автореферат и диссертация по педагогике 13.00.08 для написания научной статьи или работы на тему: Формирование у будущих учителей базовых знаний педагогики

Автореферат диссертации по теме "Формирование у будущих учителей базовых знаний педагогики"

Інститут педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України

Антонова Олена Євгеніївна

УДК371 :378

Формування у майбутніх учителів базових знань

з педагогіки

13.00.(^ - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному педагогічному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, доцент

Дубасенюк Олександра Антонівна,

Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, завідувачка кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор,

член-коресповдент АПН України Лозова Валентина Іванівна, Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, завідувачка кафедри педагогіки;

- кандидат педагогічних наук, доцент Сбруєва Аліна Анатоліївна,

Сумський державний педагогічний університет імені А.С.Макаренка, завідувачка кафедри педагогіки.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Вінниця.

Захист відбудеться 8 листопада 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул М.Берлинського, 9, 5 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогіки психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий 7 жовтня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради ^ Цибульська Г.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Соціально-економічні іеретворення в Україні зумовлюють необхідність реформування всіх галузей освіти, цо ставить перед вищою педагогічною освітою нові завдання щодо підвищення фективності теоретичної підготовки майбутніх учителів як основи їх професійної юмпетентності. Серед пріоритетних напрямів реформування вищої школи важливе іісце посідають питання оновлення змісту базової педагогічної освіти; впровадження ефективних педагогічних технологій; створення нової системи іетодичного та інформаційного забезпечення вищої школи. Реалізація цих планів шмагає глибокого реформування змісту, форм, методів підготовки педагогічних ірацівників усіх ланок освітньої галузі. Особливого значення для підвищення іаукового рівня педагогічної підготовки майбутнього вчителя, її впливу на шкільну фактику набуває розвиток та поглиблення теорії педагогічних знань.

Фундаментальна теоретична підготовка значно розширює професійний кругозір чителя, дозволяє цілісно бачити будь-яку навчально-виховну проблему, знаходити ї оптимальне рішення. Грунтовні знання з теорії педагогіки допомагають іайбутньому вчителю осмислювати сутність педагогічних явищ та закономірностей формування особистості; визначати стратегію і тактику практичних дій при юзв'язанні кожного з педагогічних завдань; переводити теоретичні ідеї у площину фактичних дій; озброюють ефективними способами самопідготовки та амоконтролю.

Крім того, багатовимірне бачення сучасного навчально-виховного процесу, існовою якого є глибоке володіння педагогічними теоретичними знаннями,

сприяє усвідомленню перспективних тенденцій та завдань сучасної школи і іедагогічної науки загалом;

допомагає орієнтуватися у нових концепціях, теоріях, ідеях, технологіях;

озброює педагога системою науково-педагогічних та дослідницьких методів налітико-синтетичної діяльності;

забезпечує ефективність проектування цілей, завдань, форм та методів іавчально-виховного процесу та педагогічної діяльності вчителя;

дозволяє моделювати педагогічні ситуації та аналізувати шляхи їх розв’язання.

Існуюча до цього часу у вищих закладах освіти традиційна система навчання :арактеризується вербальністю, стереотипністю, знеособленістю викладання іедагогіки, що викликає ряд суперечностей, зокрема:

між зростаючими потребами сучасної школи у професійній компетентності ічителя та якістю його фахової підготовки;

між посиленням інтелектуалізації праці педагога та недостатнім рівнем науково-іедагогічної підготовки майбутнього вчителя;

між соціальним замовленням щодо професійної підготовки вчителя та рівнем формованості у нього базових педагогічних знань.

Проблема теоретичної підготовки вчителя знаходиться і завжди знаходилася у іентрі уваги провідних вчених - педагогів і психологів - минулого і сучасності. Іерші спроби осмислення та впорядкування емпіричного педагогічного матеріалу

зроблені ще в працях Я.А.Коменського, А.Дістервега, Й.Г.Пестапоцці, К.Д.Ушинського. Значний внесок у розв’язання проблеми впорядкування системи педагогічних знань, створення поняттєво-термінологічного апарату сучасної педагогічної науки, виділення базових знань курсу педагогіки для студентів вищи? навчальних закладів зроблено Ю.К.Бабанським, В.Є.Гмурманом, С.У.Гончаренком,

0.С.Дубинчук, І.А.Зязюном, Н.В.Кузьміною, Ф.П.Корольовим, В.В.Краєвським

1.П.Підпасим, П.К.Холмогорцевим, М.ДЛрмаченком та ін. Над проблемою розвитку педагогічної термінології у професійній підготовці вчителя продовжують працювати В.С.Безрукова, Б.З.Вульфов, Б.ТЛихачов, В.І.Лозова, В.І.Луговий В.В.Сагарда, А.А.Сбруєва, В.А.Семиченко, С.О.Сисоєва, В.А.Сластьонін. Г.В.Троцко та ін. Великого значення теоретичній підготовці вчителя надають

В.І.Журавльов, Ю.Н.Кулюткін, Н.В.Кузьміна, Г.С.Сухобська та ін. Методологічн( значення для вивчення проблеми розвитку теоретичного мислення у майбутню учителів мають положення, викладені у працях Л.С.Виготського, П.Н.Гальперіна

В.В.Давидова та ряду зарубіжних дослідників, зокрема Б.С.Блума, Дж. Брунера Е.Стоунса, Л.С.Шульмана та ін.

Проте аналіз науково-педагогічних джерел, проведене нами дослідження рівня методологічної підготовки вчителів-практиків та вивчення продуктів діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів свідчать, що проблема формування у майбутніх учителів базових знань з педагогіки розроблена щ< недостатньо. Майже відсутні практичні розробки, спрямовані на вдосконалення процесу засвоєння студентами головних компонентів педагогічних знань. Отже нагальна потреба у підвищенні ефективності базової педагогічної підготовки майбутнього вчителя та недостатня розробленість теоретичних і практичних аспектів даної проблеми зумовили вибір теми нашого дослідження: «Формування у майбутніх учителів базових знань з педагогіки».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах комплексної теми “Шляхи удосконалення фахової підготовки майбутнього вчителя”, яка розробляється кафедрою педагогіка Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка, і пов’язана з планом науково-дослідної роботи Інституту педагогіки і психологі' професійної освіти АПН України при розробці теми “Концептуальні засади психолого-педагогічної підготовки вчителів у сучасних умовах ( питання теорії технологій)” ( РК №0197И006397).

Об'єкт дослідження - процес теоретико-методологічної підготовки майбутнього вчителя до професійної діяльності у школі.

Предмет дослідження — зміст, форми та методи формування у майбутні* учителів системи базових знань з педагогіки.

Мета дослідження - здійснити історичний аналіз процесу становлення і розвитку системи базових знань з педагогіки; визначити та теоретично обгрунтуваті провідні компоненти професійно-педагогічної діяльності щодо засвоєння студентами базових знань з педагогіки; розробити та практично перевірите технологію формування у майбутніх учителів базових знань з педагогіки ті пов'язаних з ними умінь.

Концептуальні ідеї дослідження. Процес формування у майбутніх учителії

з

азових знань з педагогіки грунтується на теорії змістового узагальнення та на сновних положеннях теорій розвивапьного і проблемного навчання, що передбачає озвиток теоретичного мислення студентів та оволодіння ними продуктивними оделями професійно-педагогічної діяльності. Основна ідея концепції грунтується а системному підході до вивчення педагогічних явищ та процесів, що дає ожливість забезпечити ефективність навчально-пізнавальної, наукової і практичної оботи студентів, спрямованої на реалізацію особистісного і діяльнішого підходів, озвивальне навчання і розроблені на його основі моделі побудови педагогічного роцесу сприяють не тільки формуванню знань, умінь і навичок, але й розвитку ворчого мислення майбутнього педагога, інтелектуалізації його особистості, понукає до творчої самостійної пошукової діяльності. Професійно-педагогічна ідготовка передбачає досягнення максимального розвиваючого ефекту, прямованого на становлення особистості майбутнього вчителя та реалізацію його ворчого потенціалу.

Гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що процес формування у айбутніх учителів базових знань з педагогіки набуде більшої ефективності за умов:

- цілеспрямованої роботи над збагаченням ціннісно-мотиваційної сфери собистості майбутнього педагога;

- структурування та систематизації змісту навчального матеріалу курсу Педагогіка” у вищих закладах освіти;

- впровадження технології формування у студентів базових знань та умінь з едагогіки із введенням у навчальний процес дослідницьких методів.

Об'єкт, предмет, мета і гіпотеза дослідження зумовили його головні завдання:

1. Проаналізувати процес становлення і розвитку науково-педагогічних знань у ітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній, філософській і соціально-едагогічній літературі. Побудувати та обгрунтувати логіко-структурну схему сновних етапів цього процесу.

2. Вивчити сучасний стан теоретико-методологічної підготовки вчителів у еорії і практиці педагогіки вищої школи.

3. Визначити та теоретично обгрунтувати основні компоненти базових знань з едагогіки.

4. Розробити та науково обгрунтувати модель базової педагогічної підготовки іайбутнього вчителя.

5. Теоретично обгрунтувати, розробити та експериментально перевірити ехнологію формування у майбутніх учителів базових знань з педагогіки і ов’язаних з ними умінь.

6. Розробити методичні рекомендації для викладачів і студентів вищих едагогічних навчальних закладів щодо формування у майбутніх учителів основ едагогічних знань.

Загальна методологія дослідження грунтується на найважливіших оложеннях теорії пізнання про загальні зв’язки, становлення та розвиток б’єктивної реальності і мислення, які відображені в історично складеній системі атегорій і законів; головних аспектах системного підходу як методологічного пособу пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів; сучасних фундаментальних, агальнонаукових положеннях (гіпотезах, концепціях, теоріях); учінні про методи

наукового дослідження; аналізі емпіричних фактів для створення підгрунтя педагогічної технології формування у майбутніх учителів базових знань з педагогіки.

Теоретичною основою дисертаційної роботи стали психолого - педагогічні дослідження різних напрямів, представлені П.Я.Гальперіним, Н.Ф.Тализіною (теорія поетапного формування розумових дій ), В.В.Давидовим, Д.Б.Ельконіним (теорія змістового узагальнення та теоретичного мислення у процесі навчальної діяльності), Б.Т.Лихачовим (концепція всебічного розвитку цілісної особистості в цілісному навчально-виховному процесі), Н.В.Кузьміною ( теорія професійної педагогічної діяльності), Л.С.Виготським ( теорія розвитку людини у процесі навчання), Д.Н.Богоявленським, Н.А.Менчинською ( концепція аналітико-синтетичної діяльності у процесі засвоєння знань), А.С.Макаренком, І.А.Зязюном (основи теорії професійної майстерності вчителя) та інші.

Дослідження проводилося упродовж 1989-1999рр. та охоплювало кілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На аналітико-констатуючому етапі (1989-1993рр.) - здійснювався аналіз філософської, психологічної, педагогічної та соціологічної літератури; вивчався вітчизняний та зарубіжний досвід професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів; було проведено констатуючий експеримент та проаналізовано його результати; визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження; розроблені концептуальні положення та програма дослідження.

На аналітико-пошуковому етапі (1993-1996рр.) - розроблено програму та методику дослідження; проведено діагностичний експеримент та проаналізовано його результати з метою встановлення існуючого стану методологічної підготовки вчителів та побудови методики формуючого експерименту.

На формуючому етапі (1996-1998рр.) - здійснено експериментальну перевірку гіпотези, концептуальних положень дослідження за допомогою формуючого експерименту, мета якого полягала у розробці педагогічної технології, спрямованої на формування у майбутніх учителів базових знань з педагогіки.

На узагальнюючому етапі (1998-1999рр.) - здійснено аналіз одержаних у ході дослідно-експериментальної роботи даних, у їх кількісних показниках та якісних характеристиках, проведено теоретичне узагальнення, оформлені всі розділи дисертації.

Методи дослідження. На різних етапах дослідної роботи було використано комплекс взаємодоповнюючих методів, а саме:

•теоретичного пошуку - аналіз, синтез, абстрагування, класифікація та систематизація теоретичних і експериментальних даних, контент-аналіз, порівняльний аналіз, методи диференціації за рівнем майстерності, узагальнення;

•емпіричного характеру - спостереження, бесіди, анкетування, опитування, тестування, самооцінки, експертної оцінки, вивчення результатів навчальної діяльності суб'єктів педагогічного процесу;

•педагогічний експеримент (діагностичний, випробувальний, формуючий), статистична обробка результатів дослідження.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота

иконувалася на базі Житомирського державного педагогічного університету імені вана Франка, Житомирського обласного інституту вдосконалення вчителів; іінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбии -ького, Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка а Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Всього різними видами юслідження з 1989 по 1999 роки було охоплено: 40 директорів шкіл, 64 вчителя-іредметника шкіл м. Житомира, школи №3 м.Овруча і методичного об’єднання чителів фізики Овруцького району Житомирської області та 1040 студентів вищих іедагогічних навчальних закладів.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що

• вперше окреслено суть поняття “базові знання з педагогіки”; розроблено і еоретично обгрунтовано технологію формування у студентів основ педагогічних нань із застосуванням у навчальному процесі специфічних дослідницьких методів зокрема, методу контент-аналізу, конструювання понять, логічних методів операцій

педагогічними поняттями), в основі яких закладено аналітико-синтетичну ;іяльність, що сприяє сприйманню, застосуванню, теоретичному узагальненню )актичного матеріалу;

• подальшого наукового обгрунтування дістала періодизація процесу тановлення і розвитку наукової педагогічної думки, що знайшло своє відображення

створенні логіко-структурної схеми основних етапів процесу становлення сновних компонентів науково-педагогічних знань;

• подальшого розвитку набули конкретизація й уточнення змісту, обсягу, піввідношення основних компонентів базових знань з педагогіки; інтеграція у іавчальному процесі методів і засобів навчання та методів науково-педагогічного ослідження, що суттєво підвищує загальний рівень теоретичної підготовки іайбутнього вчителя.

Теоретичне значення роботи полягає у виявленні особливостей становлення оловних компонентів базових знань з педагогіки на різних історичних етапах іозвитку педагогічної думки; обгрунтуванні логіко-структурної схеми основних тапів процесу становлення науково-педагогічних знань; визначенні та бгрунтуванні поняття «базові знання з педагогіки»-, виявленні провідних омпонентів навчально-пізнавальної діяльності; обгрунтуванні принципів побудови іавчального процесу і показників рівнів сформованості знань у майбутніх учителів.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що

• було створено програму формування у майбутніх учителів базових знань з едагогіки; розроблено та апробовано програму дослідження рівня методологічної ідготовки вчителів;

• розроблено, апробовано та методично забезпечено технологію навчання гайбутніх учителів у вищих педагогічних закладах освіти;

• розроблено і впроваджено методичні рекомендації щодо формування базових нань з педагогіки для викладачів та студентів вищих педагогічних закладів освіти;

• виявлено тенденції становлення системи науково-педагогічних знань у ітчизняній педагогіці, що сприятиме удосконаленню змісту базової педагогічної та ггорико-педагогічної підготовки майбутнього вчителя.

Проведене дослідження зробило певний внесок у створення нового покоління навчально-методичної літератури з педагогічних навчальних дисциплін, зокрема, у підготовку “Практикуму з педагогіки” /За заг.ред. О.А.Дубасенкж та А.В.Іванченка.

- К.: ІСДО, 1996.- ( авторські - 5 аркушів) та “Історії педагогіки” /За ред. М.В.Левківського, О.А.Дубасенкж. - Ж., 1999.- (авторські - 0,6 аркушів), що

рекомендовані Міністерством освіти і науки України як навчальні посібники для студентів педагогічних навчальних закладів.

Результати дослідження можуть бути використаними у вищих педагогічних закладах освіти різних рівнів акредитації при організації і проведенні практичних занять з педагогіки, при підготовці курсових та дипломних робіт студентів, при розробці навчальних програм, методичних і дидактичних матеріалів.

Основні положення дослідження і методичні рекомендації щодо застосування розробленої автором технології формування у майбутніх учителів базових знань з курсу «Педагогіка» впроваджувались у навчальний процес Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка ( довідка № 57/1 від 14.02.2000 р.), Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка ( довідка № 1/815 від 03.10.2000 р.), Коростишівського педагогічного училища ( довідка № 25 від 02.10.2000 р.).

Особистий внесок здобувана полягає у виділенні та обгрунтуванні основних етапів історії розвитку науково-педагогічних знань; визначенні поняття «базові знання з педагогіки»; побудові та експериментальній перевірці моделі базової педагогічної підготовки майбутнього вчителя; розробці технології формування у майбутніх учителів базових знань з педагогіки.

Вірогідність наукових положень та висновків дослідження забезпечується методологічною обгрунтованістю його вихідних положень; репрезентативністю вибірки респондентів; використанням комплексу взаємопов’язаних методів, які відповідають меті, предмету і завданням дослідження; аналізом значної кількості науково-методичних джерел; якісним та кількісним аналізом отриманого експериментального матеріалу і багаторічною апробацією його результатів.

На захист виноситься:

• логіко-структурна схема основних етапів становлення науково-педагогічних знань, яка дозволяє систематизувати вивчення історії розвитку наукової педагогічної думки;

• теоретично обгрунтована та експериментально перевірена модель базової педагогічної підготовки майбутнього вчителя;

• технологія формування у майбутніх учителів базових знань з педагогіки.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження повідомлялися

та обговорювалися на засіданнях і методологічних семінарах кафедри педагогіки Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка, доповідалися та отримали схвалення на міжнародних, всеукраїнських, міжрегіональних та обласних науково-практичних конференціях з проблем підготовки майбутнього вчителя, зокрема: «Проблемы социологии профессио -нального образования рабочих» (Санкт-Петербург, 1993); «Психолого-педагогічні основи професійної підготовки вчителя-вихователя та сучасні технології навчання» (Житомир, 1993); «Я.Ряппо й розвиток національної системи освіти України» (Київ,

995); «Психолого-педагогічні фактори підвищення професійної майстерності чителя-вихователя» (Житомир, 1995); «Нові педагогічні технології в контексті /масних концепцій змісту освіти» (Луганськ, 1998); XI науковій конференції СВІРЕ (Житомир, 1998); «Теоретичні та методичні засади соціально-педагогічної ідготовки вчителя» (Київ-Житомир, 1999), “Професійна підготовка бакалаврів у ищих закладах освіти II рівня акредитації” ( Харків, 2000).

Основні результати дослідження висвітлені у 27 публікаціях, з них 25 аписано без співавторів, у тому числі: б статей у провідних наукових фахових иданнях, 1 брошура з методичними рекомендаціями, 5 статей у науково-етодичних збірниках, 6 розділів у навчально-методичних посібниках, 10 статей у зірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, двох озділів, коротких висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку икористаних джерел (241 найменування, з них 3 іноземною мовою), 13 таблиць на сторінках та 9 малюнків на 4 сторінках, а також 22 додатків, що займають 56 горінок. Загальний обсяг дисертації складає 247 сторінок, основний зміст икладено на 172 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет та ету дослідження, його гіпотезу та головні завдання, викладено теоретико-етодологічні засади дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичне та рактичне значення отриманих результатів, висвітлено напрями впровадження та пробації результатів експериментальної роботи, сформульовано положення, що инесені на захист.

У першому розділі - «Теоретичні засади проблеми формування у майбутніх чителів базових знань з педагогіки» - викладено результати вивчення історичного спекту проблеми становлення системи педагогічних знань; виділено і характеризовано основні етапи розвитку науково-педагогічної думки; просгежено волюцію головних компонентів знань педагогічної науки; проаналізовано різні ідходи до створення структури педагогічних знань; визначено поняття «базові нання з педагогіки»; виділено провідні компоненти навчально-пізнавальної іяльності, спрямованої на оволодіння майбутніми вчителями базовими знаннями з едагогіки.

Логіка наукового пошуку була зумовлена цілями і завданнями дослідження, які имагапи детального вивчення двох напрямів досліджуваної проблеми, а саме:

• аналіз історико-педагогічного та сучасного аспектів процесу становлення і озвитку базових знань з педагогіки, їх змісту та логіко-структурної залежності;

• аналіз змісту, структури та побудови процесу формування у майбутніх чителів базових знань з педагогіки.

Вивчення еволюції науково-педагогічної думки дозволило виділити три головні еріоди процесу становлення педагогічних знань, виходячи із ступеня наукової озробленості їх основних компонентів:

І етап, донауковий, тривав до XVII століття і характеризувався: а) на-опиченням значного фонду емпіричного матеріалу у вигляді окремих розрізнених

педагогічних відомостей, які фіксувались у формі вірувань, правил, вимог, традиціі звичаїв, обрядів, що складають нині основу народної педагогіки; б) першимі спробами теоретичного осмислення емпіричного навчально-виховного досвіду ; філософських трактатах.

II етап, концептуальний, тривав від кінця XVII до початку XX століття характеризувався: а) створенням окремих теоретичних концепцій виховання і освіти при домінуючій ролі теорії навчання; б) накопиченням фактичного матеріал; і досвіду педагогічної діяльності, які створили науково-теоретичне підгрунтя дл виявлення педагогічних закономірностей та подальшого узагальнення систематизації педагогічних знань; в) виділенням та обгрунтуванням провідни: компонентів науково-педагогічних знань (принципів, методів, форм організаці навчально-виховного процесу). Проте аналіз літератури свідчить про відсутніст чіткого розмежування сфер діяльності процесів виховання і навчання; ототожненні понять «виховання», «навчання», «освіта»; неможливість цілісної розроби наукових основ педагогіки в контексті рівня розвитку науки того часу.

III етап, системний, триває з початку XX століття і характеризується: а) ви соким рівнем узагальнення, систематизації та структурування педагогічни емпіричних знань, одержаних у результаті проведення численних педагогічни: експериментів; б) подальшим розвитком категорійного апарату науки; в) ство ренням цілісних науково обгрунтованих систем організації навчально-виховноп процесу; г) становленням педагогіки як наукової системи.

Отже, становлення системи педагогічних знань відбувалося упродовж тривалого періоду часу поетапно, і кожен період характеризувався домінування! того чи іншого типу освіти, становленням та розвитком певних компоненті наукових знань, формуванням структури самої педагогічної науки ( Табл. 1.1).

Табл. і.і

Становлення та розвиток основних компонентів науково-педагогічних знані

Етапи становлення знань Головні компоненти педагогічних знань, які набували розвитку у певні періоди Основні педагогічні поняття

І етап -донауковий Емпіричні факти, основні поняття Виховання, навчання

II етап -концептуальний Емпіричні факти, основні поняття, окремі теорії, ідеї, концепції, принципи, форми та методи навчання та виховання Виховання, навчання, освіта, розвиток

III етап -системний Емпіричні факти, основні поняття, теорії, ідеї, концепції, закони, закономірності, принципи, форми та методи навчання та виховання, логіко-структурна залежність основних компонентів науково-педагогічних знань Виховання, освіта, навчання,розвиток, самовиховання, самоосвіта, саморозвиток, виховні відносини

На основі аналізу сучасної науково-педагогічної літератури, зокрема робі С.У. Гончаренка, В.В.Краєвського, Б.Т.Лихачова, В.ІЛозової, В.Оконя В.О.Онищука, І.П.Підласого, В.М.Полонського, Н.Є.Мойсеюк, М.М.Скаткіна

'.В.Троцко, М.Д.Ярмачепка та ін., за допомогою методу контент-аналізу було иділено головні структурні компоненти науково-педагогічних знань, а саме: )категорійний апарат педагогіки; 2) педагогічні теорії; 3) факти педагогічної ійсності; 4) педагогічні закони, закономірності, принципи; 5) знання про способи іедагогічної діяльності вчителя-вихователя.

Проте, вивчення сучасного стану професійно-педагогічної підготовки гайбутнього вчителя свідчить про те, що система знань педагогічної науки є значно ішршою, аніж їх комплекс, що включений у нормативні курси педагогіки вищої [іколи. До програми педагогічної підготовки майбутнього вчителя входять лише ті оловні положення науки, теорії і методики виховання та навчання, засвоєння яких ;озволяе студентам будувати для себе систему наукової інформації, що є іеобхідною для професійної підготовки педагога-вихователя. Зміст базової іедагогічної підготовки майбутнього вчителя безпосередньо залежить від рівня юзробки загальної теорії педагогіки, який суттєво впливає на структуру і обсяг тих існовних положень науки, що включені до програми підготовки студентів.

Виходячи з названих положень та враховуючи наведені вище результати налізу наукових джерел, у дослідженні сформульовано визначення поняття «базові нання з педагогіки». Базовими знаннями з педагогіки називаємо структуровану укупність основних педагогічних понять, теорій, концепцій, законів, акономірностей, принципів, способів педагогічної діяльності, етичних норм, и'нностей та професійних спрямувань майбутнього вчителя, які необхідні для дійснення навчально-виховного процесу в середніх закладах освіти і передбачені юрмативними документами як складова державного стандарту вищої школи, що атверджена Міністерством освіти України. Характерною особливістю базових нань з педагогіки є обов’язковість включення їх до програми з педагогіки для тудеитів вищих педагогічних навчальних закладів.

Другим суттєвим аспектом досліджуваної проблеми є вивчення сучасного стану їазової педагогічної підготовки майбутнього вчителя. Аналіз наукових праць, хірямованих на підвищення ефективності професійної педагогічної підготовки майбутнього вчителя ( зокрема, робіт О.А.Абдулліної, А.В.Берестовської, уІФ.Казакової, Є.В.Кондратенка, В.В.Пустовойтова, М.В.Романової, В.В.Штиха та н.) свідчить про те, що існуюча до цього часу у вищому навчальному закладі радиційна система викладання педагогіки не відповідає тим вимогам, які ставить :успільство перед сучасним вчителем, формує інтелектуального споживача, іасивного виконавця. Майбутні вчителі не вміють застосовувати одержані знання у фактичній діяльності, що свідчить про відсутність у студентів глибоких знань про ;утність головних педагогічних процесів, явищ, понять, законів, закономірностей. Гому теоретико-методологічна підготовка з педагогіки майбутнього вчителя має 5ути побудована таким чином, щоб студенти оволодівали основами педагогічної теорії у процесі спеціально організованої діяльності шляхом застосування іослідницьких методів при розв’язуванні педагогічних задачних ситуацій. Така тобудова навчального процесу формує евристичний стиль мислення студентів, ггворює необхідне підгрунтя для наступного творчого використання ними своїх тедагогічних функцій, спонукає до самостійного дослідження тих чи інших тедагогічних явищ.

Діяльність майбутнього вчителя, спрямована на оволодіння певною системою базових знань з педагогіки, передбачає оволодіння студентами під час навчання у вищому навчальному закладі комплексом педагогічних умінь, необхідних для їх професійної діяльності, а саме: гностичних, проектувальних, конструктивних, комунікативних, організаторських. Тому нагальною потребою стає перехід на новий рівень розвитку системи навчання педагогічних дисциплін у вузі, який характеризується активною взаємодією таких його складових, як модель спеціаліста, діяльність студента та дяльність викладача. Водночас, актуальним лишається подальше вдосконалення таких компонентів навчально-пізнавальної діяльності студентів щодо оволодіння системою базових знань з педагогіки, як мотиваційно-ціннісний, змістово-понятійний та операційно-діяльнісний.

Вивчення психолого-педагогічної літератури, зокрема наукових праць А.М.Алексюка, І.Д.Багаєвої, А.П.Берестовської, І.М.Богданової, С.У.Гончаренка,

О.А.Дубасенюк, В.І.Журавльова, М.В.Кпаріна, Н.В.Кузьміної, В.І.Лозової,

Н.Г.Ничкало, О.С.Падапки, Н.В.Романової, О.П.Рудницької, Г.К.Селевка та ін. свідчить про перспективність та ефективність застосування технологічного підходу до процесу формування базових знань з педагогіки у майбутніх учителів. Педагогічні технології спрямовані на максимальну оптимізацію навчального процесу шляхом проектування цілей навчання, програмування діяльності викладача і студентів для забезпечення максимальної організованості і, як наслідок, досягнення необхідного результату.

Здійснений у розділі аналіз провідних аспектів проблеми дозволив висунути припущення, що ефективність процесу формування у майбутніх учителів базових знань з педагогіки зростатиме за умов збагачення ціннісно-мотиваційної сфери студентів, сгруктурування та систематизації змісту навчального матеріалу, підвищення рівня розвитку операційно-діяльнісного компонента професійно-педагогічної діяльності під час вивчення курсу «Педагогіки».

У другому розділі — «Технологія навчання майбутніх учителів базових знань з педагогіки» - обгрунтовано експериментальну модель базової педагогічної підготовки вчителя; викладено результати експериментальної роботи; представлено технологію навчання студентів базових знань з педагогіки.

На основі узагальнення результатів теоретичного вивчення головних аспектів досліджуваної проблеми у дослідженні розроблена модель базової педагогічної підготовки майбутнього вчителя. Підгрунтям для цього стала експериментальна модель, яка успішно застосовується у європейському співтоваристві протягом тривалого проміжку часу. Провідною ідеєю цього методу є усвідомлення того факту, що нове можна оцінити, лише виробивши власні критерії і порівнюючи нові педагогічні явища з попереднім станом системи та її ідеальною моделлю. Експериментальна модель складається з трьох компонентів, а саме: 1) інформація ( інформативні показники стану системи); 2) класифікація ( система критеріїв оцінювання); 3)порівняння стану системи з попереднім станом та ідеальною моделлю. Відповідно до означеної моделі були розроблені етапи експериментальної роботи:

І етап - конструювання ідеальної моделі базової педагогічної підготовки майбутнього вчителя (аспект сформованості базових знань з педагогіки).

II етап - визначення сучасного стану методологічної підготовки вчителя на юнові розробленої ідеальної моделі ( діагностичний експеримент).

III етап - введення у навчальний процес елементів іноваційної технології. Додатковий аналіз стану професійно-педагогічної підготовки вчителя через певний іас за результатами випробувального експерименту.

IV етап - порівняння зрізів із використанням визначених критеріїв. Формування щінного судження.

V етап - вибір варіантів побудови технології навчання студентів базових знань педагогіки.

VI етап - рівневий аналіз результатів впровадження технології навчання.

На І етапі роботи, відповідно до експериментальної моделі, розроблена деальна модель базової педагогічної підготовки майбутнього вчителя (аспект ;формованості базових знань з педагогіки). Її побудова відображає загальну ггруктуру педагогічної діяльності і містить чотири блоки, відповідно до визначених іище чинників.

Мотиваційний блок вміщує чинники, що спонукають учителів звертатися до ;истеми соціальних та психолого-педагогічних знань в їх педагогічній діяльності, а ■акож питання, які дають змогу осмислити важливість методологічних знань та їх шкористання у педагогічній практиці.

Аксіологічиий блок містить показники, що характеризують емоційно-ціннісне ггавлення вчителів до педагогічної теорії загалом та до системи базових знань з іедагогіки зокрема.

Змістово-поняттєвий блок містить показники, що характеризують головні гомпоненти базових знань з педагогіки, ступінь їх значущості та рівень ;формопаності знань з різних розділів педагогіки у самооцінці вчителів.

Операційно-діяльнісний блок охоплює показники, які характеризують рівень :формованості у вчителів комплексних умінь оперувати базовими знаннями з іедагогіки. Виділено п'ять основних груп умінь (виходячи із загальної структури іедагогічної діяльності): гностичні, проектувальні, конструктивні, комунікативні, >рганізаторські.

II етап експериментальної роботи — діагностичний експеримент - складався з IRox фаз:

1. Аналіз стану методологічної підготовки вчителя.

2. Аналіз традиційної теоретико-педагогічної підготовки студентів вищих іавчальних закладів.

Перша фаза дослідження полягала в опитуванні педагогічних працівників директорів шкіл та вчителів-предметників), яких було поділено на дві групи за минем продуктивності ( «високопродуктивні» та «малопродуктивні»). Аналіз )езультатів дослідження довів, що продуктивно працюючі педагоги будують свою іавчально-виховну діяльність на основі базових знань з педагогіки у поєднанні із іпеціальними знаннями; застосовують науковий підхід, використовуючи науково-тедагогічні методи дослідження. Такий підхід до побудови своєї діяльності озброює їчитєля ефективними методами самопідготовки та самоконтролю, що стимулює їх :амостійність у процесі засвоєння педагогічних знань, формує евристичне мислення ічитєля, створює необхідне підгрунтя для творчого виконання ним своїх

професійних функцій, спонукає його до самостійного наукового пошуку.

У ході аналізу результатів дослідження було виявлено ряд загальних тенденцій, які дозволяють стверджувати про недостатній рівень методологічної підготовки вчителя. Зокрема, виділимо такі тенденції: ■

• пріоритетність навчальної роботи над виховною. Більшість респондентів надають перевагу важливості знань з фахового предмета ( 0,89) та методики його викладання ( 0,94), недооцінюючи виховну функцію педагога ( 0,80). Треба зазначити, що названа тенденція виявилася досить стійкою;

• невідповідність у визначенні важливості володіння вчителем педагогічними знаннями та найбільш значущими мотивами, що спонукають вчителів звертатися до педагогічної теорії. Найбільший дефіцит теоретичної бази відчувають вчителі у ситуаціях, що потребують глибоких знань психології учня (0,92), осмисленш проблем та сутності педагогічного процесу ( 0,85), ефективного розв’язання педагогічної ситуації ( 0,85) тощо;

• слабке володіння вчителями знаннями з розділів «Загальні основи педагогіки» ( 0,75) та «Школознавство» ( 0,65). Особливо недооцінюються респондентами важливість та необхідність володіння педагогом методами науково-педагогічних досліджень (0,67), що негативно відбивається на результативності навчально-виховного процесу;

• недостатнє володіння вчителями комплексом гностичних ( 0,71), проектувальних (0,70) та конструктивних (0,70) умінь, які розглядаються нами як знання у дії. Це пов’язано з тим, що названі групи умінь є достатньо складним компонентом педагогічної майстерності і потребують високого рівня розвиненості педагогічного мислення, інтелектуальних умінь, прийомів ( серед них уміння аналізувати, узагальнювати, порівнювати тощо).

Другою фазою діагностичного експерименту був аналіз традиційної методологічної підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів, який проводився на базі Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка, Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, Ізмаїльського державного педагогічного інституту. Результати дослідження підтверджують ті тенденції, що було виділено на попередньому етапі, а саме: виявлено певне відставання та недорозвиненість мотиваційної сфери

майбутніх учителів щодо необхідності оволодіння основами педагогічних знань, яке впливає на подальший рівень розвитку у студентів визначених педагогічних знань та пов'язаних з ними умінь; недостатньо глибоко сформовані у студентів уявлення про сутність головних компонентів педагогічних знань, зокрема, про цілі, закономірності, принципи, форми, методи виховної та навчальної діяльності педагога. Останнє, в свою чергу, впливає на рівень розвитку професійного мислення студентів та на процес формування у них умінь, пов'язаних з аналізом, проектуванням, конструюванням елементів цілісного педагогічного процесу.

На основі результатів діагностичного експерименту, розроблено програму формування у майбутніх вчителів базових знань з педагогіки та проведено випробувальний експеримент з метою знаходження шляхів підвищення ефективності навчального процесу при вивченні курсу «Педагогіка». Характерною

ознакою випробувального експерименту є застосування при його організації та здійсненні окремих елементів інноваційної технології. Результати проведення відповідної роботи доводять, що:

- ефективність методологічної підготовки майбутнього вчителя суттєво іалежить від рівня розвитку виявлених психолого-педагогічних чинників, а саме:

• ступеня сформованості мотиваційно-ціннісної сфери (ставлення до іедагогічної професії, усвідомлення значущості педагогічних знань, ціннісні орієнтації щодо місця дитини та педагога у навчально-виховному процесі);

• рівня розробленості змісту курсу педагогічної підготовки (змістово-поняттєвий компонент), його структурованості, усвідомленості, чіткості;

• рівня організації операційно-діяльнісного компонента (застосування активних иетодів навчально-пізнавальної діяльності, створення структури педагогічних умінь, іеобхідних майбутньому вчителеві у процесі оволодіння базовими знаннями з педагогіки, детальна розробка методичного забезпечення практичних занять курсу).

- ефективність базової педагогічної підготовки майбутнього вчителя значно ¡ростає за умови цілеспрямованого впливу на розвиток означених компонентів пізнавальної діяльності щодо засвоєння базових знань з педагогіки. Показник зптимальності навчальної методики вже в умовах випробувального експерименту перевищує 0,70 (середній показник становить 0,77). Одержані результати гксперименту та проведеного контент-аналізу основних педагогічних понять підтвердили правильність проекту моделі базової педагогічної підготовки майбутнього вчителя, яка була побудована на основі аналізу психолого-педагогічної пітератури.

Проведена дослідницька робота дозволила розробити цілісну структуру технологічної побудови процесу формування у майбутніх учителів базових знань з педагогіки. Вона передбачала дослідження всіх аспектів цього процесу, починаючи і постановки цілей, проектування та організації навчання до перевірки ефективності шкіреної моделі. Особлива увага надавалася розвитку мотиваційної та шсіологічної сфер, підвищенню рівня сформованості змістового та операційно-їіяльнісного компонентів діяльності майбутніх учителів щодо засвоєння ними системи базових знань з педагогіки. Найбільш вагомими при цьому виявилися летоди, які стимулюють самостійність мислення майбутніх учителів.

Розроблено структуру навчальних методів, яка складається з чотирьох ізаємопов’язаних груп: 1) мотиваційно-стимулюючі — бесіди, інтелектуальні ігри, ікі стимулюють пізнавальний інтерес до майбутньої педагогічної роботи та швчення її основ; проблемні питання; розв’язування педагогічних задач та сросвордів; творчі завдання тощо; 2) теоретико-пізнавальні - методи аналізу, :интезу; контент-аналізу основних педагогічних понять; зіставлення, порівняння, ібетрагування, моделювання педагогічних ситуацій; конструювання особистих шзначень педагогічних понять; аналізу і узагальнення педагогічної літератури та передового педагогічного досвіду; анотування та реферування педагогічних першоджерел тощо; 3) практичні - навчальні дискусії, ділові ігри, ведення педагогічних словників, різні види самостійної роботи (з книгою, у зошитах, з іавчальною документацією) тощо; 4) контрольно-регулюючі - тестові завдання різного рівня складності; розв'язування педагогічних задач, пов'язаних з поняттєвим

апаратом; виконання спеціальних методик тощо.

Впровадження у навчальний процес створеної технології відбувалося упродовж 1996-1998 років. Експериментальна робота охоплювала студентів І-Ш курсів фізико-математичного, природничого та філологічного факультетів Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка, Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (загальна кількість студентів 416). Експериментальне дослідження відбувалося за паралельною структурою, тобто було виділено два однорідні об'єкти -експериментальні та контрольні групи (кількість студентів відповідно 216 та 200). В експериментальних групах було введено у дію створену технологію формування базових знань з педагогіки, у контрольних групах навчальний процес відбувався за традиційною побудовою. Зіставлення обох об'єктів дослідження проводилось як до експерименту, так і після нього. Це дало можливість порівняти вихідні та кінцеві характеристики процесу оволодіння базовими знаннями з педагогіки і довести ефективність запровадження запропонованої технології побудови навчального процесу. У табл. 1.2 наведено середні показники рівня сформованості визначених знань і умінь студентів експериментальних і контрольних груп до експерименту і після нього. До експерименту не оцінювалися педагогічні знання студентів, оскільки вони тільки починали вивчення педагогічних дисциплін. Щодо педагогічних умінь, то студенти-першокурсники вже повинні володіти певною базою професійних умінь.

Табл. 1.2

Результати формуючого експерименту (середні показники рівня сформованості знань і

умінь)

Знання та уміння Показники до експерименту Експериментальні групи Контрольні групи

І. Знання 1. Загальні основи педагогіки 0,77 0,56

2.Теорія виховання 0,80 0,56

3. Дидактика 0,81 0,56

4. Школознавство 0,78 0,51

11. Уміння 1. Гностичні 0,52-0,60 0,81 0,53

2. Проектувальні 0,48-0,61 0,78 0,51

3. Конструктивні 0,47-0,64 0,80 0,50

4. Комунікативні 0,55-0,69 0,81 0,53

5. Організаторські 0,61-0,73 0,86 0,55

Відповідно до одержаних результатів оцінювання рівня сс )ормованості у

студентів визначених педагогічних знань та пов'язаних з ними умінь, майбутні вчителі були розділені на три групи за такими критеріями: логічність та аналітичність мислення, об'єктивність, всебічність бачення проблеми, широта та гнучкість мислення, вміння застосовувати одержані знання у практичній діяльності, В експериментальних групах високого та середнього рівнів володіння базовими знаннями з педагогіки досягли 83% (180 студентів), низького - 17% ( 36 студентів).

У контрольних групах - відповідно 55% (110 студентів) та 45% (90 студентів) (Рис. 1.1).

Високий Низький

та рівень

середні

Рис. 1.1 Рівень сформованості базових знань з педагогіки у студентів експериментальних

та контрольних груп

Одержані результати дозволяють стверджувати, що формуючий експеримент овів ефективність запропонованої технології. Показник оптимальності редставленої технології складає 0,83 (тобто, певні знання та уміння сформовані у 3% студентів на високому та середньому рівнях).

Висновки

1. Педагогічні знання являють собою цілісну систему емпіричного та їоретичного матеріалу, накопиченого впродовж тривалого періоду історичного ззвитку суспільства. Проведений ретроспективний аналіз розвитку науково-гдагогічних знань довів, що становлення системи педагогічних знань відбувалося ротягом тривалого періоду часу, поетапно, і кожен період характеризувався амінуванням того чи іншого типу освіти, становленням та розвитком певних змпонентів наукових знань, формуванням структури самої педагогічної науки, едагогічні знання у кожен з періодів відрізнялися такими показниками, як іістовність, ціннісність, процесуальними характеристиками, які відображалися у юсобах інтелектуальної діяльності вчителя. Водночас, цей процес ірактеризувався нерівномірністю розробки змісту головних компонентів знань, що зв’язано з соціально-економічними чинниками розвитку суспільства і підтверджує жкретно-історичний характер самої педагогічної науки.

2. Система знань педагогічної науки є значно ширшою, аніж їх комплекс, що □точений у нормативні курси вузівської педагогіки. До програми педагогічної дготовки майбутнього вчителя входять лише ті головні положення науки, теорії і гтодики виховання та навчання, засвоєння яких дозволяє студентам будувати для :бе систему наукової інформації, яка є необхідною для професійної підготовки ;дагога-вихователя. Аналіз навчальних програм, підручників та посібників з гдагогіки дозволив виділити певну структуру базових знань з педагогіки. За )помогою методу контент-аналізу виділено п’ять головних компонентів знань, а іме: 1 )категорійний апарат педагогіки; 2) педагогічні теорії; 3) факти педагогічної йсності; 4) педагогічні закони, закономірності, принципи; 5) знання про способи ¡дагогічної діяльності вчителя-вихователя.

3. Аналіз сучасного стану теоретико-методологічної підготовки вчителя та іадиційної загальнопедагогічної підготовки студентів вищих навчальних дагогічних закладів свідчить про те, що в цілому рівень методологічної дготовки майбутнього вчителя є недостатнім. Було виявлено певне відставання та

■ Контрольні групи

■ Експериментальні групи

недорозвиненість мотиваційної сфери майбутніх учителів щодо оволодіння базовими знаннями з педагогіки, яке впливає на подальший рівень розвитку у студентів визначених педагогічних знань та пов'язаних з ними умінь. Крім того, недостатньо глибоко сформовані у студентів уявлення про сутність головню компонентів педагогічних знань, зокрема, про цілі, закономірності, принципи, форми та методи виховної і навчальної діяльності педагога. Останнє, в свою чергу, впливає на рівень розвитку професійного мислення студентів та на процес формування у них умінь, пов'язаних з аналізом, проектуванням та конструюваннял елементів цілісного педагогічного процесу.

Теоретико-методологічна підготовка майбутнього вчителя з педагогіки повинна орієнтуватися на високий рівень підготовки фахівця і має бути побудоване таким чином, щоб студенти оволодівали основами педагогічної теорії у процесі спеціально організованої діяльності шляхом застосування дослідницьких методів при розв’язуванні педагогічних задачних ситуацій. Така побудова навчальногс процесу формує евристичний стиль мислення студентів, створює необхідж підгрунтя для наступного творчого використання ними своїх педагогічних функцій спонукає до самостійного дослідження тих чи інших педагогічних явищ.

4. Створена експериментальна модель базової педагогічної підготовки майбутнього вчителя та здійснена на її основі експериментальна робота доводять, що ефективність методологічної підготовки майбутнього вчителя залежить від рівня розвитку таких компонентів пізнавальної діяльності: а) ступеня сформованості мотиваційно-ціннісної сфери (ставлення до педагогічної професії, усвідомлення значущості педагогічних знань, ціннісної орієнтації щодо місця дитини та педагогг у навчально-виховному процесі); б) рівня розробленості змісту курсу педагогічно підготовки (змістово-поняттєвий компонент), його структурованості, продуманості чіткості; в) рівня організації операційно-діяльнісного компонента (застосування активних методів навчально-пізнавальної діяльності, науково-педагогічних мєтодіе дослідження, створення структури педагогічних умінь, необхідних майбутньом; вчителю у процесі оволодіння базовими знаннями з педагогіки, детальна розробкг методичного забезпечення практичних занять курсу).

5. Експериментальна перевірка розробленої технології навчання студентів базових знань з педагогіки підтвердила її ефективність (показниі оптимальності в середньому складає 0,83). Відбулися суттєві зміни у розвитку таки: структурних компонентів навчальної діяльності: а) значно збагатилася мотиваційні сфера майбутніх учителів щодо вивчення теорії педагогіки, основою якої є потребі глибше пізнати сутність головних педагогічних явищ та процесів, закономірності розвитку дитини, форми та методи навчально-виховної діяльності з меток оптимального розв'язання педагогічних задачних ситуацій; б) в основі цільовий установок майбутнього вчителя формується орієнтація на ідеї гуманістичне особистісно орієнтованої педагогіки, побудованої на основах виховання молоді н; культурно-історичних традиціях рідного народу з творчим використанням елементі національних систем виховання інших народів; в)рівень сформованості у студенті експериментальних груп базових знань з педагогіки та пов'язаних з ними умін випереджає відповідний рівень у контрольних групах та суттєво зростає порівняно

вихідним рівнем. Помітною є тенденція до вирівнювання якості набутих знань з різних розділів курсу педагогіки у вищих закладах освіти та підвищення рівня :формованості гностичних, проектувальних та конструктивних вмінь, які, як правило, відстають при застосуванні традиційної побудови викладання курсу.

Виконане дослідження дозволяє висловити такі рекомендації Міністерству зсвіти і науки України:

• враховувати рівень базової педагогічної підготовки студентів при акредитації педагогічних закладів освіти;

• враховувати створену структуру базових знань з педагогіки при розробці державних стандартів педагогічної освіти.

Розроблені методичні матеріали можуть використовуватися як при підготовці майбутнього вчителя, так і у процесі підвищення кваліфікації вчителів закладами тіслядипломної педагогічної освіти.

Перспективи подальшої роботи вбачаємо у кількох напрямах, а саме: у сфері 'сторико-педагогічної науки - глибокої теоретичної розробки потребує аспект становлення та розвитку основних компонентів науково-педагогічних знань як у іагальному плані, так і з точки зору окремих педагогічних понять; дослідження зпливу філософських систем на розвиток освіти; у сфері загальнопедагогічної підготовки майбутнього вчителя — потребують подальшого вдосконалення зміст, л'руктура та організація навчального процесу під час викладання циклу тедагогічних наук у вищому педагогічному навчальному закладі.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях автора:

I. Монографії:

І. Формування виховних умінь майбутніх педагогів / О.А.Дубасенюк, А.В.Іванченко, М.В. Левківський, В.Є.Литньов, О.Є.Антонова та ін. - Житомир,

1996. - 308с. — (авторські - С. 51-70.)

II.Навчально - методичні посібники:

І. Антонова О.Є. Методичні рекомендації до застосування технології формування у майбутніх учителів базових знань з курсу “Педагогіка” / За ред. О.А.Дубасенюк. -Житомир, 2000. - 100 с.

S. Практикум з педагогіки: Навч. посібник / За заг. ред. О.А.Дубасенюк, А.В.Іванченка.-K.: ІСДО, 1996.-432 с.-(авторські - С. 12-43, 173-183, 222-243, 265-269Є).

1. Дубасеннж O.A., Іванченко A.B., Антонова О.Є. та ін. Вивчення розділу «Загальні основи педагогіки» в педагогічному інституті: Навч,- метод, посібник /За ред. О.А.Дубасенюк, А.В.Іванченка. - Житомир, 1994. - 93 с. — ( авторські -

С. 10-23, 25-39).

ї. Дубасенюк O.A., Іванченко A.B., Антонова О.Є. та ін. Технологія вивчення теорії та методики виховання у педагогічному вузі: Навч.-метод. посібник / За ред. О.А.Дубасенюк, А.В.Іванченка. — Житомир, 1994. — 4.1.- 154 с. - (авторські - С. 12-28,63-86).

ї. Дубасенюк O.A., Іванченко A.B., Антонова О.Є. та ін. Технологія вивчення теорії та методики виховання у педагогічному вузі: Навч.-метод. посібник / За ред. О.А.Дубасенюк, А.В.Іванченка. - Житомир, 1994. — Ч. 2,- 136 с. - (авторські -

С.110-124).

7. Історія педагогіки: Навч.-метод. посібник /За ред. М.В.Левківського,

О.А.Дубасенюк. - Житомир, 1999. - 336 с. — ( авторські - С.29-38).

III. Наукові статті:

8. Антонова О.Є. Розробка технології навчання майбутніх вчителів базових педагогічних понять // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб.- К.: ІЗМН. - 1996. -Вип. 6.-С.135-143.

9. Антонова О.Є. Методологічна підготовка вчителя як складова професійної майстерності // Нові технології навчання: Наук.- метод, зб. - К.: ІЗМН,- 1998. -Вип.2. -С. 30-46.

10.Антонова О.Є. Історичний контекст проблеми формування у майбутніх вчителів поняттєво-термінологічної системи педагогіки ( 70-90 рр. XX сг.) // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб,- К.: ІЗМН. - 1999. - Вип. 16. — С. 58-67.

11 .Антонова О.Є. Історичний аспект становлення системи базових педагогічних знань у психолого-педагогічній та філософській літературі XVIII - XIX століть //Вісник Житомирського педагогічного університету. - 1999. - Вип.З. - С.54-58.

12.Антонова О.Є. Теоретико-методологічна підготовка з педагогіки як складова професійної творчості майбутнього вчителя // Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук, праць / Ред. кол. Гузій Н.В. та ін. - К.: НПУ.

- 1999,-Вип.З.-С.3-7.

13. Антонова О.Є. Розробка технології базової педагогічної підготовки майбутнього фахівця // Професійна підготовка бакалаврів у закладах другого рівня акредитації: гуманізація і гуманітаризація навчання: Зб. наук, праць. — Харків. 2000. - Є.6-13.

14.Антонова О.Є. Дослідження рівня методологічної підготовки вчителя //Проблеми педагогіки: історія, теорія, досвід: Наук.-метод. зб. - Житомир.- 1996. - Є.90-94.

15. Антонова О.Є. Технологія формування у майбутніх вчителів базових педагогічних знань // Теоретичні та методичні засади соціально-педагогічної підготовки вчителя: Зб. наук.-метод. пр. - К.: ІЗМН - Житомир: Держ. пед. інститут. - 1999.-Є. 173-176.

16.Антонова О.Є. Базова педагогічна підготовка майбутніх вчителів до професійної діяльності у школі // Духовність як основа консолідації суспільства: Міжвідомчий наук. зб. - К.: Наук,- дослід, ін-т «Проблеми людини»,- 1999. - Т 16. -С. 476-481.

17.Антонова О.Є. Технологія формування у майбутніх вчителів базових знань : курсу “Педагогіка” // Науково-педагогічний пошук молодих дослідників: Зб наук, праць студентів та аспірантів / За заг. ред. О.А.Дубасенюк, А.В.Іванченка. -Ж.: ЖДПУ, 2000. — С.6-9.

IV. Інші публікації:

18.Антонова О.Є., ВигівськийВ.І. Оцінка якості педагогічної підготовки студентів у період практики в піонерському таборі // Інститут - школі: Матеріали конференції. — Житомир. - 1990.- Є. 278-279.

19.Антонова Е.Е. Формирование познавательного интереса у учащейся молодежи // Проблемы социологии профессионального образования рабочих: Материалы конференции.- С.-П6.-1993. — Є.85.

.Антонова О.Є. Використання методів понятійного аналізу при вивченні основних категорій педагогіки // Психолого-педагогічні основи професійної підготовки вчителя-вихователя та сучасні технології навчання: Матеріали конференції. - Житомир. - 1993. — Т.1.- Ч.1.- С.24-25.

.Антонова Е.Е. Использование элементов категориального анализа понятий при изучении педагогики // Проблемы организации учебно-воспитательного процесса в период перехода на новые специальности подготовки: Материалы конференции. - Житомир: Изд-во ЖВУР ПВО,- 1995. — С.4.

.Антонова О.Є. Застосування елементів аналізу і конструювання педагогічних понять як фактор теоретичної підготовки майбутніх вчителів // Психолого-педагогічні фактори підвищення професійної майстерності вчителя-вихователя: Матеріали конференції. — Житомир. - 1995. - С.37-38.

. Антонова О.Є. Питання методологічної підготовки майбутнього педагога //Я.Ряппо й розвиток національної системи освіти України: Матеріали наук.-практ. конференції. - К.- 1995. — С. 78-80.

.Антонова О.Є. Про методологічну підготовку студентів до роботи в літніх оздоровчих таборах // Педагогічні основи організації літнього відпочинку дітей зони радіологічного контролю: Тези регіон, наук.-практ. конф.- Житомир.- 1996. -С.64.

.Антонова О.Є. Формування базових виховних понять у майбутніх вчителів у контексті історико-культурних ідей Івана Огієнка // Іван Огієнко й утвердження гуманітарної науки та освіти в Україні: Матеріали наук.-практ. конф.- Житомир. -

1997. - С.53-54.

.Антонова О.Є. Елементи технології формування базових педагогічних понять у майбутніх вчителів // Нові педагогічні технології в контексті сучасних концепцій змісту освіти: Матеріали наук.-практ. конф. — Луганськ: ЛДГГУ. - 1998. - С. 151152.

.Антонова О.Є. Питання методологічної підготовки майбутніх вчителів як складової професійної майстерності //Тези доповідей XI наукової конференції ЖВІРЕ. - Житомир: ЖВІРЕ. -1998. - 4.1. - С.17.

Антонова О.Є. Формування у майбутніх учителів базових знань з цагогіки. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за еціальністю 13.00.04 —теорія і методика професійної освіти. — Інститут педагогіки сихології професійної освіти АПН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена проблемі базової педагогічної підготовки йбутнього вчителя до професійної діяльності у середніх закладах освіти. У роботі зглядаються питання змісту та організації процесу засвоєння студентами вищих вчальних педагогічних закладів основ педагогічних знань. Встановлено, що ективність процесу формування у майбутніх учителів базових знань з педагогіки з стає за умов збагачення їх мотиваційної та аксіологічної сфер, структурування та гтематизації змісту навчального матеріалу, підвищення рівня розвитку ераційно-діяльнісного компонента професійно-педагогічної діяльності, рямованої на оволодіння системою педагогічних знань. Розроблена теоретична

модель базової педагогічної підготовки майбутнього вчителя ( аспект сформованост базових знань з педагогіки) та технологія навчання студентів вищих педагогічни: навчальних закладів, ефективність якої обгрунтована й перевірена за допомогон методів математичної статистики. Основні результати роботи знайшли практичні застосування в організації навчального процесу педагогічного університету.

Ключові слова: базові знання з педагогіки, базова педагогічна підготовк; майбутнього вчителя, технологія формування базових знань з педагогіки.

Антонова Е.Е. Формирование у будущих учителей базовых знаний по педагогике. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук п специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. -Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины Киев,2000.

Диссертация посвящена проблеме базовой педагогической подготовь будущего учителя к профессиональной деятельности в среднем учебном заведенні В работе рассматриваются вопросы содержания и организации процесс: формирования у студентов высших педагогических учебных заведений базовы знаний по курсу педагогики. Установлено, что эффективность процесс формирования у будущих учителей основ педагогических знаний возрастает пр условии обогащения их мотивационной и ценностной сфер, структурирования систематизации учебного материала, роста уровня развития операционно деятельностного компонента профессионально-педагогической деятельности направленной на овладение системой базовых знаний по педагогике. Прослежен; история развития научной педагогической мысли, обоснованы основные этап і этого процесса, создана логико-структурная схема становления и развития основны: компонентов педагогических знаний. Изучен процесс обучения будущего учителя выделенные исторические периоды, проанализировано содержаниі общепедагогической подготовки студентов педагогических учебных заведений прошлом и на современном этапе развития Украинского государства. Вьіделені основные компоненты структуры базовых знаний курса «Педагогика» сформулировано определение понятия «базовые знания по педагогике». Разработан программа исследования уровня методологической подготовки учителей, на основ которой изучено состояние теоретико-методологической подготовки учителей практиков. Разработана теоретическая модель базовой педагогической подготовкі будущего учителя (аспект сформированости базовых знаний по педагогике), котора включает следующие компоненты: мотивационный, аксиологически?

содержательно-понятийный, операционно-деятельностный. На основе названиоі модели была разработана программа формирования у будущих учителей базовы знаний по педагогике и технология обучения студентов высших педагогически учебных заведений. Выделены три основных этапа формирования у студенте высших педагогических учебных заведений базовых знаний по педагогию начальный; этап углубленного изучения педагогических знаний; этап применена полученных знаний в практической деятельности. Выделены и описаны уровн сформированости у студентов базовых знаний по педагогике, а имение

¡продуктивный, конструктивный, творческий. Характерной особенностью сработанной технологии является применение в учебном процессе вуза [ецифических методов научно-педагогического исследования ( в частности, гтодов контент-анапиза, конструирования педагогических понятий, логических зтодов операций с понятиями), в основе которых заложена аналитико-ютетическая деятельность студентов, что существенно повышает общий уровень юретической подготовки будущего учителя. Эффективность предложенной :хнологии обоснована и подтверждена экспериментальным путём с помощью гтодов математической статистики. Основные результаты работы внедрены в ■ебный процесс педагогического университета и использованы при создании гтодических рекомендаций для преподавателей и студентов вуза.

Ключевые слова: базовые знания по педагогике, базовая педагогическая эдготовка будущего учителя, технология формирования базовых знаний по дагогике.

Antonova К Future teacher’s formation of the productive-training process in zdagogic. —Manuscript.

Dissertation for the scientifik degree of a candidate of pedagogical sciences in »esiality 13.00.04 — the theory and method of professional education. — Institute of the ;dagogy and Psychology in the professional education at Academy of Pedagogic :iences of Ukraine, Kiev, 2000.

In this work the content’s forms, methods and essence of future teacher’s formation ' the productive-training process in pedagogic are observed in the process of theory-ethodological teaching of the higher educational establishment’s students. It is known at the success of the productive-training process in pedagogic rises on the condition of otive and valuable spheres of inrichment, the contens of structure and semantics of the aching material, the increasing of the level of the component of the activity in teaching ■ofiisiency is directed on the comprehenson of the system of basic knowledge in :dagogics. The scheme of basic theoretical pedagogical future teacher’s training is orked out. The thechnology of higher educational establishment’s student’s teaching is so worked out. The effectivness of these aspects is proved by the practice with the help Г mathimatical statistics methods. The main results of this work has found practical sage in arraugement of learning process in higher pedagogical educational ;tablishment’s.

Key words: basic knowledge in pedagogics, base teacher’s training, thechnology -oductive-training process formation in pedagogics.