний зв'язок предметів і явщ, принцип єдності свідомості і діяльності, зистемно діяльяісниіі підхід, полоаення республіканської концепції дозвільного виховання; праці психологів, педагогів, філософів і фізіологів з проблеми, ЦО ЕІ’ВЧаеТЬСЛ. '

Діл перевірки гіпотези і вирішення поставлених завдань було використано такі методи дослідження! аналіз науково!, навчально? і методи'шоГ літератури з різних аспектів проблем дослідяення ; цілеспрямовані психолого-педагогічні спостереження і аналіз педагогічного досвіду, який вяе с, використання методу експертних- . оцінок, педагогічний експеримент, факторний і кореляційний аналіз результатів дослідкєпня. -

Наукоза мозизна та теоретична значущість полягагзть у обгрунтуванні системи спеціальних вправ, 40 впливають на підвищення стійі-лсті вестибулярного аналізатора у дітей 2-5 років, та їх класифікації ; виявленні взаємозв’язку мія функціями діяльності вестибулярного .аналізатора ; визначенні критеріїв оцінки його функціонального стану, способів використання у навчально-виховно-му процесі системі фізичних вправ з легуванням' індивідуальних та вікових особливостей дошкільників. Особистий вклад пошукувача полягає у визначенні характеристики стану вестибулярного аналізатора дітей довкільного віку та створевд’ умов для використання фізичних вправ. . ‘

Практична цінність дослідження: розроблені конкретні спеціальні вправи, найбільш раціональні співвідношення засобів, які підвищують стійкість вестибулярного аналізатора у дітей 2-5 років Матеріали дисертаційного дослідження молить використовуватися в системі фізичного виховання дітей 'допкіяьного віку, у вузівській підготовці студентів дошкільних факультетів' , при укладанні методичних посібників. . .

Апробація та впровадження результатів дослідження. Розроблена нами система спеціальних вправ апробована і впроваджена у праи типу дошкільних закладів' ІШ 57, 93 , 229 , 2Б8, 1302, 315 , 350, ЗС2 м. Харкова і Харківсько! області. Розроблені автором методичні рекомендації впроваджено у практику дитячих садків ЕЗ 19, 22, 26, 119,133,318,464 м.Харкова. Результати експериментальної роботи

використовуються при підготовці студентів доакільного факультету ХДПУ ім.Г.С.Сковороди. •

. На захист викосяться; .

1. Система спеціальних вправ /з предмета!їй, імітаційних, ігрових , загальнозбірннх/, які сприяють підвищенню стійкості.вести булярного аналізатора у дітей 2-5 років.

2. лритерії педагогічного контролю /просторове орієнтування,

статична стійкість/, що визначають рівень стійкості вестибулярного аналізатора у дошкільників. '

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, обговорення результатів дослідження, бібліографії та додатку.

ОСКОШ-ІЙ ЗМІСТ РСШК У вступі обгрунтована актуальність проблеми, визначені об'єкт, предмет дослідження, гіпотеза, мета, завдання, методи, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне-значення, положення, які л:шоцяться на захист.

* ' У перло:.гу роз.пгїїі - "Питання підзпщегшя стійкості вестибулярного аналізатора у спеціальній літературі" - сформульовано ві значення поняття вестибулярної стійкості ; . дано характеристики основних загббіз підвищення стійкості аестибу-'о-сом^тичких реакцій ; розкрито умови підвищення статокінетично? стійкості ; дан< характеристику рухг ої активності дітел 2-5 років. _

Найбільш часто вестибулярну стійкість розвіють як стан оп т;;мсль»і"і’о рівня вегетативних систем у відповідь на вестибулярн подразнення /І.і.і.Лйзгнов, І.П.Ьайченко, К36; Ю.А.Еольааков, 1560 р.П.Грачезг., 1570 та ін./. Критерієм вестибулярної стійкос ті о трии.'іліс-гь вестибулярного подразненая, протягом якого сома $ичні і ,)Єгет!іТивні реаіг’ТЇ не виходять за рівень яорш /Ю.П.Гр гариг-з, 1070; В.Л.£олгін,І'~7І ; А.І.Попугаєв, 1983/,

ЗассОР-ігл підшщенлк стійкості вестибуло-соматичних реакцій е різноманітні вправи, спеціальні технічні прилади, що використовуються ь уиовах збільшення скли, тривалості впливу кутових прискорень і о кладії координаційної діяльності,. Врахування аі-ков/і’: і ері оді в {ковтку р„ хової функції у дітей дозволяє значне пїдяил.ити ефективність фориуііанші основних рухів у доанільникіз у другою/ розділі - "іМетодикн визначення функціонального стану вестибулярного аналізатора у дошкільників" - розкрито ор-ганізаціс дослідаешш, відображено результати факторного елалі1

зу, які підтверджують надійність і інформативність педагогічних тестів, іг,о використовувались ; розігри то аналіз типово? програми виховання у дитячому садцу "Малятко" /розділ "Фізичне виховання"/ і аналіз шрав, спрямованих на підвішеная вестибулярної стійкості у дітей 2-5 років. В експерименті приймали участь 240 дошкільників, які склали три експериментальні і-три контрольні групи. Першу групу складали діти 2-3 років, другу - 3-4 років, третя - 4-5 років.Дослідження проводилось на базі дитячих дошкільних закладів Г3 134, 408 «.Харкова.

У третьому розділі - "Дослідно-експернментальна робота по- -Еизначешю впливу обертання на прояв вестибуло-соматичних реакцій у дітей 2-5 років” - відобралено результати експерименту 'з вияв— ілєкня факторів, які впливають на просторове орієнтування, на стійкість ортоградюГ пози, на тривалість виконання завдання, на прояв окорухоео? іїукщії і її інгредієнти. Показано, и;с відповідях реакції вестибулярного аналізатора в основному визначаються силою дії подразника і по-залежать від віку дитини, Ефективність розро-.блєн^2 систегяі вправ підтверджена даними порівняльного педагогічного експерименту, в процесі якого досліджувалось просторове орієнтування. Було встановлено, що до обертання цільова точність метання предметі в у горизонтальну ц’іль у дітей 2-5 років виявилась у мегах від 2,05 см до 4,35 см. Найбільи висока результативність зафіксована у першій і третій групах, а більш низька - у дітей других груп /Р < 0,01/. Незалежно від віку дітей обертання погіршувало попадання у ціль /Р < 0,001/. Пс закінченні експерименту цільова точність до обертання підвипршась. Після вестибулярного впливу у експериментальних групах точність метання склала:4,4І -± 6,08 см ; 5,30 - 5,13 см; 5,10 - 5,30 гал. Різниця із ровесниками контрольних груп достовірна /Р-<'0,001/.

' Ді/ллітуда коливань загального центру ваякості /АКЗЦВ/ до на-' вантаження знаходилась у межах від 2,01 ш до 5,06 їм, після -від £,95 мч до 10,50 за. Стійкість пози у дітей трьох років вища ніж у дво - та чотирирічного /Р < 0,0.С/. Вплив обертань усунув вікову різницю, яка мала місце /Р?-0,05/. Після експерименту у експериментальних групах вестибулярне кавактагхенкл впливало ла АКЗЦВ, але нєншою міро». .

Час на виконання завдання з елемента:аі бігу до обертання склав від 7,04 С до 10,00 с, а під вестио'улярїжм шли зо:.: збільшився і складав від 7,86 с до 11,55 с /Р < 0,05 - 0,С0І/. Із звільненням'віку показніші значно зиєнаувалнсь. Лостоьір’гс? гія-

ищі у. результатах між дівчагкаьш та хлопчихаші не спостерігалось. ■Наприкінці дослідження у всіх експериментальних групах достовірних амін до обертання і після нього не було /Р > 0,05/. У перлій групі після вестибульного навантаження тривалість бігу складала *3,11 і Г,08 с ; В другій - 6,75 ± 0,63 с ; у третій - 6,00 -'0,52с. В контрольних групах відповідно 8,64 ± 1,29 с ; 7,75 - 0,01 г; 6,87 - 0,88 о. Із збільшенням віку запропоноване завдання виконувалось швидше /Р <0,05 - 0,001/. Під час дослідження було вста-нсшлено, що у віці від 2 до 5 років тривалість, частота,-латентний період постобертального ністагцу бмінюют; оя незначно ЛМ),05/. Відповідні реакції залежать від сили подразника. Індивідуальні показники тривалості постністагаеної реакції знаходились у медах від 33 с до 60 с ; частоти - від 7 до 23 ударів ; латентний період /ЛП/ від 0,28 с до 2,00 с. Після експерименту в експериментальних групах відмічалось зменшення тривалості постністагиа, ір склало: 34,00 ^ 6,34 с ; 36,17 ± 5,43 с ; 37,68 і 9,41 с /Р <0,05 -

- 0,001/. В контрольних відповідно 41,13 * 6,39 с ; 41,75 - 7,00с; 41,10 * 5,63 с, де такок мало місце скорочення тривалості лостні-огагіи, але у меншій ,..ірі, що відрізняло їх від досліджуваних експериментальних груп /Р < 0,05 - 0,001/. Зменшення частота пост-ністагиу в більшій-мірі спостерігалось у треног"них дітей-. В першій групі 12,95 1 2,59 ударів у другій 13,42 ± 3,37 ударів ; у третій 12,95 * 2,59 ударів; в контрольних групах відповідно

14,70 4 2,30 ударів ; 16,10 * 3,87 ударів ; 15,12 і 3,50 ударів.

Ці різниці з експериментальними групами мали- достовірний характер /Р< ^,05 - 0,01/. •

, На фоні зниження тривалості і частоти пості етапну Ш в ек-

спериментальних групах за тривалістю 'склав: 1,02 * 0,26 с ;

І,II * 0,46 с; 0,96 1 0,40 с. Різниця-з вихідниші даними такоа , в достовірною /Р<С,05.- и,0І/. В контрольних групах особливих змін цих показників не відбулось.

, •• У четвертому розділі - "Умови підвищення стійкості вестибу- . ляриого аналізатора у дітей 2-5 років*' - розкрито прийоми підви-щання стійкості вестибулярного аналізатора. Дозування вправ, ар сиконувтися, обумовлено віг-огами програли "ійіховаішя у дитячому оадну" і загальноприйнятими методичними рекомендаціями. Обсяг і зміст засобів, що нами пропонувалися, були однаковими для всіх.

Ца дозволило уникнути після закінчення експериментального періоду ніваливаїшя у динаміці &,нкцірнальних змін вестибулярної стійкості, врадувати особливості функціональної адаптації дітей на

З

еквівалентний ігошв вправ. Заняття проводились протягом всього * експериментального період/ на протязі 12 місяців 5 раз на. тиждень, тривалістю 10-15 хвилин. Крім того, були розроблені кратері! оцінки стану вестибулярного аналізатора у дітей 2-5 рокі». Обгрунтовано побудову системі спеціальних вправ методом кластерного аначізу і дана ЇГ експертна оцінка., визначено умови підви-цєння стійкості вестибулярного аналізатора у дітей 2-5 років, по* назано специфіку підвищеная просторово? орієнтації, статишо? та статодинамічної стійкості. ’

Дня формування узагатьненого критерію рівня підвищення стійкості вестибулярного аналізатора у. дітей 2-5 років оцінювалась . ефективність 64 вправ за десятибально» системою. І&сспертизу робили вісім експертів. При будуванні структура об'єктів відповідності з певною мірою близькості використовувався метод послідовних приєднань /побудова ієрархічного дерева або кластере '► Наші оцінка у більшості зкпадків ісорелвють- з оцінками експертів. Ієрархічно дерево зводило вправи у групи /класи/ на різному рівні схожості. .Зіасифікацію вправ склали чотири великих кластера або дев'ять підкластерів, які за своїм змістом відобразили просторова орієнтування з фі:;сацією погляду /8 вправ/; статодйнамічну стійкість в умовах функції стеження /10 впраз/ ; статодинамічну стійкість в умовах прискорення /7 вправ/ ; статодйнамічну стійкість в умовах поворотів на 360° /о вправ/; просторове орієнтування в умовах статичної і динамічної рівновага /6 вправ/; просторового . орієктуванг/я в умовах функції стеження ДО шраз/ ; статодинаміч-ну стійкість при використанні техніччих засобів /12 вправ /; просторове орієнтування за уїдав виконання вправ- у ходьбі і на місці /8 вправ/ ; статичну рівновагу за умов висоти 715 вправ/.

Специфіка підвищення просторового орієнтування у дітей 2-5 років. Просторове орієнтування і стійкість пози в складовими ком-понентаии статодинамічної стійкості /СДС/. Специфіка виконання 48 вправ полягас у оорі^увекні пункції отелення* установки та фіксації погляду в процесі окомоторнпх рухів.

В результаті тестування було виділено пераий етап і'ор-іуван-ня просторового орієнтування. Кін тривав з перлого по третій місяць.. В першій експериментальній групі і.хсля третього місяця занять до обертання цільова точність становила 2,22 - 1,03 см.

Після вестибулярного подразнення - 15,57 - 8,07 см. В контрольній - 2,22 ± 0,17 см та 19,83 * 9,15 см. У других групах до обертання відповідно: 2,35 * 1,08 см; 2,50 - 0,77 см. Після

' обертання - 15,17 4 8,02 см та 17,70 ± 9,47 см. У третіх - до обертання - 1,75 * 0,78 см та 1,83 ^ 0,30 см. Після обертання:

11,70 - 7,22 см та 17,22 * 7,11 см /давись рис. І /.

Результати дисперсійного аналізу свідчать про те, що у дітей експериментальній груп після закінче:ия третього місяця зшять намітилась тенденція до більш високої точності попадаїпь: у ціїїь.

У досліджуваних першої і третьої груп достовірність змін склала /Р<0,05/, другої - /Р< 0,1/, У їх ровесників у контрольних групах реакція на обертання була більш значною /Р < 0,05 - 0С0І/.

^злі при зміні і різноманітності умов здатність до орієнтування-у всіх дітей експершєнтальних груп зростала. Еуло визначено другий етап, динаміка якого мала позитивну характеристику. Він тріщав з початку четвертого і до кінця восьмого місяця салять. Третій єт8л - етап стабілізації - наступив лизе на дев'ятому місяці занять і тривав до кінця експерименту. •

■ Так, у першій експериментальній групі після восьмого місяця занять, тобто після закінчення другого етапу, цільова точність до обертання дорівнювала 1,73 - 0,СЗ см, а у контрольній 2,30 *

- 0,54см /Р <0,01/. обертання привело до зміни показн!а:ів:б,00 -

* 4,00 см та 16,10 - 10,51 см. Різниця достовірна /Р< 0,001/.

У других групах порівняння середі іу значень величин показано таке: у експериментальній групі до обертання цільова точність дорівнювала 2,58 - 1,15 см ;у контрольній - 2,28 * 0,91 см; після обертання відповідно 6,72 - 4,05 см та 14,65 і 8,76 си/Р< 0,001/.

’ У третіх групах попадання у ціль до обертання дорівнювало 2,22 * 0,70 см та 2,40 *0,78 см. Подразнення пі вкруглпх каналі в знизило попадання до 5,С7 * 3,59 см і у контрольних групах до 12,08 - 7,03 см /Р < 0,001/. Результати представлені на рис.2.

У хлопчиків пертої гртаи на протязі всього’ експерименту до , обертання цільова точність була дещо вищою, ні я у дівчат /Р<0,05

- 0,001/. Аналогічна тенденція спостерігалась у досліджуваних

їретіх груп, Різниці у результатах в залежності від статі не спостерігалось. Порівняння'вікових показників в процесі експерименту до вестибулярних подразників виявило наявність різний міг: дітьми ВСІХ ВІ- -5ВИХ груп, що дослг -давались. .

Піл-зидення статичної стійкості. Статична рівновага у. дітей 2-5 років перевірялась при використанні тосту "Зімкнута стойка не носках, руки вгору, очі відкриті". У досліджуваних перло! групи тривалість стійкості дорівнювала 1,30 * 0,33 с ; у другій- 2,65 ^

- С,65 с, а в третій - 3,91 і 0,73 с. У дошкільників другої груш

з

І.**

мі

л

2

—і...і _.і.

^_.і-..1_____І___и-и- .1... L .Л-**

Рі!0. і. Зміни точності у кетліші налаго ц9яча у гор’їсонтальну ціль у/сиЛдо обертання у діїеЯ еімпераиенгалшкх- і ксіг?-рояшюг труп,

— пера і групи; + - доті групи; х - треті груші.

Рас.И. Зу.Ьш то'пісоті у иеташіі полого п’ята у горизонтальну ціль у /ом/ після обортгиш у дітей експериментальних і е??;т-рольних груп. ■ • '

— пєрпі грітій; + - другі групи; х - треті групи.

«і

Рпс.З, йііия часу внікзневяа зЬлйгутоГ стоШкі на носках9 рузш вгору, очі відкриті . в/е/ у дітзЯ ексясркаеяталнптх_ £ коиї-* рояьні-х груп. '

- - пєрпі групи ; ■+ - другі грузи-1 * - треті групп»

Рмс.-І. Зздіик гретдлості ЛКЗІ0 з/о/ у ,сі?ой екепвраккггальитаг груя:- “ - порпа група 5 . - .-туг.% група ; X - їретл.група.

стабілізація відмічалася на третьоцу тинні четвертого місяця -3,55 * 0,44 с /Р^ 0,05/, потім у машоків першо? групи - на першому тижні п’ятого місяця. - 2,27 * 0,46 с /Р>- 0,05/, а у третій групі - на другому тижні п’ятого місяця - 7,13 * 1,03 с /?>■0,05/. У хлопчиків першої групи.динаміка даних до кінця п’ятого иісяця занять характеризувалась більш високо» стійкістю' у порівнянні з дівчатами цієї а групи /Р <0,05 - 0,001/. У дітей другої і третьої груп різниця у часі тривалості лойки стала очевидною тільки наприкінці п'ятого місяця на третьому і• четвертому тижнях /Р<0,05 - 0,001/. Результати дослідження представлені на рис.З. Таким чином, наш встановлено, що статична рівновага у старших дітей вица, ніжу молодших.

Результати досліджень свідчать про те, що період занять а третього по п’ятий місяці харгчтеризуеться підвищенням статична? стійкості. Надалі динаміка даних: мала хвилеподібний характер з топдепцісю до збільшення часу виконання завдання. '

Підгчгієн.чя статодинамічно? оті;іі:ості. Нааі дослідження були сгфяшвані на вивчення сгатодянаніедої стійкості у дітей 2-5 років на іионі вестибулярного збудконля виконанням двох поворотів на 360° у максимально швидкому темпі. При цьому амплітуда коливань ЗЦВ відносно до Сі'ану спокою після периого тестування на третьому місяці занять дорівнювала: у дітей перлої групи 203,3#} другої - 193,7;£; третьої - 220,1%, а її тривалість у другій -ІЗ,Ь ^ 3,41 с ; у третій - 16,8 - 3,23 с. На шостому місяці екс-перішенту АІСЗЦЗ помітно знизилась, У першій групі вона становила 169,6^, у другій 148,б&, у третій 145,ЬЛ. Тривалість АКЗЦВ дорівнювала: 9,8 * 3,01 с ; 8,3 і 1,96 с ; 9,7 - 3,21 с. Зміни показ-ликів на даний період мокна ввакаиі достовірними /Р< 0,05 - 0,01/, Плато, що утворилося, є, н*\ над поглад, наслідком, по-перае, послідовного стійкого поліпшення регуляції пози у віці 3-4 років у .порівнянні з дітьіж 2-3 та 4-5 років ; а по-друге, скорочення у . всі?: дошкільників тривалості стабілізації пози, що шана поясни. ти виконанням гпраз спеціальної спрямованості. Результати дослід-еєімя представлені на рис.4. •

• Реакція головокружіння після виконання дадх .юворотів на ЗЄ0° у першій групі тривала 11,54 - 0,72 с ; у другій - 10,39 * і 2,14 с; у третій - 11,17 - 5,26 с. Після дев’ятого місяця екст перимєнту головоіфуйння майже не спостерігалося /у першій групі

0,57 с, у другій- 0,27 с, у третій - 0,43 с./.

Після аналізу результатів дослідження підвищення стійкості

вестибулярного аналізатора у дітей 2-5 років ми визначили чотири етапи: І етап -73 місяці/- підвищення просторового орієнтування;

П етап - /четвертий і п'ятий місяці/ - підвищення v. газодинамічно? стійкості ; И етап - /по і ти й - дев'ятий місяці/ - підвищення ата-тодшамічної стійкості, кайбільц актищий період; ІУ етап - /з дев'ятого по дванадцятий місяці/ - стабілізаційній період.

Наведені результати свідчать про те, ;цо під впливом вестибулярних подразнень, пр виникають при виконанні спеціальних фізичних вправ, у дітей 2-5 років відбувається зникання або повне зіткнення вестибуло-соматичних реакцій, суттєво зменшується тривалість, латентний період, частота поетобертального ністагма, ло-ліпаується просторова орієнтування, координація ругтв, статокіне-тична стійкість, відбувається більа якісне формування рухових навичок.

До обертання найбільш висока точність попадання у ціль спостерігалась у дітей перао? і третьої груп, більш низька - в дру-гіГі групі /? < 0,05/. Це кодна пояснити віковим розвитком бінокулярної фіксації /А.М.Фонарьов, 1977/. Незалежно від віку дітей обертання.погіраило цільову точність в неках достовірності /Р< 0,001/. Процес формувашя рухових навичок на фоні подразнень вестибулярного аналізатора якісно відрізняється від процесу, я~лй протікає за звичних удав /Г.~.Гагаєза/. Цілеспрямоване удосконалення вестибулярного аналізатора, сприяє більш стійкому просторовому орієнтуванню, що таког підтверджено дослід-енняш ряду авторів /Ю.и.л«5лянд, 1970 j В.І.ЇЇоляков, 1977; А.С.Спасених,198І;

A.Саркісян, I98S, В.К,Болобан,І990/.

Наш були одерзаиі стабілограми, які показали, що обертання помітно, погірщувало стійкість ортоградної пози, а статика до обертання у дітей трьох.років децо виг^а, нік у досліджуваних двох- і ч^йрйрічнйх віку. ■

При використанні спеціальних вправ у едслеримштальшіх групах спостерігалось знач.іе підвищення стійкості ортоградної пози, Статичн* реакції, ио виникають на фоні вестибулярних рефлексів, змінюють гонус кінцівок і тулуба, обумовлюють певну позу, специфічне тренування .сприяє активізації рефлекторних процесів. Це узгодяуетвея з результатам досліджень Е.Я.Гшдарєвського, IS64;

B.C.Гурфінкеля, 1565 ; Е.З.Бірюк, 1974; Л.І.П^тугаєва, 1983; Е.С.Вільчяовського, I9S7 ; 3,Я.лига, 1967 ; В. І .Мірошниченка,

1987; В.К.Болобат, 1990. • . .

Порівняння середніх валичш показало зростання пвидігості бігу ка

ІЗ

заданій дистанції зі зростанням івіггу дітей. Достовірно! різкиці між результатами хлопчиків і дівчаток не спостерігалось. До В8-стибулярного впливу рухи.відповідали віковим нормам локомоторних здібностей дітел. Подразнення півкруглих каналів привело до значного зниження просторового орієнтування, надмірних рухів голови, верхніх кінцівок, зигзагоподібного бігу. Вестибулярні стииули посилювали ішулісацію лерифер чної нервової систши, чо , в свою чергу, приводило до дисбалансу сома ліки дітей двох* п'яти років. При повторних дослідженнях у контрольних групах після обертання, як і раніше, переважали суттєві зміни /Рс0,05 - 0,001/. В експериментальних групах вестибулярні подразненая на швидкість бігу не впливали /Р> 0,05/. '

Виходячи з вищесказаного видно, ідо у експериментальних групах на фоні обертання створювались умови, які сприяли уповільнзн-шс розвитку гострих протікань веотибуло-соматичних реакцій.

Проведеними дослідкеш/ши установлено, цо у дітей 2-5 років чутливість вестибулярного аналізатора змащується по мірі збільшення віку. Порівняння наіл/х даних з тгалз. що є у літературі ' /Р.П.Лящук, 1973 ; Л.С.Спасєних, 1981/, дозволило зробити припущення про зниження вже в сеш- десятирічних дітей здатності відчувати порівняно слабші подразники. Ранній період життя від двох до трьох років ілоне виявитись визначальніш у розвитку рухів тонко координаційного характеру. Аналіз даних показав наявність зворотного зв'язку мін чутливістю вестибулярного аналізатора і здатністю оріоптуватись у просторі /2. г 0,57/.

Характерною відмінністю мія контрольними і експериментальними і'рупами о те, цо у дітей, які зазнали додаткових обертань, знизилась тривалість і частота постністагмено? реакції. /Р< 0,05-

- 0,01/, а у дітей, які і і» виконували спеціальних вправ, таноя відмічались змі;ш, але в ззачно мешіій мірі, і достовірніми воші не були /Ру 0,05/. У експериментальних групах на фоні зниження інтенсивності протікання посткістагма спостерігалась тенденція до збільшення часу на формування установки погляду, яка визначає подавання команди на виконання тонко-координаційних і точносно-цільових дій. Це пояснюється зшгаєгпіям проприоцє гтивного притоку імпульсів, обумовленого опорна: розвантаженням, що супроводжується полєгдйцшгі вестибулярних параметрів реакції. .

Вірави, які застосовуються, сприяють регуляції фізіологічного механізму прояву сонато-вегетативних реакцій, які виникають в процесі- обертанні. Проведений на^и експеримент дає підстави

вважати, що ранній і дошкільний еія о оптимальним для сзаісріплгнкя вес?і-,иуло-?егетатхтю ? сті йкості.

Характеристики, що вивчаться, знаходяться у ..енному взаємозв'язку. їо>.;у кореляційний аналіз одержаних величин покасан» і;о найбільи тісний взаємозв'язок існує мін порогом постністаша і вєстпбуло-і згетативнсю стійкістю / ?- = 0,75 /. У відношенні соматичних каї.діонентіБ між порогаш чістагча і його тривалістю після стоп-стимула І60°/с2 має. місце зворотний зв'язок /1 - 55 /, Відмічено існування взаємозв'язку ілк тривалістю постністагма і часом виконання завдання з елементами бігу /г =* 0,І7/. Встановлено, що під вшпгаом спеціальних вправ тонус зворотний зв'язок мік латентним періодом і проявом просторового орієнтування /г - 65/.

В процесі вивчення результатів педагогічного експерименту було виявлено, іцо'на першому отапі, коли ейзкт від обертальнії:: навантажень іі;є не мав місця, достовірність різниць виконання точ-носно-цільових діїі не спостерігалась. Однак після другого і третього місяців занять починає проявлятися більа швидке зростання результатів. Еисперкментачьні дані підтверджують, ф вдсе після третього місяця навчання у дітей експериментальній груп спеціально спрямовані вправи суттєво прискорюють процес нормування точно-сно-цільових дій, які пов'язані з четачлям матого м'яка у гори • зонтальну ціль. Спочатку характер стабілізації результатів над однакові закономірності як у контрольних, так і у експериментальних групах. Він характеризується певним їх зростанням протягом перших трьох місяців. Однак потім в контрольних групах їх зростання уловільнюється, і процес стабілізується.

Суттєві відмінності у формув-шпі точносио-цільоекх локомоторних проявів у всіх трьох вікових періодах при додаткових обертаннях дозволяють зробити висновок про те,, що за рівні проміжки часу модна досягти більш високих результатів і підвищити при цьому рівень вікової навчаемості у даному виді рухової діяльності.

На наш погляд, такий ефект моля а пояснити удосконаленням вестибулярного аналізатора і окорухової реакції, лкі стають більш стіЯ-ішми до обертальних рухів голови, як біокінематичного ланіу>га при виконанні метання матого м'яча у горизонтальну ці чь.

Отатичка стійкість оцінювалась тривалістю зімкнутої стойки на носках після прозвдення серії спеціально спрямованих понять.

В даному випадку підмічається така к закономірність навчання, яка характерна для попзредіах досліджень. Одержані результати дозволяють стверджувати, що для даного віку характерніш е іїєвчнй

діапазон доступного освоєння форіс рухово! діяльності. Ці дані о методичним матеріалом, який визначає арсенал оптимальних засобів фізичного виховання дітей, віком 2-5 років.

При вивченні адаптації досліджуваних до обертання з метою визначення їх статодіш&чічної стійкості слід виділити закономірність, яка проявляється. її сутність полягає в тому, цо на перших місяцях занять спостерігається швидкий процес адаптації, який проявляється у. зниженні АКЗЦЗ, вкороченні часу, який витрачається на повороти на 360°, в значному прояві головокружіння. Починаючи з п’ятого місяця занять, показники стають сталими. От-' ке, досягнуто вікового рівня розвитку адаптаційних мо-тливестей дитячого організі^.

У відповідності з розвитком координаційних здатностей дітей відбувається^ стабілізація трофічних реакцій, що проявляться' у’відчуванні головокружіння. Статистична обробка експериментального матеріалу вказує на високу кореляційну залежністо поведінки даних показників /темп виконання поворотів і скорочення часу головокружіння/. і-ое’цілісна кореляції цих залскностеіі при оцінаЬан-ні їх зв’язків змінюється' в інтервалі 0,8 - 0,95, що свідчить про їх високу взаємообумовлєнісгь. Використання обертання суттєво лідвшуе координаці.лі можливості у руховій діяльності дитини і значно розаиркзе мені доступних для цього піку рухових актів, враховуючи той факт, в,о ряд спортивних дисціллін, зокрема, фігурне катаная, художня гімнастика, акробатика є ранніми у віковому відношенні видами спорту, одержані дані можуть бути використані як методичні рекомендації з метою удосконалення спортивної під- • готовки, при відборі і прогнозуванні найбільи перспективних у цих вадах спорту.дітей. .

Б ході проведених досліджень виявлено, »цо У дітей 2-5 років, не зал екю від віку відповідні реакції на обертання залежать від сили вестибулярного подразнення. Показники тривалості, частоти

і латентного періоду постобортального ністагму дозволили визна-, чити реактивність вестибулярного аналізатора. За силою відповідні реакції дітей наближаються до показників дорослих.

. Встановлено, іі;о чутливість вестибулярного а іл і гатора підвищаться по мірі к.гекшізння віку дитини. Ранній період жття від двох до трьох років може бути визначаючим у процесі розвитку рут хів тонко коордішоваиого характеру. ' . .

Одержані в результаті експерименту низькі показники вести-

- ~ було-г.оиаті^шої і високі показники веетибуло-вегетативкої стій-

кості моауть бути пояснені перевагою у даиоііу піці високою взае-мозаміноп різних функціональних систем.

У процесі дослідження було зстаковлено, ЦО ОС..ОБПИМИ фйКТОГ рами, які впливають негативно на зростання.рішя рухово?, і вестибулярної функцій дітей 2-5 років, є недостатній обсяг і відсутність розроблених засобів і методів фізичного виконання, спрямованих на підвищення стійкості вестибулярного аналізатора.

Про рівень вестибулярної стійкості у дітей дошкільного віїсу можна судити на підставі сформованості навичок просторового орієнтування, проявів статичної і' сгатодинамічної стійкості. ‘

На підставі результатів дослідз:;ошік були сформульовані такі висновки:

1. Зміна функціонального стану вестибулярного аналізатора під впливом обертань викликає у дітей 2-5 років суттєві зміни процесу управління рухами, зниження результатів у проявах рухрви;: якостей. Це веде до значної втрати просторового орієнтування, зростання амплітуда коливань ЗЦВ, до збільшення часу виконання завдання з' елементами бігу. •

2. Одержані результати свідчать про ефективність розробленої системи спеціальних вправ для підеицоіп-ія стійкості востибулярюго аналізатора у дітей 2-5 років. Класифікація вправ на різних рівнях їх охожості смадаеться з чотирьох нласіа або дев’яти під-кластерів: просторове орієнтування в умовах фіксації зору } ста-тодинамічна стійкість в умовах функції слідування і прискорення ; •статична стійкість в умовах обертань на 360° ; просторово орієнтування в умовах статичної і динамічної ріаконаги ; виконування вправ у процесі ходіння і на місці з умовах (|ункції слідкування ; статодинамічна стійкість з використанням технічних засобів ; статична рівновага в умовах височини. '

3. Для здійснення оперативного педагогічного контролю за вестибулярною стійкістю дітей дошкільного віку ях простий і ДОСТУПНИЙ тест, який мав високу інформативність /0,908/ і надійність

/ 0, 9бо /, можна використовувати виконання двох поворотів на 360° у максимально швидкому темпі і метання иалого м’яча у горизонтальні" ціль. Статична стійкість ноже иїяначайися г*икнутою стойкою на носках, руки вгору, счі рооплщсні.

4. В процесі доолідяекня були встановлені кйбільш раді опаль-

ні СЛІВЇІ/ЗНШЇІНЙ засобів, ЯКІ ПІДІ'ИГДОТЬ стійкість ввоткбулгрчо* го аналізатора у дітзй .2-5 років: І этап /три місяці/ - 44,4?$ пгг'лтгні счтчдатк вправи, '•:& підбг.ічзнмя просторо ьеі’о

орієнтування ; П єтел /четвертий і п'ятий місяці/ - 20,4Я повинні складати вправи на підвищення статичної стійкості, рівноваги;

Ш етап /шостий - дев'ятий місяці/ - 35,2*> - вправи, спрямовані . на удосконалення статодиналігчноГ стійкості, просторового орієнтування, стійкості пози ; ІУ етап /а дев’ятого по дванадцятий місяці/ - вправи, спрямовані на стабілізацію результатів, які були досягнуті на попєредйх етапах /співвіднопення кількості вправ у відсотках затащилось попереднім/.

5. Найбільш елективний рогзиток вестибулярного аналізатора у дошкільників має місце при псслідоЕноиу використанні засобів пе- ' дагогічних мливі в, результатом чого е підвищення просторої, ло оріситухтня, статичноГ стійкості, статодкнамічно? стійкості. Після пер:тх трьох місяців занять здатність до орієнтування зросла на 36,Ь‘Л. Протягом четвертого-п’ятого місяціе статична стійкість-підвищилась на 43,6^. На шостому 7 дев'яток місяцях занять показники статодшамі ч.мї стійкості перевищили вихідні дині на 47,7Й - 53,Використання спеціально слряггозагшу вправ в цілого спрнято підвищенню просторового орієнтування на 71,8/5 - 75,б& '

6. Найбільш інтенсивний розвиток дункціоьальних можливостей дошкільників до сприйняття кутових прискорень спостерігаються у дітеіі в період від трьо,. до чотирьох років. Як показав педагогічний експеримент, в цьому віці було досягнуто найбільш високий приріст показників у руховій діяльності /Р< 0,05 - 0,01/.

7. Позитивні результати експерименту дають підстави Евазхати роїннііі, молодшій і середній доакільяий віки оптииальними для удосконалення рухової функції у всіх проявах її різноманіття нагоні вестибулярних навантажень.

В. !'а основі висловлених припущень і висновків монна вважати, що вік дітей від 2 до 5 рок^в є найбільш сприятливим для форму-ванпя вестибулярної функції..

Основний зміст дисертації відобраношій у публікаціях автора:

’ І..Изменение частота сердечных сохранений под влиянием вестибулярных раздражений / Тезисы П Зсесоюз. конф. Физиология развития человека. Возрастные особенности физиологических систем детей к подростков /20-22 окт. К81/ - -і., І98І. - С. т27.

2. Ьсследовапио частоты и продолиит&чьности поствращательного нистагма у детей ясельного зозраста /уизичгское воспитание детей и шлоде.кн. Респ. меузед.сб. - К.: Здоровье, 1531. - ІШ.В.-0.22-24.

3. Зміни ортеградної пози у дітей ясельного віку під впливом

ІЄ

вестибулярних подразнень //Фізичне виховання дітей і молоді. Респ. міжвід. зб. — К.: Здоров’я, 1982. — Вип. 9. — С. 68-70.

4. Вплив спеціального вестибулярного тренування на показники виконання бігового завдання у дітей 2—4 років //Фізичне виховання дітей і молоді. Респ. міжвід. зб. — К.: Здоров’я, 1984. — Вип. 10. — С. 47—49.

5. Развитие пространственной ориентации у детей дошкольного возраста // Ленинские чтения по итогам научно-исследовательской деятельности преподавателей в 1988 г. — Харьков, ХГПИ, 1989. — с. 33.

6. Особенности методики вестибулярной тренировки у детей /Методические рекомендации. — Харьков: ХГПИ, 1990. —■ 19 с.

7. Методика повышения устойчивости вестибулярного анализатора у дошкольников /Методические рекомендации. — Харьков, ХГПИ, 1990. — 21 с.

8. Совершенствование пространственной ориентации у детей

5 лет //Актуальные проблемы физического воспитания, спортивной тренировки и физкультурного образования: Сб. научн. трудов

ХаГИФК за 1992 г. — Харьков: ХаГИФК, 1992. — С. 201—205.

Підписано До Друку П.02.34 р.

Об’єм 1,0 д. а.

Обл.-вид. арк. 0,75

Формат паперу 60)<;84 Тйраж 100 прим.

Зам. 2/178

Друкарня ХВУ, вул. Сумська, 77/79