автореферат и диссертация по педагогике 13.00.08 для написания научной статьи или работы на тему: Система композиционных упражнений в содержания подготовки будущих учителей изобразительного искусства.

Автореферат диссертации по теме "Система композиционных упражнений в содержания подготовки будущих учителей изобразительного искусства."

ЩЕРБИНА Володимир Григорович

УДК 378: 372.8: 7.04

СИСТЕМА КОМПОЗИЦІЙНИХ ВПРАВ У ЗМІСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

13. 00. 05 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Дисертацією с рукопис.

« Робота виконана в Криворізькому державному педагогічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Пікельна Валерія Семенівна, Криворізький державний педагогічний університет, професор кафедри педагогіки та методики трудового і професійного навчання.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Рудницька Оксана Петрівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідуюча кафедрою гри на музичних інструментах,

• м.Київ.

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Масол Людмила Михайлівна, Інститут проблем виховання АПН України, завідуюча лабораторією естетичного виховання, м.Київ.

Провідна установа: Прикарпатський університет імені В.Стефаника, кафедра українознавства та історії педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Івано-Франківськ.

Захист відбудеться “ АО ” 2000 року о^ГУс'год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 2^.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м.Київ,

вул.М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розіслано “л_І” 1: Сі77~иі 2000 року.

Вчений секретар - ,

спеціалізованої вченої ради '¿А Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Сучасні тенденції розвитку

сраїни, її інтеграція в європейське і світове товариство поставили перед гчизняною педагогічною наукою ішзку нових завдань, одним з яких є якісна аготовка майбутніх учителів у вищих педагогічних навчальних закладах, зокрема, :ителів образотворчог о мистецтва.

Одним із найважливіших принципів перебудови вищої освіти в Україні, згідно конодавчих документів, є відродження національної культури і мистецтва собами навчально-виховного процесу.

Перебудова вищої освіти має здійснюватися відповідно до Указу Президента фаїни “Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні”, положень кону України “Про освіту", “Про загальну середню освіту”, Державної іціональної програми “Освіта” (“Україна XXI століття”), “Концепції національного [ховання”, в яких зазначена необхідність підвищення рівня професійної аліфікації, педагогічної майстерності і загальної культури вчителя шляхом [вчення і впровадження у навчально-виховний процес сучасних педагогічних хнологій. Не менш важливим визначено завдання щодо науково-методичного безпечення художньо-естетичної підготовки майбутніх учителів образотворчого істецтва.

Складні сучасні умови функціонування вітчизняної вищої школи і педагогічної іуки, а також вивчення стану реальної педагогічної практики виших закладів освіти зних рівнів акредитації дозволити виявити низку суперечностей, які існують огодні в суспільстві між:

- виникненням різноманітних альтернативних видів художньої освіти і [користанням навчальних планів та програм, які не передбачають орієнтацію на іботу спеціалістів у навчально-виховних закладах нового типу;

- традиційними формами та методами навчання студентів композиції на 'дожньо-графічних факультетах і необхідністю введення у навчально-виховний юцес у вищій школі нових педагогічних технологій;

- пріоритетом навчання малюнку (коли зображувальна грамота, технічна орона були і залишаються головною метою вивченім образотворчого мистецтва) і достатньою увагою до навчального предмета “Композиція”;

- високими вимогами до викладання спеціальних дисциплін при підготовці іителів образотворчого мистецтва і відсутністю чіткої класифікації методів івчання композиції;

- запровадженням певних дидактичних систем у вищій школі та недостатньою іагою до процесу управління цими системам]! тощо.

Наведені вище суперечності знижують якість підготовки спеціалістів і ізначають необхідність пошуку шляхів для їх розв’язання.

Процес навчання композиції с найбільш складним і найменш розробленим як в оретичному, так і в методичному аспектах. Проблема формування композиційних іінь і навичок студентів у навчальному процесі і необхідність розв’язання її зпосередньо пов’язана з удосконаленням навчально-виховного процесу в цілому.

Композиція, як вид специфічної діяльності, давно привертала увагу багатьох ених і художників-педагогів (М.В.Алпатов, Б.Р.Віппер, М.М.Волков,

A.Д.Гончаров, С.М.Даніель, Л.Ф.Жегін, В.В.Кандінський, Є.О.Кібрик, В.М.Мошкі М.М.Тарабукін, В.О.Фаворський, П.П.Чистяков, К.Ф.Юон та інші). Розглядаю теорію композиції як спеціальну науку, вони дослідили низку об’єктиви специфічних закономірностей у композиції. їх наукові праці, сприяли виникненню обгрунтуванню системи композиційних понять.

Досліджуючи “Композицію” як навчальний предмет, художники-педаго розробили основоположні методи навчання композиції (Г.В.Бєда, О.М.Гаврилс

B.М.Козлов, Ф.Б.Ковальов, І.В.Іконніков, Я.Б.Іоскевич, А.ПЛшухін та іи). спеціальні дослідження були спрямовані на розробку методики навчання композии розвиток творчих здібностей студентів у композиційній діяльності.

Деякі вчені присвятили свої праці розробці: методики створення композиі натюрморту (О.С.Пучков, О.В.Трисєльов); композиційних прийомів побулої графічної форми (М.М.Ростовцев); методики формування професійних знань, умії та навичок (О.С.Риндіи, Л.І.Риндіна); методів роботи над композицією в різні жанрах. (Є.В.Шорохов); методики вивчення композиції в промисловому • декоративно-прикладному мистецтві (В.М.Мошков) тощо.

Важливе значення для нашого наукового пошуку мали дослідження таю вчених, як: В.М.Єсіпов (розвиток творчих здібностей на заняттях з композиції М.О.Коротков (розвиток пізнавальних здібностей студентів художньо-графічної факультету в процесі вивчення композиції); В.В.Іванченко (проблеми теор композиції в живопису); М.О.Климович (розвиток образного мислення на заняттях композиції-); В.Б.Григор’єва (формування навичок композиційної діяльності) та ін.

Існує аксіоматичне положення: композиційна професійна діяльніст

майбутнього спеціаліста, рівень його кваліфікації визначається тим, наскільки ві оволодів спеціальними композиційними уміннями.

Композиційні уміння є одним із визначальних критеріїв результативнос підготовки майбутнього вчителя образотворчого мистецтва та розвитку його творчи педагогічних здібностей.

У педагогічній літературі досить широко розкрито загальнодидактичний аспек формування пізнавальних та творчих умінь (А.М.Алексюк, Є.П.Ільїї В.О.Крутецький, І.І.Кулібаба, О.МЛевінов, Н.ВЛевітов, В.О.Онищук, В.В.Петрої П.А.Рудік, В.А.Семиченко, С.О.Сисоєва, А.В.Усова, І.СЛкиманська та ін.).

Психологічні аспекти досліджуваної проблеми розглядалися у праця: В.Г.Ананьєва, А.Б.Богоявленської, В.М.Ґордона, В.П.Зінченка, Ґ.С.Костюкг

0.ПЛеонтьєва, С.Л.Рубінштейна, О.П.Рудницької, Н.Ф.Тализіної, Т.С-Яценкота ін.

Проблему художньої творчості досліджували М.М.Волков, Л.С.ВиготськиЕ

1.А.Зязюн, Б.С.Мейлах, В.О.Моляко, Я.А.Пономарьов, В.А.Раппопорт, П.МЛкобсої таін.

Більшість дослідників визнає, що процеси художньої творчості і композиційно діяльності в цілому залежать від системи управління розвитком композиційни: умінь. Проблемам управління пізнавальною діяльністю студентів приділяли уваг

В.І.Бондар, Ю.А.Конаржевський, В.С.Пікельна та ін.

Проте, на нашу думку, недостатньо розроблені положення, пов’язані : формуванням композиційних умінь студентів. Не розроблені науково обгрунгован методичні рекомендації щодо організації цього процесу. Відсутність підручників тг

з

хібників для вивчення курсу “Композиція” також ускладнюють розв’язання цієї іжливої проблеми.

Викладене вище підтверджує актуальність обраної нами теми дослідження: Система композиційних вправ у змісті підготовки майбутніх учителів зразотворчого мистецтва”.

Проблема досліджувалась відповідно до наукової теми кафедри графіки та гкоративно-ужиткового мистецтва Криворізького державного педагогічного -ііверситету при розробці теми “Удосконалення професійного рівня майбутніх ■штелів образотворчого мистецтва"’.

Об’єкт дослідження: підготовка майбутніх учителів образотворчого мистецтва

Предмет дослідження: формування композиційних умінь студентів художньо-зафічних факультетів.

Мета дослідження: розробити, науково обгрунтувати й експериментально гревірити систему композиційних вправ, використання якої в навчально-виховному роцесі сприяє успішному формуванню композиційних умінь майбутніх учителів Зразотворчого мистецтва.

Концептуальні ідеї дослідження грунтуються на таких положеннях: ласифікація методів навчання композиції за домінуючими ознаками передбачає :пішне їх використання при формуванні композиційних умінь майбутніх учителів зразотворчого мистецтва; застосування системи композиційних вправ у процесі опозиційної підготовки студентів здійснюється відповідно до класифікації опозиційних умінь (за складністю їх виконання); використання моделей правління процесом формування композиційних умінь у студентів та системою знтролю за результативністю цього процесу сприяє удосконаленню підготовки айбутніх у чителів образотворчого мистецтва.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що використання спеціальної лстеми композиційних вправ при підготовці вчителів образотворчого мистецтва на удожньо-графічних факультетах вищих педагогічних навчальних закладах сприяє ])ективному формуванню композиційних художніх умінь за умов:

а) комплексного використання методів навчання композиції за домінуючими знаками при розробці композиційних вправ;

б) застосування моделей управління процесом формування композиційних мінь га управління системою контролю за рівнем їх сформованості;

в) використання спеціальних критеріїв для оцінки рівнів сформованості опозиційних умінь студентів.

Відповідно до мети і гіпотези були визначені такі завдання дослідження:

1. Розкрити сутність поняття “композиція”, динаміку розвитку його дефініцій в едагогічній теорії га встановити доміїгуючу роль композиції як базової дисципліни ри підготовці вчителів образотворчого мистецтва.

2. Виявити та обгрунтувати процес становлення композиції як спеціальної галузі удожніх знань.

3. Обгрунтувати класифікацію методів навчання “Композиції” студентів і ласифікацію композиційних умінь.

4. Проаналізувати зміст навчальних планів і програм з “Композиції” у системі удожньої підготовки вчителів образотворчого мистецтва і виявити можливості їх цосконалення.

5. Розробити й експериментально перевірити ефективність впроваджені системи композиційних вправ, спрямованої на формування композиційних умії майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

6. Розробити моделі управління процесом формування композиційних умії студентів і управління системою контролю за ходом цього процесу експериментально перевірити їх ефективність.

7. Підготувати та апробувати педагогічну ефективність навчально-методичної посібника “Композиційні вправи як засіб управління розвитком творчих здібносте студентів художньо-графічного факультету”.

Загальну методологію дослідження становлять: філософські положена системного підходу як методологічного способу пізнання педагогічних і мистецьки явищ; положення психолого-педагогічної теорії щодо розвитку і саморозвитк професійних якостей особистості у художньо-композиційній діяльності; положенн теорії управління пізнавальною діяльністю студентів та теорії моделювання, н основі яких розроблялись моделі управління процесом формування композиційни умінь і управління системою контролю за самостійною композиційною діяльнісп майбутніх учителів образотворчого мистецтва; теорія образотворчого мистецтві теорія і методика композиції.

Теоретичними засадами дослідження є положення, які грунтуються к психолого-педагогічних положеннях щодо формування пізнавальних та творчи. умінь (А.М.Алексюк, В.Г.Анан’єв, Г.С.Костюк, В.О.Моляко, С.О.Сисоєв-: СЛ.Рубінштейн, О.П.Рудницька); системному підході до організації пізнавальне діяльності студентів і управління нею (В.І.Бондар, Ю.А.Конаржевськи?

B.С.Пікельна та ін.); педагогічних підходах до розробок методів навчання композиці і розвитку творчих здібностей студентів (Г.В.Бєда, О.М.Гаврилов, В.М.Козлое Ф.Б.Ковальов, Є.В.Шорохов та ін.); наукових працях з художньої творчост (Л.С.Виготський, 1-А.Зязюн, Б.С.Мейлах, В.А.Раппопорт та ін.); теорії композиції яі наукової галузі художніх знань (М.В.Алпатова, Б.Р.Віппер, М.М.Волков

C.М.Даніель, Є.О.Кібрик, М.М.Тарабукін та ін.).

Дослідження проводились поетапно у 1993-1999 рр.

На першому етапі (1993-1995 рр.) визначалися і коригувалися об’єкт, предмет мета дослідження, уточнювалися завдання і методи. Вивчалася педагогічна психологічна, спеціальна література, аналізувалась навчально-методичнг документація з проблеми дослідження. Проводився констатуючий експеримент. Дл> проведення формуючого експерименту були розроблені на цьому етапі дослідженню навчально-методичний посібник “Композиційні вправи як засіб управління розвитком творчих здібностей студентів художньо-графічного факультету” і навчально-методичні рекомендації “Картон як складова частина композиції”:

На другому етапі (1995-1997 рр.) продовжувалося вивчення літератури з проблеми дослідження. На основі узагальнення результатів теоретичного дослідження та аналізу досвіду роботи з підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва була розроблена методика формуючого експерименту.

У ході формуючого експерименту перевірялась ефективність розроблених нами моделей управління процесом формування композиційних умінь студентів та системою контролю за ходом цього процесу.

На третьому етапі (1997-1999 рр.) узагальнювалися отримані результати роведеного дослідження, зокрема, була здійснена оцінка ефективності розробленої істеми композиційних вправ з використанням критеріїв оцінки рівнів |юрмованості композиційних умінь. Здійснювалася статистична обробка ■сспериментальних даних.

На різних етапах наукового пошуку використовувалась система методів едагогічного дослідження, адекватних його меті, науковій гіпотезі, завданням:

Теоретичні: вивчення літератури з педагогіки, психології, філософії, теорії бразотворчого мистецтва, теорії і методики композиції; метод теоретичного аналізу з синтезу (ретроспективний анатіз; порівняння та узагальнення; методи системного налізу). Як провідний метод дослідження використовувалося моделювання.

Емпіричні: педагогічні спостереження, бесіди з респондентами, анкетування, ¡агностичні методи для оцінки результатів композиційної діяльності студентів, онстатуючий та формуючий експерименти, методи статистичної обробки езультатів дослідження.

Експериментальною базою дослідження були художньо-графічні факультети 'риворізького державного педагогічного університету, Південноукраїнського ержавного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського (м. Одеса) та (ніпропетровського державного університету. Враховуючи специфіку навчання на іистецьких факультетах (художньо-графічному, музичному тощо), особливості рганізації творчої діяльності і невелику наповненість академічних груп (10-12 тудентів) дослідженням було охоплено 243 студента.

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше обгрунтовано класифікацію методів навчання композиції за омінуючими ознаками; класифіковано композиційні уміння за складністю иконання спеціальних дій;

подальшого розвитку дістали дефініції понять “композиція”, “композиційні міння”, а також критерії оцінки рівня сформованості композиційних умінь іайбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Теоретичне значення дослідження полягає в обгрунтуванні системи омпозиційних вправ; моделі упраштіння процесом формування композиційних ліінь студентів; моделі управління системою контролю за результативністю даваного процесу.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в розробці навчально-іетодичного посібника “Композиційні вправи як засіб управління розвитком ворчих здібностей студентів художньо-графічного факультету” і навчально-іетодичних рекомендацій “Картон як складова частина композиції’, які можуть бути іекомендовані для використання у підготовці з композиції вчителів образотворчого іистецтва у вищих педагогічних навчальних закладах і в спеціальних художніх акладах освіти різного рівня акредитації.

Розроблену систему композиційних вправ, модель управління композиційною ¡іяльністю студентів, модель управління системою контролю впроваджено у іавчально-виховний процес художньо-графічного факультету Криворізького [ержавного педагогічного університету (довідка № 05-12 від 28.02.2000 р.); кафедри ібразотворчого мистецтва Дніпропетровського державного університету (довідка 88-325-1944 від 17.02.2000 р.); художньо-графічного факультету Південноукраїн-

ського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського (довідка № З' від 15.05.2000 р.).

Особистий внесок полягає в розробці та обгрунтуванні класифікації метод навчання композиції; системи композиційних вправ, використання яких у навчальн< композиційній підготовці студентів дозволяє успішно формувати спеціальні худож вміння; класифікації композиційних умінь за складністю виконання спеціальних ді моделей управління процесом формування композиційних умінь студентів ' системою контролю за результатами цього процесу.

Вірогідність отриманих результатів дослідження і основних висновк забезпечується вихідними методологічними положеннями; використання комплексу методів дослідження, адекватних об’єкту, предмету, меті і завдання дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу; підтвердженням основин положень гіпотези результатами педагогічного експерименту.

На захист виносяться:

1. Система композиційних вправ у підготовці вчителів образотворчог мистецтва, спрямована натриетапне формування композиційних умінь.

2. Класифікація методів навчання композиції за домінуючими ознаками.

3. Класифікація композиційних умінь за складністю виконання спеціальних діі

4. Модель управління композиційною діяльністю студентів і модель управлінн системою контролю за рівнем сформованості композиційних умінь.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результат дослідження повідомлялись на: Всеукраїнській науково-практичній конференц “Проблеми і досвід художньої освіти і виховання” (м. Одеса, 1995 р.); Всеукраїнські; науково-практичній конференції “Формування національної самосвідомості ; школярів загальноосвітніх шкіл і студентів вищих навчальних закладів” (м. Кривиі Ріг, 1995 р.); Всеукраїнській конференції “Методичні проблеми учнівських студентських олімпіаа та особливості роботи з обдарованою молоддю” (м. Киїе і 998р.); науково-практичній конференції “Сучасна трудова і професійна підготовк; шкільної молоді” (м. Кривий Ріг, 1998 р.); науково-практичній конференції “Нов технології навчання, орієнтовані на збільшення самостійної роботи студентів’ (м.Кривий Ріг, 1999 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Психолога педагогічні і естетичні аспекти професійно-художньої освіти на межі XXI сторіччя’ (м, Черкаси, 1999 р.); щорічних науково-практичних конференціях Криворізької-« державного педагогічного університету.

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення в 10 одноосібних працях, із них 4 статті ) провідних наукових фахових виданнях, 1 методичний посібник 1 методичн рекомендації, 4 статті у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу; двох розділів; висновкії до розділів; загальних висновків (обсяг основного тексту - 188 сторінок); списку використаних джерел (209 найменувань, з них 7 іноземними мовами); 15 додатків не 25 сторінках, з них 12 таблиць на 20 сторінках, 19 рисунків на 5 сторінках; в загальному тексті 21 таблиця на 24 сторінках, 3 0 рисунків на 12 старішсах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження та його мету, визначено б'єкт і предмет дослідження, сформульовано наукову гіпотезу, завдання, висвітлено аукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, а також положення, ю винесені на захист.

У першому розділі - “КОМПОЗИЦІЙНІ УМІННЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ ПРАКТИЦІ” - розглянуто поняття “композиція” в художній педагогічній теорії і рактииі, динаміку розвитку його дефініцій, досліджено становлення та розвиток еорії композиції в історичному аспекті, визначено основні методи навчання омпозиції, які класифіковані за домінуючими ознаками.

Вивчення досвіду видатних художників-педагогів дозволило дослідити в :торичному аспекті сутність проблем “Композиції” як наукової галузі знань, формулювати основні положення, які пов’язані з вдосконаленням методики икладання “Композиції” як навчального предмета.

Протягом тривалого історичного часу мали місце різні підходи до визначення юняття “композиція”, що зумовило появи численних дефініцій, які призводять до її ермінологічної нестійкості.

Теоретичний аспект дослідження дозволив здійснити порівняльний аналіз іізних дефініцій поняття “композиція”: розумна основа живопису, завдяки якій астини складаються в мистецький твір (Л.Б.Альберті); мистецтво розмішувати ¡екоративним чином різні елементи відображення своїх почуттів у творі (А.Маїісс); іегод роботи художника, в якаму відбивається його світосприймання

В.Є.Савінський); створення цільного “візуального” образу (В.А.Фазорський); конструкція-’, на основі якій частини розмішуються на площині (К.Ф.Юон): акономірно впорядкований організм, всі частини якого знаходяться у взаємозв'язку а взаємозалежності (С.І.КІбрик); головна форма твору, ціле, яке знаходиться в дності із змістом твору (М.М.Волков).

Деякими дослідниками з проблем композиції встановлено, що її найголовнішим іринципом є “цілісність” (М.В.Алпатов, М.М.Волков, Є.А.Кібрик, М.М.Тарабукін).

Здійснений порівняльний аналіз визначень поняття “композиція" дозволив форму лювати уточнеіг/ дефініцію цього понятгя. З нашої точки зору, композиція -е зображувальний лад художнього твору і організуюча основа, яка з'єднує і риводить всі елементи твору до змістовної зображувальної єдності ідеї (в юразній формі), що відображає світогляд (світорозуміння) художника.

Становлення композиції, як самостійної теорії, здійснювалося у тісному ;зає.мозв'язку з соціально-економічними умовами в різні історичні періоди.

Встановлено, що в епоху античності і середніх віків у теорії композиції виникли юняття “ритміка”, “симетрія”, монументальна та декоративна основи в композиції, виявлено також низку закономірностей, які розкривають правила і прийоми передачі вітла в зображенні, світлоповітрянного середовища, побудови сюжету.

Нами було здійснене наукове обгрунтування закономірностей цілісності, :онтрасту, світлотіні, новизни, пропорційності (епоха Відродження). Подальший юзвиток теорії і практики композиції безпосередньо пов’язується із значенням основних” ліній (“вертикаль”, “горизонталь”, “лінія краси”, “композиційна

діагональ”); розташуванням фігур (“вінком”, “центральна фігура”) і симетричні протистоянням груп; лініями горизонту, колоритом тощо.

У розділі стверджується, що відкриття об’єктивних законів композиції окремої галузі художніх знань здійснювалося одночасно з розвитком образотворчо мистецтва.

Доведено, що композиція стає самостійним предметом навчання тільки в друї половині XIX століття (до визначеного часу композиція була доповненням , дисциплін “Малюнок” і “Живопис”). Композиційне розв’язання художніх завда стає основою художньої освіти. Поряд з цим почала визнаватися залежніс побудови композиції твору від світогляду художника.

Таке положення визначило оновлене розуміння змісту композиції і примуси представників художньої освіти розробляти наукові основи композиції ; специфічної галузі художньої теорії та практики. Основними ознаками компонентами композиції стали: контраст, симетрія і асиметрія, динаміка і стати» ритм, колорит, “центр уваги”, точка зору, горизонт, плани композиц фрагментарність, паралельність напрямків, стиль зображення. Стало очевидним, u фахівці почали приділяти велике значення методиці роботи над композицією.

У розділі розкрито залежність розвитку композиційної майстернос майбутнього спеціаліста від використання в процесі навчання комплексу метод формування композиційних умінь. Проведено дослідження методів навчай композиції в історичному розвитку: від методів площинного рішення зображенн пропорційного членування фігур, ортогональної проекції (стародавній Єгипет реалістичного зображення на основі методу “малювання з натури” (розвите просторового мислення, образного уяшгення, організація зображувальної площини мистецтво класичної Греції); застосування в іконописі методів “зворотньо перспективи, “декількох точок зору” (середньовіччя, давньоруське мистецтво) п методів створення тривимірного простору з використанням перспективних систе (лінійна перспектива); домагання рівноваги в зображувальній площині; методі узагальнення; симетрії, ритму та інших (епоха Відродження).

Епоха Відродження стала періодом створення системи методів навчанн композиції. Головним було розуміння просторового середовища як найважливішог чинника композиції. Теоретичний аспект дослідження дозволив виявити значенн світла і кольору в принципово новій якості — як засобу емоційного впливу.

Прогресивні перетворення в методиках образотворчого мистецтва (копіювати малювання з натури, відтворення реалістичного характеру картини) значно вплинул на розвиток методики навчання композиції. Були поширені методи практичнії вправ (педагогічна система методів П.П.Чистякова), методи розв’язанн зображувальної сюжетної задачі, методи переробки спостережень і вражень та інії (Петербурзька Академія мистецтва).

З розвитком теорії композиції посилилась увага до композиційної техніка Система методів формування композиційних умінь збагатилася методом свідомоп “порушення” встановлених “норм” (принцип “дисонансу”); методо?

“трансформації”; “психоаналітичним” методом; методом диференційного підходу д< композиції та ін.

Вивчення історії виникнення і розвитку навчання композиції дозволило виявиті та обгрунтувати систему методів формування композиційних умінь студентів

іасифікувати їх на засадах домінуючих ознак: І група методів (домінуюча ознака-юсторове мислення); II фупа методів (домінуюча ознака - композиційне бачення);

І група методів (домінуюча ознака - художнє сприйняття); IV група методів омінуюча ознака - образне мислення).

Вияалені та класифіковані методи формування композиційних умінь студентів »волили науково обгрунтувати і розробити систему композиційних впраз, рективність якої експериментально перевірялась у навчанні студентів художній >мпозиції.

У другому розділі -“КОМПОЗИЦІЙНІ ВПРАВИ ЯК ЗАСІБ УПРАВЛІННЯ РОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ХУДОЖНІХ УМІНЬ” -»аналізовано навчальні плани і програми з композиції та сучасний стан ікладашія композиції. Виявлено причини недостатньої композиційної підготовки удентів і педагогічні умови успішного формування у них композиційних умінь.

На основі узагальнення результатів аналізу навчальних планів і програми з СомпозиціГ’ було дочедено, що відношення навчальних годин курсу “Композиція” і інших курсів спеціальних дисциплін становить відповідно 1,3 години і 34 години ї навчальний тиждень (3,7% від загального обсягу). Це дозволило стверджувати, що лькість навчальних годин, передбачених на вивчення курсу “Композиція” вкрай ^достатня і потребує в умовах сьогодення пошуку інших шляхів вдосконалення етодики викладання композиції, оскільки фахівцями визнано, що композиція /дожнього твору є одним із суттєвих чинників для його оцінки.

Вивчення теоретичного аспекту проблеми, а також особистий досвід ікладання курсу “Композиція” в педагогічному університеті, дозволили нам потетично припустити, шо розробка і використання спеціальної системи вправ з змпозиції (на засадах застосування комплексу методів формування композиційних чінь) дасть змогу більш успішно вирішувати завдання навчального курсу з змпозиції і підвищити загальний професійний рівень майбутнього вчителя Зразотворчого мистецтва.

Встановлено, що сутність і специфіка формування композиційних умінь олягас у включенні студентів в композиційну практичну' діяльність (виконання ракгичних вправ, системоформуючнм чинником яких є конкретні спеціальні удожні уміння). Аксіоматичне положення, шо розкриває залежність успішного ормувзння композиційних умінь від цілеспрямованого залучення студентів до удожньої діяльності, викликало об’єктивну необхідність розглянути композиційні гання та уміння на трьох рівнях їх реалізації: розвиток художнього сприйняття гочуючої дійсності і мистецького твору; формування композиційних умінь ¡иявлення різних засобів і прийомів навчання композиції) у вправах з “аналогії” іифереішійовано): формування композиційних умінь у нестандартних

омпозиційних ситуаціях згідно з існуючою системою “сприйняття - аналіз -ітерпретація” (інтегровано). Ці рівні стали головними чинниками розробленої истеми композиційних вправ, цілеспрямоване застосування яких успішно формує омпозиційні вміння студентів.

Композиційні вміння, завдяки своїм властивостям широкого “перенесення” функціонують при вивченні малюнку, живопису, скульптури, декоративно-рикладного мистецтва), були визначені як такі, що мають "інтегративний характер. Іа основі врахування результатів проведеного теоретичного дослідження було

уточнено дефініцію поняття “композиційна діяльність”. Вважаємо, що композиційн діяльність - це система роботи художника, який “будує” зображення в часі і просто;: з урахуванням обраної ним конструктивної ідеї (створення безперервної єдності' змістом твору).

Розгляд сутності композиційної діяльності дозволив сформулювати авторськ визначення поняття “композиційні вміння”. На наш погляд, композиційні вміння - ц інтелектуальні художні дії, які відбивають здібності художника використовуваті інтегративні композиційні знання при створенні твору мистецтва.

Нами було визначено також сутність поняття “композиційні вправи” Вважаємо: композиційні вправи - це метод навчання композиції, який розкриваї дидактично спрямовану систему дій (залежно від.чети композиційної діяльності) завдяки яким форл(уються певні композиційні уміння.

У розділі розкрито розроблену нами комплексну систему композиційних вправ яка викладена в навчально-методичному посібнику “Композиційні вправи як засіб управління розвитком творчих здібностей студентів художньо-графічногс факультету”. Система вправ спрямована на триетапне формування композиційні» умінь студентів у процесі їх навчання композиції.

Розглянуті також змістовні характеристики композиційних вправ, що складають цілісну систему і кожну з її підсистем, обгрунтовані педагогічні умови формування композиційних умінь студентів при виконанні запропонованих вправ-завдань. Система композиційних вправ складається з двох взаємопов’язаних підсистем, кожна з яких містить у собі мінісистеми. Останні мають локальну спрямованість. Кожна практична композиційна вправа складається з трьох завдань-вправ зі своїми спеціальними функціями: аналітичними (композиційний аналіз); пошуково-орієнтованими (пошуки “аналоіу” і анотація); конструктивними (творча інтерпретація). Кожна вправа має свою дидактичну мету.

Доведено, що цілісна система практичних вправ з композиції вирішує завдання синтезу та аналізу і є ефективним засобом управління навчально-композиційною діяльністю студентів (підтверджено в експерименті).

Визнано, що процеси розвитку художньої творчості студентів та їх композиційна діяльність в цілому потребують певної системи управління процесом формування композиційних умінь.

Розроблені модель управління процесом формування композиційних умінь студентів та модель управління системою контролю за результативністю даного процесу. Перша з них дозволяє оперативно управляти виконанням студентами системи композиційних вправ. Модель у будь-який час “інформує” про дійсний стан функціонування всієї системи (або її елементів) і дозволяє простежити рівень пізнавальної активності студентів.

Модель управління системою контролю за результативністю процесу формування композиційних умінь дозволила навчити студентів здійснювати самоконтроль за процесом досягнення поставленої мети. Доведено, що управлінські функції: планування, організація композиційної діяльності. Координація дій педагога і студента, контроль і самоконтроль значною мірою вплинули на якість сформованих композиційних знань та умінь студентів.

Управління процесом формування композиційних умінь студентів зумовило абхідність їх класифікації (прості, складні, комплексні, інтегратнйні), які зглядались за критерієм складності виконання спеціальних дій.

Запропонована нами система композиційних вправ була експериментально ревірена.

Для встановлення вихідних даних рівня теоретичних знань студентів з «позиції було розроблено чотири варіанти питань, які передбачали перевірку шь основних понять та категорій з композиції; володіння засобами, прийомами і авилами композиції; контроль знань студентів закономірностей зорового зиймання оточуючої дійсності і творів мистецтва.

Особливу увагу було приділено визначенню критеріїв оцінки рівнів ормованих композиційних умінь, зокрема: здійснювати композиційний аналіз; тожньо сприймати га образно уявляти оточуючу дійсність і мистецький твір; користову'вати формальні засоби композиції. Було визначено і охарактеризовано і рівні сформованості композиційних умінь студентів; високий, середній, низький, я їх оцінки використовувались названі вище критерії сформованості опозиційних умінь та розроблені ознаки прояву цих рівнів відповідно до шачених критеріїв.

Рівень сформованості умінь здійснювати композиційний аналіз визначався за зведеним студентами аналізом творів художників: “Портрет Т.Г.Шевченка" Кричевського, ікона “Трійця” А.Рубльоаа, “Натюрморт” А.Мельникова, пейзаж )ряна ніч” Ван Гога.

Уміння сприймати та образно уявляти оточуючу дійсність і мистецький твір нювалось за допомогою тестів (схеми-завдання), визначався творчий потенціал кного студента, його вміння образно уявляти і фантазувати. Сутність завдання тягала в роботі студента з тестами-картками, на яких розміщувались формальні :менти зображення (лінії, плями тощо). Студенту необхідно було завершити іструкцію (малюнок).

Не менш значущим був критерій, за яким оцінювалося вміння студента шстуватися формальними композиційними засобами. Рівень сформованості цього ння перевірявся за допомогою завдань з композиції, передбачених існуючою >грамою, зокрема, з теми “Мистецтво портрету”.

Результати виконання ескізів оцінювались методом кількісного (різні варіанти опозиційних пошуків) та якісного аналізу групою викладачів, що допомогло (кнути суб'єктивності при перевірці робіт.

Результати констатуючого експерименту за визначеними критеріями оцінки ків сформованості композиційних умінь дати право стверджувати недостатній гнь композиційної підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва, зліз виявлених у ході констатуючого експерименту причин недоліків дозволив робити програму формуючого експерименту.

Були обгрунтовані педагогічні умови успішного формування композиційних нь, до яких ми віднесли: свідомий підхід студентів до виконання вправ з іпозиції і чітке визначення дидактичних завдань; ступінь різноманітності вправ в югічній послідовності; цілеспрямовану' організацію композиційної навчальної

діяльності з використанням моделей управління процесом формувані композиційних умінь студентів і управління системою контролю : результативністю названого процесу; наявність спеціальних критеріїв для оціш рівня сформованості композиційних умінь.

На заключному етапі формуючого експерименту були проведені контроль зрізи, результати яких оцінювались за всіма визначеними критеріями. Здобуті рів сформованості композиційних умінь у контрольних і експериментальних груге підтвердили ефективність впровадження системи композиційних вправ. Формуюча експеримент здійснювався з використанням моделей управління процесе формування композиційних умінь та системою контролю за цим процесом.

Рівні сформованості композиційних умінь студентів оцінювались при виконані ними сюжетно-тематичних ескізів (відповідно до типової програми з композиції: темою: “Композиція багатофігурної сюжетно-тематичної і історичної картини”).

Додатково було проведене контрольне опитування з теорії композиції. Помт залежність показника якості теоретичних знань з композиції від впроваджені розробленої технології навчання композиції. Результати опитування засвідчили, їх оволодіннями теоретичними знаннями з основ композиції в експериментальни фупах виявилось вищим (високий рівень підвищився на 12,6%, середній - на 15°/ низький рівень зменшився на 17,9%).

Результати формуючого експерименту дозволили стверджувати:

1. Значно підвищився рівень сформованості вмінь здійснювати композиційни аналіз. Вправи, побудовані на основі композиційного аналізу твору, послідовно логічно підводять студентів до розгляду і вивчення прийомів композиційної технік та формальних засобів композиції (диференційовано).

Було визначено, що показники рівнів за критерієм композиційного аналізу експериментальних групах змінилися: високий рівень зріс на 17,4%; середній - н 27,4%; низький знизився на 34,8%.

2. Виявлено, шо значних позитивних змін в експериментальних групах досягл показники рівня сформованості умінь художньо сприймати і образно уявлят оточуючу дійсність і мистецький твір: високий рівень зріс на 26%; середній - н 21,8%; низький зменшився на 47,8%. Специфіка і сутність композиційних впра (відповідно системи “сприйняття-аналіз-інтерпретація”) сприяли підвищенні пізнавальної активності і розвитку образної уяви студентів.

3. Оцінка композиційних умінь студентів щодо використання ними формальни

засобів композиції у навчально-композиційній діяльності студентів експериментальних групах виявилися значно вищою. Рівні сформованості умін використовувати формальні засоби композиції змінилися: високий зріс на 34а/ середній - на 17,4%; низький знизився на 47,8%. .

Позитивні результати досягнуто завдяки тому, що в системі композиційни вправ домінувала формальна сторона композиції, завдання були спрямовані н виявлення виразних особливостей формальних засобів і прийомів композиції.

Наведені графіки (рис.1) свідчать про тенденцію зростання рівні сформованості композиційних умінь студентів за всіма визначеними критеріями.

За першим критерієм За другим критерієм За третім критерієм

Умовні позначення: ■ і — ,». до експерименту після експерименту

Рис. 1 Тенденція зростання рівнів сформованості композиційних умінь студентів.

Здійснене дослідження підтвердило висунуту гіпотезу і дозволило зробити исновки:

1. Дослідивши сутність поняття “композиція” і динаміку його розвитку в удожній педагогічній теорії та практиці, ми дійшли висновку, що композиція як аука і як навчальний предмет завжди знаходилася в прямій залежності від розвитку зітового та вітчизняного мистецтва і художньо-педагогічних шкіл.

З урахуванням порівняльного аналізу поняття “композиція” (в історичному :пекті) було уточнено зміст його дефініції.

“Композиція”, як навчальний предмет, стає самостійним навчальним курсом льки у другій половині XIX століття (до вказаного часу композиція була оповненням до дисциплін “Малюнок” і “Живопис”). Під час вивчення “Ксмпо шаіГ' зоблива увага приділяється образному сприйманню "натури”, відчуттю знутрішнього життя” картини, розвитку “пластичного мислення”, емоційному ідгуку. З’яаіясться поняття “композиційне бачення" мистецького твору.

2. Встановлено, що в процесі відкриття об’єктивних закономірностей змпозиції (цілісності, контрасту, ритму, світлотіні, новизни, пропорційності та ін.) ідбуватося її станс атення як окремої гатузі знань. Водночас з розвитком зразотворчого мистецтва почала формуватися теорія композиції. Композиційні тання, уміння і навички, які розвиватися і удосконалюватися в ході еволюції зразотворчого мистецтва, стати основою для виникнення і розвитку нової гатузі удожніх знань - “Теорія композиції”.

3. Вивчення історії становлення системи методів навчання композиції ззволило класифікувати спеціальні методи формування композиційних умінь за змінуточими ознаками: І група методів формування композиційних умінь юмінуюча ознака - просторове мислення); II група методів формування опозиційних умінь (домінуюча ознака - композиційне бачення): III група .методів ормування композиційних умінь (домінуюча ознака - художнє сприйняття/, І група методів формування композиційних умінь (домінуюча ознака - образне ислення).

4. Аналіз чинних навчальних планів і програми з “Композиції” доззоляє гверджувати, що відношення кількості навчальних годин, відведених на вивчення

курсу “Композиція” й на інші художні дисципліни складає, відповідно, 1,3 34 години за навчальний тиждень (3,7% від загального обсягу годин), що, на наї думку, негативно впливає на підготовку майбутнього вчителя образотворчо мистецтва. Усунення цього недоліку дозволить більш успішно розв’язувати завдан не тільки курсу “Композиція”, але й всіх інших художніх курсів. Доведе, необхідність пошуку нових шляхів вдосконалення методики навчання композщ. зокрема, розробки системи композиційних вправ ддя успішного формуван композиційних умінь майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

5. Науково обгрунтовані критерії оцінки рівня сформованості композиційні умінь, зокрема, вміння: здійснювати композиційний аналіз; художньо сприйматі образно уявляти оточуючу дійсність і мистецький твір; використовувати формаль засоби композиції.

Відповідно до завдань дослідження була розроблена спеціальна систер композиційних вправ (на засадах використання комплексу методів формувані композиційних умінь), експериментальна перевірка якої на педагогічну ефективніс підтвердила доцільність її використання (доведено підвищення рівня композиційн підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва).

Розроблена система композиційних вправ ( розкрито у навчальному посібнш “Композиційні вправи як засіб управління розвитком творчих здібностей студент художньо-графічного факультету”) спрямована на триетапне формувані композиційних умінь: етап відноааення базових композиційних знань та вмінь; етс диференційованого формування композиційних умінь; етап інтегрованої формування композиційних умінь (синтез формальної і змістовної сторін композии в творчій інтерпретації).

Обґрунтовано авторське визначення поняття “композиційні вміння” “композиційні вправи”.

6. Розроблені моделі упрааління процесом формування композиційних умій студентів та системою контролю за результативністю цього процес експериментально перевірені. Результати педагогічного експерименту підтвердил доцільність використання розроблених нами моделей.

Управління процесом формування композиційних умінь зумовило необхідніст їх класифікації (прості, складні, комплексні, інтегративні). Вони розглядалися з критерієм складності використання спеціальних дій.

7. Навчально-методичний посібник “Композиційні вправи як засіб управлінн розвитком творчих здібностей студентів художньо-графічного факультету” врахову сучасні вимоги щодо підвищення професійного рівня майбутнього вчителя запропонована методика формування композиційних умінь сприяє розвитку творчк здібностей студентів. Посібник побудований на принципах посильності і повноті розкриття основних положень теорії композиції, закономірностей зображувальноп поля, побудови руху в композиційному просторі. У методичному посібник; викладено не тільки систему композиційних вправ, але й методичні рекомендаці щодо їх виконання.

Проведене дослідження дало змогу сформулювати ряд пропозицій щодо ¡користання здобутих результатів. Вважаємо за доцільне рекомендувати >аховувати здобуті результати дослідження при розробці більш досконалої тчальної програми “Композиція” дія підготовки майбутніх учителів іразотворчого мистецтва.

Методика використання системи композиційних вправ може бути жомекдована для використання на художньо-графічних факультетах вищих гдагогічних навчальних закладів та в інститутах післядипломної освіти вчителів Зразотворчого мистецтва.

Проведене дослідження не вичерпує всієї повноти проблеми КОМПОЗИЦІЙНОЇ дготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Потребують подальшого ^слідження проблеми єдності процесу формування композиційних умінь і хальних зображувальних умінь з використанням моделей управління; розвитку опозиційного мислення студентів у процесі композиційної пізнавальної яльності; формування цілісного образного уявлення.

Основні положення дисертації відображені в публікаціях з проблеми іслідження:

1. Щербина В.Г. Композиційні вправи дія майбутнього вчителя образотворчого истецтва // Мистецтво та освіта. - 1997. - № 4. - С. 48-55.

2. Щербина В.Г. Навчально-композиційний аналіз як засіб розвитку творчих іібностей учнів художньої школи /V Рідна шкела. - 1998. - № 9. - С. 61 -63.

3. Щербина В.Г. Організаційна модель в управлінні процесом формування опозиційних умінь // Рідна школа. - 1999. -№ 7-8,- С. 50—53.

4. Щербина В.Г. Закономірності зображувальної площини та руху а опозиційній діяльності студентів художньо-графічного факультету ,'і Рідна школа. 1999.-№ 9.-С. 61-64.

5. Щербина В.Г. Композиційні вправи як засіб управління розвитком творчих цбностей студентів художньо-графічного факультету: Навчально-методичний зсібник. - Кривий Ріг: КДПІ, 1998. - 90 с.

6. Щербина В.Г. Картон як складова частина композиції: Методичні жомендації з композиції для студентів художньо-графічного факультету гдагогічних інститутів. - К.: Преса України, 1995. - 83 с.

7. Щербина В.Г. Визначення ролі картону в композиційній структурі ивописного твору. - Кривий Ріг: Криворізький державний пед. ін-гуі\ 1994. -33 с. (ДЕГІ в ДН'ГБ України).

8. Щербина В.Г. Розвиток композиційного мислення в системі підготовки /дожників-педагогів // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції Нормування національної самосвідомості студентів вищих навчальних закладів та шів загальноосвітніх шкіл”. - Київ-Кривий Ріг: Козаки, 1995. — С. 65-71.

9. Щербина В.Г. Використання українського декоративно-ужиткового истецтва в позакласг.ій роботі з праці // Матеріали науково-практичної конференції

“Сучасна трудова та професійна підготовка шкільної молоді”. - Кривий Ріг: ї України, 1998.-С. 124-127.

10. Щербина В.Г. Картон как составная часть композиции // Всеукраїнсі конференція “Проблеми і досвід художньої освіти та виховання”. - Одеса: 0£ ім. К.Д.Ушинського, 1995. - 4.1. -С. 34—36.

И. Щербина В-Г. Виявлення обдарованих учнів на уроках образотворче мистецтва в умовах загальноосвітньої школи // Матеріали Всеукраїнсь; конференції “Методичні проблеми учнівських і студентських олімпіад особливості роботи з обдарованою молоддю”. — К.: УЗМН, 1998. — С. 153-157.

Щербина В. Г. Система композиційних вправ у змісті підготовки майбуті учителів образотворчого мистецтва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти, - Інститут педагогік психології професійної освіти АПН України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена питанням підвищення професійного рівня майбуті учителів образотворчиго мистецтва, зокрема, формуванню композиційних умінь, основних і визначальних дій в художній практиці. Виявлена домінуюча ро навчального предмета “Композиція” серед дисциплін художнього циклу у підготов майбутнього спеціаліста. Обгрунтовано класифікацію методів навчання композиі за домінуючими ознаками і класифіковано композиційні уміння за складніст виконання спеціальних дій. Подальшого розвитку дістали дефініції поня “композиція”, “композиційні вміння”. Розроблені: система композиційних вправ, я спрямована на формування композиційних умінь студентів; моделі управліні процесом формування композиційних умінь студентів і системою контролю результативністю цього процесу. Визначені критерії оцінки та педагогічні умої формування композиційних умінь.

Ключові слова: композиція, композиційна діяльність, композиційні умінн композиційні вправи, модель управління, композиційний аналіз.

Щербина В. Г. Система композиционных упражнений в содержант подготовки будущих учителей изобразительного искусства. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук г специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украйні Киев, 2000.

Диссертация посвящена вопросам повышения профессионального урови будущих учителей изобразительного искусства, в частности, формирована композиционных умений как основных и определяющих специальных действий художественной практике. Обоснована доминирующая роль учебного предмет «Композиция» среди дисциплин художественного цикла при подготовк специалиста.

Осуществлен анализ определений понятия “композиция”. ,

Существование многочисленных определений понятия '‘композиция” (как едствие - её терминологическая нестойкость) обусловили необходимость >рмулирования его уточненной дефиниции.

Выявленные и классифицированные (на основе доминирующих признаков) :годы формирования композиционных умений дали возможность обосновать и зработать систему композиционных упражнений, использование которой при учении студентов художественной композиции в ходе дальнейшего спериментального исследования показало её педагогическую эффективность.

Было установлено, что сущность и специфика формирования композиционных !ений, как одних из определяющих критериев результативности подготовки дущих учителей изобразительного искусства и развития их педагогических особностей, состоит во включении студентов в композиционную практическую ятельность. Речь идет о выполнении практических упражнений, стемообразующим фактором которых я&ояются специальные, художественные ения.

Композиционные знания и умения рассмотрены на трех уровнях их реализации: звитие художественного восприятия ' окружающей действительносги и оизведения изобразительного искусства; формирование композиционных умений >ывление различных средств и приемов композиции) в упражнениях по налогии» (дифференцированно); формирование композиционных умений в стандартных композиционных ситуациях в соответствии с существующей -•темой «восприятие - анализ - интерпретация)/.

Рассмотрение сущности композиционной деятельности позволило дать эчнённые дефиниции понятий «композиционные умения» и «композиционные ражнения».

Рассмотрены содержательные характеристики системы композиционных ражнений. ее подсистемы и педагогические условия успешного формирования «позиционных умений студентов при выполнении упражнений и заданий.

Система композиционных упражнений состоит из двух взаимосвязанных цсистем, каждая из которых содержит в себе минисистемы. Каждое практическое «позиционное упражнение состоит из трех заданий-упражнений со своими гциальными функциями: аналитическими (композиционный анализ); поисково-4ентировочными (поиски «аналога» и аннотация); конструктивными (творческая герпретация).

Результативность художественного творчества в композиционной деятельности тосредственно зависит ог системы управления ею. Разработаны модель эавления процессом формирования композиционных умений студентов и модель заиления системой контроля за результативностью данного процесса, что ¡воляло оперативно управлять выполнением студентами системы ¿позиционных упражнений. В любое время модель «информируег» о ¡ствительном состоянии всей системы и ее элементов и позволяет оценить >вень познавательной активности студентов.

Модель управления системой контроля за уровнем сформированное композиционных умений «учит» студентов осуществлять самоконтроль процессом достижения поставленной цели. Доказано, что управленческие функц (планирование, организация деятельности, координация действий педагога студента, контроль и самоконтроль) в значительной мере влияют на качест композиционных знаний и умений студентов.

Управление процессом формирования композиционных умений обуслови необходимость классифицировать их на простые, сложные, комплексные интегративные (рассматривались по принципу сложности выполнения специальж действий).

Определены критерии оценки уровня сформированное™ композиционш умений и их педагогические условия.

Ключевые слова: композиция, композиционная деятельное:

композиционные умения, композиционные упражнения, модель упраалеш композиционный анализ.

Shcherbina V. G. The system of compositional exercises in the content of future fi arts teacher’s training. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree by speciality 13.00.04 - theory and methods ofteachii on professional education. - Psychology and pedagogical professional education institv Pedagogical Sciences Academy of Ukraine, Kiev, 2000.

The problems of future fine arts teacher’s professional training improvement a investigated. The formation of compositional skills as principle and essential steps in i practice has also been determined. The leading position of “Composition” as educatior subject among fine arts sciences in future specialists training has been confirmed. T1 special system of compositional exercises which can be successfully used in the process students’ compositional skills formation; the organization models of students’ cogniti' compositional activity management and the model for the management of the contr system refered to the effectiveness of this process were worked out. The criteria for tl evaluation of gained compositional skills grade and their pedagogical conditions we determined.

Key words: composition, compositional skills, compositional exercise

compositional model of management, compositional activity, organization model for tl management of control system and compositional analysis.